73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"30" травня 2011 р. Справа № 2-а-2524/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімова О. В.,
при секретарі: Бабкіній О.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - Горбунової К. О., Даніч Н. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту -позивач або ФОП) звернулась до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту - відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень №0000351702 від 23.03.2011 року та №0000361702 від 23.03.2011 року.
У судове засідання сторони з'явились. Відповідно до змісту позовних вимог та пояснень сторін суть спору вбачається у наступному.
10.03.2011 року посадовими особами ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП, за результатами якої складено акт "Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01.10.07 по 30.09.10" № 634/17-2/1955219259 (далі -акт або акт перевірки). Відповідно до акту встановлено порушення з боку ФОП ОСОБА_4 вимог податкового законодавства, а саме: завищено податковий кредит із податку на додану вартість (далі по тексту -ПДВ), наведений у декларації за квітень 2008 року на суму ПДВ, що не підтверджено належними документами обліку - податковими накладними, виписаних від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі по тексту - ОСОБА_5). Вказане порушення призвело до заниження податкових зобов'язань позивача з ПДВ на загальну суму 12993,00 грн. Крім цього, встановлено заниження валового доходу позивача у 2007 році внаслідок не включення сум, отриманих на розрахунковий рахунок, у розмірі 49381,86 грн. За результатами перевірки встановлено заниження за 2007 рік податку з доходів фізичних осіб у сумі 7407,28 грн.
Згідно акту, факт завищення позивачем суми податкового кредиту із ПДВ обґрунтовується ДПІ наступним. Так, сума оспорюваного податкового кредиту з ПДВ складається із сум ПДВ, сплачених позивачем у результаті придбання ним товарів у ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_2) на загальну суму 77958,00 грн. у т. ч. ПДВ 12993,00 грн. за період з 01.04.2008 по 23.04.2008. Згідно даних ДПІ, ОСОБА_5 перебуває на обліку у Каховській об'єднаній державній податковій інспекції з 05.07.06. Його свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_6 анульовано 25.05.09 з причин “ненадання декларацій протягом року”. Суми податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли внаслідок продажу ним товарів ФОП., ОСОБА_5 не декларував та до бюджету не сплачував. Відповідно до п. 1.3, ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 (далі по тексту -Закон № 168/97) платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснити отримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Оскільки ОСОБА_5 не сплачував сум ПДВ протягом періоду правовідносин з ФОП ОСОБА_4, ДПІ зробила висновок, що він не відповідає ознакам платника ПДВ. Крім цього, посадові особи ДПІ посилаються на пп. 7.1, 7.2, ст. 7 Закону № 168/97. Так, особа-продавець, що зареєстрована платником ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати продавцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну. Саме нарахування ПДВ дає підставу видавати покупцю податкову накладну, а останній після цього має право на зарахування даної суми ПДВ до податкового кредиту. Таким чином, з точки зору відповідача, даний факт також свідчить про необґрунтованість включення позивачем оспорюваних сум ПДВ до його податкового кредиту.
Стосовно заниження сплати податку з доходів фізичних осіб, ДПІ обґрунтовує даний факт наступним. Так, позивачем у податковій декларації за 4 квартал 2007 рік не включено до складу валових доходів суму коштів у розмірі 49381,86 грн., перерахованих на його розрахунковий рахунок. Внаслідок цього сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб занижена на 7407,28 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000361702 від 23.03.2011, відповідно до якого позивачу донараховано податкове зобов'язання у розмірі 7407,28 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1851,82 грн., а також № 0000351702 від 23.03.2011, відповідно до якого позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 12993,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 3248,25 грн. Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не згодний, з приводу чого звернувся з відповідним позовом до суду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, в обґрунтування своєї правової позиції пояснила наступне. Зокрема, висновок відповідача про завищення суми податкового кредиту з ПДВ вона вважає помилковим. Так, свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_5 анульовано 25.05.2009. Тобто, на момент укладання та виконання правочинів між позивачем та ОСОБА_5 стосовно купівлі-продажу товарів (овочевої продукції), останній був платником ПДВ, а також мав відповідне свідоцтво про сплату ПДВ. Таким чином, позивач був впевнений стосовно правового статусу свого контрагента як платника ПДВ. Крім того, з тих же підстав не було порушень при укладенні зазначених правочинів і зі сторони ОСОБА_5
Також, представник позивача пояснила суду, що основною діяльністю ФОП є оптова торгівля овочами та фруктами, при цьому ці овочі та фрукти вона не вирощує, а купує на сільськогосподарських ринках з метою їх подальшої реалізації, як правило санаторіям та пансіонатам. Саме за таких обставин, на сільськогосподарському ринку позивач придбала овочі та фрукти у ОСОБА_5 Крім цього, представник позивача зазначила, що товарність вищевказаних господарських операцій між ФОП та ОСОБА_5 ДПІ не оспорюється. У судовому засіданні представник позивача надав документи, що свідчать про наступну реалізацію ФОП товарів (овочевої продукції), придбаних нею у ОСОБА_5 Вказані документи, з її точки зору, підтверджують наявність намірів сторін щодо настання правових наслідків правочинів про поставку товарів (овочевої продукції) між ФОП та ОСОБА_5, їх товарність, тобто фактичне виконання сторонами умов договору. Тобто позивач дійсно придбала вказані товари та сплатила ПДВ щодо цих операцій, який включений у вартість придбаної продукції.
Відповідно до п.1.3, ст. 1 Закону №168/97 платника податку, яким є ФОП та ОСОБА_5, визначено як особу, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Також згідно із п. 10.2, ст. 10 цього ж закону платники податків, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д”п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Таким чином, позивач не може відповідати за невиконання податкового обов'язку його контрагентом, а тому витрати, понесені ним на придбання товарів у ОСОБА_5, підлягають до включення у суму його податкового кредиту з ПДВ.
З приводу висновку відповідача про заниження суми валового доходу у 2007 р., представник позивача вказав на ту обставину, що відповідно до декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (далі по тексту -Декрет) оподатковуваним доходом визнається чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій чи натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержаним доходом. Таким чином валовим доходом, зазначеним у Декреті, є лише виручка. На підтвердження факту, що вказана сума не є виручкою, представником позивача у судове засідання надана довідка Херсонської філії ПАТ КБ "ПриватБанк". Відповідно до змісту даної довідки, визначення призначення платежу як "Внесення торгової виручки" на суму 49381 грн. 86 коп., кошти від якого зараховані на банківський рахунок позивача (№ НОМЕР_5 ЗКПО НОМЕР_1), визнано помилкою. Достовірним слід вважати визначення призначення платежу як “Поповнення оборотних коштів”. Крім цього, представник позивача вказує на сплив строку давності, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України (далі по тексту -ПКУ) -1095 днів з моменту граничного строку подання платником податку податкової декларації. Оскільки граничний строк подання позивачем податкової декларації про доходи за 4 квартал 2007 року настав 11.02.2008, то 1095 днів вже спливли, а тому відповідач втратив право на визначання такого грошового зобов'язання.
Враховуючи протиправність нарахування оспорюваних податкових зобов'язань, представник позивача, відповідно, вважає протиправним і нарахування штрафних санкцій стосовно них.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували. Відповідно до змісту наданих письмових заперечень та усних пояснень, ДПІ обґрунтовує факт завищення позивачем суми податкового кредиту тими ж обставинами, що вказані у акті перевірки. Стосовно заниження валового доходу позивача у 2007 році, відповідач також залишився на правових позиціях акту перевірки, крім того пояснив, що згідно Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах ІІ і ІІІ цього Декрету. Тобто, включенню до складу валових доходів фізичної особа-підприємця підлягає не лише виручка, а й інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах ІІ і ІІІ цього Декрету. На думку представника відповідача грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, відповідачем визначено в порядку та строки встановленні чинним законодавством.
Крім цього, на питання суду представник відповідача повідомила, що доказів які б свідчили про безтоварність операції між ФОП та ОСОБА_5 немає, рішення про безтоварність операцій між зазначеними суб'єктами господарювання прийнято виключно у зв'язку з недекларування ОСОБА_5 своїх податкових зобов'язань по ПДВ. Доказів які б свідчили про невикористання ФОП товарів придбаних у ОСОБА_5 у своїй господарській діяльності у ДПІ немає, податкові накладні, а саме їх реквізити оформленні відповідно до вимог Закону № 168/97.
Дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно оцінивши обставини, що мають юридичне значення для вирішення справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до довідки Головного управління статистики у Херсонській області №30 позивач здійснює діяльність в сфері оптової торгівлі фруктами та овочами, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №НОМЕР_3 є платником податку на додану вартість.
В період часу з 31.01.2011 року по 10.02.2011 року ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. За наслідками перевірки складено акт №634/17-2/1955219259 від 10.03.2011 року, відповідно до резолютивної частини якого в діяльності позивача виявлені порушення вимог пп.7.2.4, п.7.2 ст.7 Закону №168/97, а саме ФОП занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 12993 грн., та порушення вимог ст.13 Декрету, а саме занижену суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7407 грн. 28 коп.
Відповідно до акту перевірки порушення вимог Закону №168/97 з боку позивача полягали, в тому, що нею віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2008 року суму ПДВ у розмірі 12993 грн. 00 коп., яку по постачальнику по 1 ланцюгу ФОП ОСОБА_5 не можливо підтвердити. Підставою, для висновків викладених в акті стало те, що ОСОБА_5 не подано до Каховської ОДПІ податкову декларацію за квітень 2008 року.
Крім цього, відповідно до акту перевірки порушення вимог Декрету з боку позивача полягали, в тому, що нею у деклараціях про доходи від підприємницької діяльності занижено валові доходи у 2007 році, внаслідок не включення сум, отриманих на розрахунковий рахунок на загальну суму 49381 грн. 86 коп.
За наслідками розгляду акту перевірки 634/17-2/1955219259 від 10.03.2011 року ДПІ на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення №0000351702 від 23.03.2011 року відповідно до якого позивачу, у зв'язку з порушенням п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 12993 грн., за штрафними санкціями 3248 грн. 25 коп., а всього на загальну суму 16241 грн. 25 коп., а також направлено податкове повідомлення-рішення №0000361702 від 23.03.2011 року відповідно до якого позивачу, у зв'язку з порушенням ст.13 Декрету донараховано суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем 7407 грн. 28 коп., за штрафними санкціями 1851 грн. 82 коп., а всього на загальну суму 9259 грн. 10 коп.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000351702 від 23.03.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 16241 грн. 25 коп. суд зазначає наступне.
Для надання правової оцінки щодо правомірності формування ФОП податкового кредиту у квітні 2008 року, в частині його формування внаслідок проведення господарських операцій з ОСОБА_5 необхідно застосовувати положення Закону №168/97 (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту).
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбання або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.
Закону №168/97 не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами
При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.
Так, дослідженням правової природи походження сум податкового кредиту, які ДПІ вважає неправомірно сформованими встановлено наступне.
Позивачем за рахунок сплати в ціні товару податку на додану вартість внаслідок придбання у ОСОБА_5 відповідно до накладних №54 від 01.04.2008 року, №58 від 15.04.2008 року, №61 від 23.04.2008 року овочів та фруктів у квітні 2008 року сформовано податковий кредит на загальну суму 12993 грн. 00 коп.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №НОМЕР_4 ОСОБА_5 включено до державного реєстру, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №НОМЕР_6 він є платником податку на додану вартість.
Дослідженням письмових доказів по справі, а саме копій накладних №54 від 01.04.2008 року, №58 від 15.04.2008 року, №61 від 23.04.2008 року, копій податкових накладних №54 від 01.04.2008 року, №58 від 15.04.2008 року, №61 від 23.04.2008 року, копій квитанцій до прибуткового касового ордера №№644517,644516,644515,644518, 644519,644520, копії квитанції №23601/з130 та копії виписки з рахунку у банку встановлено, що господарська операція між позивачем та ОСОБА_5 документально оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України, розрахунок відбувався як в готівковій так і безготівковій формі.
Податкові накладні №54 від 01.04.2008 року, №58 від 15.04.2008 року, №61 від 23.04.2008 року виписані ОСОБА_5 позивачу на загальну суму ПДВ 12993 грн. 00 коп. відповідають вимогам Закону №168/97, а тому є дійсними. Доказів, які б свідчили про їх недійсність представник відповідача суду не надав.
Дослідженням копії договору поставки сільськогосподарської продукції №15 від 21.03.2008 між ФОП ОСОБА_4 та Головним санаторієм "Південнобережний", копії накладних від 03.04.2008 № 9 та від 05.04.2008 № 10, виданих Головному санаторію "Південнобережний" від ФОП ОСОБА_4 на вартість поставленої сільськогосподарської продукції у сумі, відповідно, 7174 грн. 62 коп у т. ч. ПДВ на суму 1195 грн. 77 коп. та 3093 грн. 00 коп. у т. ч. ПДВ на суму 515 грн. 50 коп.; копії договору поставки сільськогогсподарської продукції № 304 від 01.12.2007 між ФОП ОСОБА_4 та державним підприємством "Санаторій "Гурзуфський", специфікації до нього та копій накладних від 02.04.2008 № 08 на суму 10432 грн. 80 коп. у т. ч. ПДВ на суму 1738 грн. 80 коп., від 07.04.2008 № 11 на суму 3974 грн. 40 коп. у т. ч. ПДВ на суму 662 грн. 40 коп. та від 15.04.2008 № 15.04.2008 на суму 3150 грн. 00 коп. у т. ч. ПДВ на суму 525 грн. 00 коп., виданих державному підприємству "Санаторій "Гурзуфський" від ФОП ОСОБА_4 на суму поставленої сільськогосподарської продукції, копії акту звірки взаєморозрахунків між вказаними контрагентами станом на 01.07.2008; копії договору купівлі продажу продовольчих товарів № 19 від 20.02.2008 між ФОП ОСОБА_4 та державним підприємством клінічним санаторієм "Місхор", копії накладних від 17.04.2008 № 73 на суму 9405 грн. 00 коп. у т. ч. ПДВ на суму 1567 грн. 50 коп., від 23.04.2008 № 14 на суму 29361 грн. 18 коп. у т. ч. ПДВ на суму 4893 грн. 53 коп. та від 29.04.2008 № 15 на суму 14865 грн. 60 коп. у т. ч. ПДВ на суму 2477 грн. 60 коп., копії акту взаємної звірки розрахунків станом на 31.05.2008 року, а також враховуючи пояснення представника позивача, встановлено, що позивач після купівлі овочів та фруктів у ОСОБА_5 в розумних часових межах проведення господарської операції реалізувала їх вищезазначеним санаторіям по збільшеній ціні, тобто використала придбані овочі та фрукти у господарській діяльності.
Таким чином, аналізуючи викладене, враховуючи наявність економічного підґрунтя та розумних часових меж проведення господарської операції, а також те, що представник відповідача немає доказів, які б свідчили про безтоварність операцій, суд прийшов до висновку про реальність господарської операції між позивачем та ОСОБА_5 щодо придбання овочів та фруктів.
При цьому суд не приймає до уваги позицію представника відповідача щодо того, що ОСОБА_5 не відповідає ознакам платника податку на додану вартість та відповідно не мав право на складання податкових накладних.
Так, відповідно до змісту Закону №168/97 платником податку на додану вартість є особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, та відповідно зареєстрована як платник податку на додану вартість. При цьому ця особа наділяється обов'язком виписувати податкові накладні на суму придбаного у нею товару збільшену на суму ПДВ, протягом періоду часу коли вона є платником податку на додану вартість до моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. В разі порушення платником податку вимог Закону №168/97, зокрема щодо декларування податкових зобов'язань органи державної податкової служби можуть анулювати свідоцтва платника ПДВ, і лише після цього моменту особа вважається такою, що не є платником ПДВ та відповідно немає право виписувати податкові накладні.
Дослідженням матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_5 станом на квітень 2008 року, коли між ним та позивачем проводились оспорювані господарські операції, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість був платником цього податку. Свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_5 анульоване 25.05.2009 року. Тобто ОСОБА_5 станом на квітень 2008 року мав спеціальну податкову правосуб'єктність, яка надавала йому право виписувати податкові накладні.
Пунктом 10. 2 ст.10 Закону № 168/97 встановлено, що платники податку, визначені у п.п. "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Відповідно до п.10.4 ст.10 цього Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.
Тобто, обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не на позивача. При цьому суд зазначає, що ОСОБА_5 здійснив утримання з позивача сум податку на додану вартість та виписав на ці суми податкові накладні, тобто у ФОП були всі встановленні законом правові підстави за рахунок сум ПДВ сплачених у вартості товарів, які придбані у ОСОБА_5 формувати податковий кредит.
Згідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету то саме він має за це відповідати відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до діючих, на момент виникнення оспорюваних правовідносин, положень Закону №168/97 мав право, за рахунок сплати ПДВ в ціні товару придбаного у ОСОБА_5 формувати податковий кредит у квітні 2008 року на суму 12993 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що ДПІ неправомірно визначене позивачу податкове зобов'язання, а отже податкове повідомлення-рішення від 23.03.2011 року, №0000351702 підлягає скасуванню.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000361702 від 23.03.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 9259 грн. 10 коп. суд зазначає наступне.
Так, позивачем за вх.№2067 від 16.01.2008 року за 4 квартал 2007 року до ДПІ подано декларацію про доходи. Перевіркою ДПІ у лютому 2011 року виявлено заниження позивачем за 4 квартал 2007 року податку з доходів фізичних осіб у сумі 7407 грн. 28 коп., у зв'язку з чим 23.03.2011 року ДПІ визначено позивачу суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 9259 грн. 10 коп.
Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 4, ст. 14 Декрету, податковим (звітним) періодом для подання декларацій про доходи фізичними особами-підприємцями є звітний квартал. Пунктом 4.1.4, ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Таким чином, граничний строк для подання до органу державної податкової служби податкової декларації на доходи, отримані фізичною особою-підприємцем за VI квартал 2007 р., становить 09.02.2008, проте, оскільки це вихідний (субота), то таким днем є перший робочий день -11.02.2008 (понеділок).
Враховуючи, що згідно п. 2.1 акту перевірки декларації з податку на доходи фізичних осіб надавались позивачем вчасно, строк давності, передбачений ст.102 ПК України, слід вираховувати з 11.02.2008. Таким чином, строк у 1095 днів з цієї дати спливає 14.02.2011. Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000361702, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2007 рік, прийнято ДПІ 23.03.2011, воно є таким, що прийнято після спливу строку, передбаченого ст.102 ПК України.
Підстав, визначних у п.102.2 ст.102 ПК України, які б надавали ДПІ право нараховувати позивачу грошове зобов'язання за 4 квартал 2007 року по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності без дотримання строку давності судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000361702 від 23.03.2011 року є таким, що прийнятим всупереч вимогам ПК України. При цьому, суд зазначає, що відповідно до автоматизованих систем ДПІ (картка особових рахунків платника податку, тощо) у разі не сплати у строки встановленні законом цього грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності воно перейде в категорії податкового боргу з відповідними наслідками для позивача. Отже в даному разі необхідним способом захисту прав та інтересів позивача є скасування податкового повідомлення-рішення №0000361702 від 23.03.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог Закону № 168/97 та Декрету.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень - рішень №0000351702 від 23.03.2011 року та №0000361702 від 23.03.2011 року підлягає задоволенню у повному обсязі.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.03.2011 року №0000361702.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.03.2011 року №0000351702.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) документально підтвердженні судові витрати у розмірі сплаченого судового збору у сумі 6 (шість) грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 травня 2011 р..
Суддя Анісімов О.В.
кат. 8.2.1