73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"26" квітня 2011 р.
14 год.01 хв.Справа № 2-а-2290/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Філімоновій О.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Рощенка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення № 7109241701 від 25.03.2011 року про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна, прийнятого на підставі Акту № 467/17-1/2195519545 від 22.03.2011 року « Про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.0109 р. по 31.12.09 р.
Відповідно до позову та пояснень позивача в судовому засіданні, позивач вважає, що спірне повідомлення-рішення є незаконним з тих підстав, що ДПІ в порушення вимог Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб » визначила ОСОБА_1 податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 15 925,31 грн., в результаті його несплати за наслідками отриманого доходу у сумі 106 168,73 грн. від продажу через товарну біржу « Алмаз » легкового автомобіля марки Mazda 3, 2007 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4,виходячи з оціночної вартості транспортного засобу, визначеної згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджених спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. за № 14285/2092.
Позивач зазначив, що у листопаді 2009 року здійснив продаж автомобіля через товарну біржу « Алмаз» громадянці ОСОБА_5 за договірною ціною 100,00 грн., з отриманого доходу сплатив податок з доходів фізичних осіб та державне мито у сумі 0,10 грн. згідно квитанції № 366 від 23.11.2009 р. Тому вважає вимоги ДПІ щодо сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 15 925,31 грн., виходячи із оціночної вартості автомобіля, такими, що суперечать законодавству.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов.
ДПІ надало письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить в позові відмовити, посилаючись на те, що за даними відділу реєстраційно - екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України позивач 18.11.09 р. зняла з обліку транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки Mazda 3, 2007 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 для реалізації. Зазначений автомобіль перереєстровано на покупця ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 18.11.2009 р., укладеного на товарній біржі « Алмаз », за яким вартість транспортного засобу складає 100,00 грн. ДПІ вважає, що вартість автомобіля у сумі 106 168,73 грн., яка визначена у звіті про незалежну експертну оцінку цього автомобіля є фактичною сумою його реалізації і відповідно сумою отриманого позивачем доходу від продажу вказаного автомобіля, з якого позивач повинен був сплатити податок в розмірі 15%, як це передбачено Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб ” № 889-IV.
В обґрунтування своєї позиції ДПІ посилається на спільний наказ Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, яким затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), і зазначає, що вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Дана Методика застосовується, зокрема, у разі визначення вартості відокремленого колісного транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету. .Доказом тому є сплата до пенсійного фонду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 186,00 грн., що складає 3% від незалежної експертної оцінки вартості автомобіля в сумі 106 168,73 грн., і підтверджується квитанцією від 24.11.2009 р.
Позиція ДПІ була підтримана представником відповідача під час судового розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
18 листопада 2009 року на товарній біржі « Алмаз» був укладений між позивачем та громадянкою ОСОБА_5 торговий біржовий контракт купівлі-продажу автотранспорту № 714 (копія біржового контракту долучена до матеріалів справи).
Згідно пункту 3 контракту легковий автомобіль марки Mazda 3, 2007 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 був проданий за домовленістю сторін за 100,00 гривень, які одержані позивачем на момент підписання цього договору. Позивачем сплачено державне мито у сумі 0,10 грн., що підтверджується квитанцією № 366 від 23.11.2009 р., яка долучена до матеріалів справи.
Відповідач на підставі інформації, отриманої від МРЕВ ДАІ УМВС України у Херсонській області, здійснив документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 р. по 32.12.09 р.
За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп. 8.2.1, п. 8.2 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.06.03 р., про що складений акт від 22.03.11 р. за № 467/17-1/2195519545. На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.03.2011 р. за № 7109241701, що є предметом оскарження по даній справі .
Як зазначено в акті, за даними відділу реєстраційно - екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України позивач 18.11.09 р. зняла з обліку транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки Mazda 3, 2007 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 для реалізації. Зазначений автомобіль перереєстровано на покупця ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 18.11.2009 р., укладеного на товарній біржі « Алмаз », за яким вартість транспортного засобу складає 100,00 грн. Згідно звіту від 21.11.2011 року за № 102 про незалежну експертну оцінку автомобіля ринкова вартість автомобіля складає 106 168 грн. 73 коп., що, на думку ДПІ, є доказом про отримання ОСОБА_1 доходу від продажу транспортного засобу в сумі 106 168,73 грн., виходячи з оціночної вартості транспортного засобу. Крім цього, розмір отриманого доходу підтверджується, на думку ДПІ, фактом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 % від суми вартості легкового автомобіля. Крім того, податковою інспекцією встановлено факт неподання ОСОБА_1 декларації про отримані доходи за 2009 р.
В акті перевірки ДПІ посилається на п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів та самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388, яким визначено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється зокрема на підставі документів, що посвідчують оцінку транспортного засобу, яка проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у встановленому порядку і має відповідні документи. Реєстрація транспортних засобів відбувається за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків. Укладення даного договору позивачем і подальша реєстрація вказаного автомобіля за новим власником за висновком ДПІ породжує у позивача зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15% від вартості автомобіля.
Суд вважає, що у сторін існує спірне питання щодо бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб операцій при продажу автомобіля на товарній біржі.
Основним нормативним документом, який на момент продажу позивачем автомобіля врегульовував питання сплати фізичними особами податку з доходів фізичних осіб, був Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”№889-IV (надалі-Закон №889-IV), що втратив чинність з 01 січня 2011 року в зв'язку з вступом в дію Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.
При вирішенні даного спору суд застосовує положення Закону №889-IV, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, яким є транспортні засобі, було врегульовано ст. 12 Закону №889-IV, зокрема п. 12.1 передбачав, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону; як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення (п.12.2).
Наведені положення ст. 12 Закону №889-IV підтверджують обов'язок фізичної особи сплачувати податок з доходів, отриманих від продажу автомобіля. При цьому Закон №889-IV не передбачає врахування витрат платника податку по придбанню автомобіля при визначенні оподатковуваного доходу, одержаного від його продажу.
При вирішенні питання щодо розміру доходу від продажу рухомого майна, як бази для оподаткування вказаним податком, слід враховувати положення пункту 1.2 ст. 1 Закон № 889-IV, відповідно до якого дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Суд зазначає, що на відміну від визначення доходу фізичної особи при продажі рухомого майна, п.11.1.3. ст. 11 Закону № 889-IV передбачав базу оподаткування операцій від продажу об'єкта нерухомого майна, зокрема, дохід, отриманий фізичною особою, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.
Виходячи з наведених норм Закону №889-IV, слід дійти висновку, що на момент продажу позивачем свого автомобіля законодавство не вимагало визначення доходу від продажу рухомого майна, у тому числі і автомобіля, як бази для оподаткування податку доходів фізичних осіб не нижче оціночної вартість такого майна і відповідно сплати вказаного податку, виходячи з ціни, яка не може бути нижче оціночної вартості рухомого майна.
З огляду на викладене, базою для оподаткування податку з доходів фізичних осіб за біржовим контрактом купівлі-продажу від 18.11.2009р. № 714 слід вважати ціну автомобіля, яка зазначена в цьому контракті.
Крім цього, слід зазначити, що Методика, на яку посилається ДПІ в обґрунтування своїх вимог, дійсно застосовується також і для визначення вартості відокремленого транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.
В зазначеній Методиці вживається поняття ринкової вартості транспортного засобу, яке визначає його як вартість, за яку можливе відчуження транспортного засобу на ринку подібного транспортного засобу на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.
Таким чином, при оформленні угод купівлі-продажу транспортних засобів фізичні особи між собою можуть застосовуватися: по-перше, договірну вартість продажу, яка зазначається в угодах і яка є базою оподаткування доходу податком з доходів фізичних осіб; по-друге, вартість транспортного засобу, визначену відповідно до актів експертної оцінки, яка є підставою для реєстрації його в органах ДАІ та базою для сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів. В даному випадку, сторони за біржовим контрактом застосували договірну вартість продажу, яка зазначена в контракті і яка є базою оподаткування доходу податком з доходів фізичних осіб.
Що стосується висновку ДПІ про отримання позивачем доходу від продажу вищевказаного автомобіля в сумі 15 925,31 грн., то, на думку суду, він не є достатньо обґрунтованим і підтвердженим належними та допустимими доказами.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В обґрунтування висновку про отримання позивачем доходу від продажу автомобіля в сумі 106 168,73 грн., суду наданий акт перевірки від 22.11.2009 р., у пункті 2.5. якого зазначається про єдиний документ, що був використаний ревізором при її проведенні, - це інформація з органів МРЕВ ДАІ УМВС України в Херсонській області. Звіт про незалежну оцінку автомобіля, на який посилається ДПІ, суду не наданий.
Посилання в акті перевірки на не подачу позивачем річної декларації, як на доказ повної несплати позивачем податку з доходу фізичної особи від вказаної операції, суд до уваги прийняти не може, оскільки, як вже зазначено вище, Закон №889-IV зобов'язує сплатити цей податок при його виплаті без врахування витрат по придбанню автомобіля, а тому сам факт не подачі річної декларації про доходи не може ні спростувати, ні підтвердити факт сплати податку з доходу фізичної особи.
ДПІ в обґрунтування своєї позиції також посилається на факт сплати до Пенсійного фонду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості легкового автомобіля згідно квитанції від 24.11.09 р. на суму 3 186,00 грн., що на думку ДПІ є доказом отримання позивачем доходу в сумі 106 168,73 грн.
При цьому ДПІ не надало суду самої квитанції від 24.11.09 р. для підтвердження наведених обставин, у зв'язку з чим залишається недоведеним сам факт проведення цього платежу. Існування цього документу та його взаємозв'язок із автомобілем позивача суду не доведені, вказані відповідачем обставини можуть підтверджувати лише виконання покупцем автомобіля - ОСОБА_5, своїх зобов'язань перед Пенсійним фондом, і не можуть бути доказом фактичного отримання позивачем грошових коштів саме в тій сумі, на яку вказує ДПІ. Підтвердженням тому є Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, затверджені Постановою КМУ від 07.09.98 № 1388, згідно яким експертну оцінку вартості автомобіля здійснює покупець автотранспорту після оформлення договору купівлі-продажу, оскільки вимога про здійснення такої оцінки пред'являється до нового власника автомобіля органом реєстрації автотранспортних засобів - ДАІ. Тому позивач на момент здійснення угоди не може володіти інформацією про експертну вартість автомобіля, яка проводиться на замовлення нового власника при постановці автотранспорту на облік в органах ДАІ. Доказом тому є стаття 15 Закону України від 10.12.91 N 1956-XII " Про товарну біржу ", згідно якої угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі, а також ст. 626 Цивільного кодексу України, якою визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Враховуючи наведене, при проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна з сторін угоди (покупець) набирає право власності на придбане рухоме майно, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі.
Відповідно до положень ст. 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Слід зазначити, що обсяг наданих ДПІ матеріалів та доказів не дає суду достатніх підстав вважати, що укладений 18.11.2009 р. на товарній біржі « Алмаз» контракт купівлі-продажу автомобіля, визнаний недійсним повністю чи в частині ціни або є нікчемним.
Щодо ставки податку з доходів фізичних осіб, яка повинна застосовуватися для оподаткування доходу за вказаним контрактом, то ДПІ не вірно вказує, що її розмір встановлений пунктом 7.1 статті 7 Закону №889-IV дорівнює 15 %, оскільки передбачені п.12.2 ст. 12 цього Закону підстави для оподаткування цього доходу за ставкою 1 % від вартості об'єкта рухомого майна існують і підтверджуються квитанцією № 366 від 23.11.2009 р. про сплату позивачем державного мита.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ДПІ не довело належними доказами факт отримання позивачем доходу в сумі 106 168,73 грн. від продажу вищевказаного автомобіля, у зв'язку з чим суд не може погодитися із правомірність спірного повідомлення-рішення і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 7109241701 від 25.03.11 року про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з фізичних осіб в сумі 15 925 грн. 31 коп.
2. Відшкодувати з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 квітня 2011 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.8