Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
08 червня 2011 р. № 2-а- 5346/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,
представників сторін:
позивача - Леонової Т.О.
відповідача - Костенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області про визнання незаконими дій та скасування податкових повідомлень-рішень ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської обасті, в якому просив суд: визнати незаконними дії ДПІ у Богодухівському районі Харківської області по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Богодухівський молзавод” та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Богодухівському районі Харківської області від 26.04.2011 року № 0000041800/0 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем у розмірі - 13966 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -3492 грн. №0000051800/0 від 26.04.11 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі -5537 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7019 грн.
Представник Позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача проти позову заперечував, просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ТОВ "Богодухівський молзавод" зареєстрований Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області 03.02.2010 року за № 14501020000000647. Державна реєстрація проведена за адресою: 62103, Харківська обл.., Богодухівський район, м. Богодухів, провулок Харківський, буд.6, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
Судом встановлено, що 12.04.2011 року фахівцями ДПІ у Богодухівському районі Харківської області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Богодухівський молзавод" в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. та в частині правомірності формування валових витрат і податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2010р.по 31.12.2010р. при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Майра» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 12.04.2011 року № 238/180/36537542.
Згідно висновків згаданого акту відповідачем встановлено порушення ТОВ "Богодухівський молзавод" - ч.1 ст.203, ст.215, ст. 216 ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ТОВ «Богодухівський мол завод» та ТОВ «Майра»; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп.7.5.1 п7.5 от. 7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями підприємством ТОВ «Богодухівський молзавод" завищено податковий кредит в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5537 грн.. а саме: По загальній декларації -5537 грн в т.ч - за жовтень 2010 року на суму 3637 грн.; - за листопад 2010 року на суму 1900 грн. за грудень 2010 року на суму 0 грн.. в порушення абз. 3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 152 від 11.02.2010 року «Деякі питання реалізації пункту 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та порядку «нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарськими товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі». По декларації з ПДВ переробного підприємства-5635,0 грн в.т.ч. - за жовтень 2010 року на суму 0 грн..; - за листопад 2010 року на суму 1925 грн.; за грудень 2010 року на суму 3710 грн. . п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994п № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями встановлено завищення валових витрат за 2010р. (4 квартал 2010р.) на загальну суму 55863 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010р. (4 квартал 2010 р.)на загальну суму 13966 грн.
На підставі висновків акту 12.04.2011 року № 238/180/36537542 Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області прийняті податкові повідомленні рішення від № 0000041800/0 від 26.04.11 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем у розмірі - 13966 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -3492 грн. №0000051800/0 від 26.04.11 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі -5537 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7019 грн.
Відповідно до змісту Акту підставою для висновків щодо порушень з боку Позивача норм чинного законодавства став акт перевірки №905/233/36817495 від 09.03.2011р. «Про результати документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Майра» (код за ЄДРПОУ 36817495)». складеного ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яким встановлені порушення ТОВ «Майра» ч. 1 ст. 203. ч.1 ст.207 п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Майра» з постачальниками та покупцями цукру.
Спираючись на наведені висновки Відповідач, з посиланням на аналогічні норми ЦК України, зробив висновок про нікчемність правочину (договір купівлі- продажу №М-1008-2-КП від 10.08.2010р.), укладеного ТОВ «Богодухівський молзавод» з ТОВ «Майра», як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними по правочину.
Такі висновки ДПІ не відповідають положенням ЦК України з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. З Акту перевірки не вбачається, яким саме в нормам права або суспільно-правовим відносинам суперечить договір купівлі-продажу № М-1008-2-КП від 10.08.10, укладений ТОВ «Богодухівський молзавод» з ТОВ «Майра».
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Вказуючи на порушення наведеної норми, Відповідач не розкриває суті такого порушення, а враховуючи спосіб оформлення ТОВ «Богодухівський молзавод» спірного правочину - письмова форма, взагалі є незрозумілим, яким чином Позивач порушив наведений припис ЦК України.
В обґрунтування своєї правової позиції ДПІ посилається також на порушення Позивачем ч.1 ст.215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Однак, як було вище вказано. Відповідач не розкриває у Акті перевірки суть такого порушення.
Вказуючи на порушення ТОВ «Богодухівський молзавод» ст.228 ЦК України, ДПІ не враховано наступне.
Відповідно до вказаного припису ЦК України правочинами, що порушують публічний порядок вважаються правочини, які були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчудження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами брава власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Акт не містить посилання на те, які саме об'єкти публічного права порушені вищевказаним правочином. Згаданий правочин був укладений між право та дієздатними суб'єктами права, предметом правочину є необмежені у цивільному обороті речі. В Акті не міститься інформація щодо наявних вироків у кримінальних справах, які б могли свідчити про наявність умислу у сторін (сторони) на укладення правочину, який порушує публічний порядок.
Вищенаведені твердження Відповідача щодо нікчемності правочину були покладені в основу висновків Акту про порушення Позивачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Однак, такі висновки не відповідають ані змісту наведених законів, ані фактичним обставинам укладання та виконання договору купівлі-продажу №М-1008-2-КП від 10.08.10р., укладеного ТОВ «Богодухівський молзавод» з ТОВ «Майра».
Так, правовідносини з приводу формування податкового кредиту з ПДВ врегульовані Законом №168, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями і іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.5.1. ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2. ст.5 вищевказаного Закону, на порушення якого посилається відповідач, передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
На підтвердження дотримання вищенаведених положень чинного законодавства ТОВ «Богодухівський молзавод» було надано податковому органу документи, які підтверджують правомірність укладення та виконання спірного правочину, зокрема:
- договір купівлі-продажу №М-1008-2-КП від 10.08.10;
- податкова накладна №1212 від 04.10.10 на суму 10800,0 грн. в т.ч. ПДВ - 1800,0 грн.;
- податкова накладна №1427 від 18.10 10 на суму 10025,0 грн. в т.ч. ПДВ - 1837,0 грн.;
податкова накладна №1602 від 02.11 10 на суму 11400.0 грн. в т.ч. ПДВ - 1900.0 грн.;
- податкова накладна №1781 від15.11.10 на суму 11550.0 грн. в т.ч. ПДВ- 1925,0 грн.;
- податкова накладна №1871 від 01.12.10 на суму 7900,0 грн. в т.ч. ПДВ - 1316,67 грн.;
- податкова накладна №1964 від 03.12.10 на суму 3160,0 грн. в т.ч. ПДВ - 526,67 грн.;
- податкова накладна №1997 від 09.12.10 на суму 8000,0 грн. в т.ч. ПДВ - 1333,33 грн.;
- податкова накладна №1998 від 13.12.10 на суму 3200,0 грн. в т.ч. ПДВ - 533,33 грн.;
- видаткові накладні за жовтень-грудень 2010 року;
подорожні листи вантажного автомобіля за жовтень-грудень 2010 року;
- платіжні доручення за жовтень-грудень 2010 року.
Всі вищенаведені податкові накладні були відображені ТОВ «Богодухівський молзавод» в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди.
Додатково, з метою обгрунтування реальності виконання спірного правочину Позивачем до перевірки були надані ліцензія Позивача №535236 серія АВ на право здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями та договір оренди єдиного майнового комплексу б/н від 03.03.10 між ВАТ «Богодухівський молокозавод» Орендодавцем) та ТОВ «Богодухівський молзавод» (Орендарем) , який підтверджує наявність у Позивача матеріальних ресурсів для зберігання отриманого цукру. Також, Позивачем були надані та долучені до матеріалів справи подорожні листи вантажного автомобіля, звіти про переміщення номенклатури на складах, акти списання ТМЦ у виробництво, накладні на внутрішнє переміщення, які підтверджують переміщення товару до Позивача та на його території.
Отже, як вбачається з вищенаведених документів, на виконання умов договору продавцем - ТОВ «Майра» згідно з вимогами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 було складено та виписано податкові накладні, що за своєю формою та змістом суворо відповідали вимогам п.п. 7.2.1. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, зокрема, містили такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. При цьому на дату виписки таких податкових накладних ТОВ «Майра» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.
Виписані згідно з вимогами п.п. 7.2.6, 7.4.1. ст.7 Закону №168 податкові накладні були включені Позивачем до складу податкового кредиту згідно з п. п. 7.5.1 п.7.5 Закону №168.
Оплата за отриманий товар здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжними дорученнями та не спростовано Відповідачем в ході проведення перевірки. З урахуванням проведеного способу розрахунку та приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» вказана операція проведена Позивачем прозорим для контролю з боку держави шляхом, оскільки здійснена у встановлений приписами чинного законодавства спосіб - через банківську установу.
В подальшому отриманий за спірною угодою товар був використаний на потреби власного виробництва, про що ДПІ була повідомлена в ході проведення перевірки листом від 30.03.11 №86.
Таким чином, сума ПДВ, що була сплачена ТОВ «Богодухівський молзавод» в складі грошових коштів за оплату товару на користь ТОВ «Майра» обґрунтовано та у відповідності з нормами податкового законодавства була включена до складу податкового кредиту. А суми витрат ТОВ «Богодухівський молзавод» у грошовій, формі, здійснюваних як компенсація вартості придбаних у ТОВ «Майра» товарів, які використані на потреби власного виробництва, обґрунтовано були включені Позивачем до складу валових витрат.
Згідно ст., ст. 8, 9 ,10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на органи державної податкової служби , зокрема державні податкові адміністрації в областях, державні податкові інспекції в районах у містах, покладені функції контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
У пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ законодавець визначив, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача відповідачем була проведена з законних підстав, відповідно до вищевказаних норм Податкового кодексу України. Зворотнього у судовому засіданні позивачем не доказано, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання незаконними дій ДПІ у Богодухівському районі Харківської області по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки слід відмовити.
Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіркою виконання цих вимог норми процесуального закону з боку відповідача, дотримання вимог щодо обґрунтованості висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень встановлено не виконання відповідачем п.п. 1, 3-6, 9 зазначеної норми.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
При зазначених обставинах, вимоги позивача про скасування податкових повідомленнь-рішеннь ДПІ у Богодухівському районі Харківської області № 0000041800/0 від 26.04.2011 року та №0000051800/0 від 26.04.11 року правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, щодо вимог про визнання незаконними дії ДПІ у Богодухівському районі Харківської області по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Богодухівський молзавод” Позивачем в судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування неправомірності дій відповідача .
При зазначених обставинах, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню .
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської обасті про визнання незаконими дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Богодухівському районі Харківської області № 0000041800/0 від 26.04.2011 року та №0000051800/0 від 26.04.11 року. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 10 червня 2011 року.
Суддя Панов М.М.