Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
09 червня 2011 р. № 2-а- 1007/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В., за участю сторін: представник позивача -ОСОБА_1, представник відповідача - Лінник І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 07.09.2010 року № 0005052303 про застосування штрафних санкцій у сумі 3315,00 грн. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що Державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено перевірку, за результатами якої складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів і ліцензій та виявлено порушення п.п. 1,2,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму штрафу у розмірі 3315,00 грн. Проте, позивач, не погоджуючись з даним рішенням податкового органу, зазначає, що перевірка була проведена з порушенням законодавства, а саме позивач перед проведенням перевірки не отримував під розписку ні направлення на перевірку, ні копії наказу, що є порушенням ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу». Крім того, з акту не зрозуміло яка проводилася перевірка: планова чи позапланова, бо відповідно до вищезазначеної статті Закону планова перевірка може проводитися не частіше одного разу на календарний рік, а остання планова перевірка позивача проводилася у квітні 2010 року, що дає позивачу підстави вважати рішення податкового органу протиправним.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначає, що за результатами перевірки позивача було встановлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вказане порушення зафіксовано в акті. За результатами розгляду матеріалів перевірки, ДПІ у Московському районі, у відповідності до п. 7.1 ст. 7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, було здійснено розрахунок суми штрафної (фінансової) санкції та прийняте рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3315,00 грн. Дане рішення прийняте з урахуванням вимог п. 12. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пп. 1, 3, 5 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої правові позиції.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.
Статтями 8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено функції органів державної податкової служби, до яких, зокрема, належать здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку.
Відповідно до п. 2 ст. 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Як стверджує позивач, до початку перевірки перевіряючими було порушено ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно якої посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Жодного письмового повідомлення щодо проведення планової перевірки на адресу підприємства не надходило, у зв'язку з чим позивач вважає, що підстав для проведення перевірки господарської одиниці позивача у перевіряючих не було.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (стаття 11-1 Закону).
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
У межах повноважень, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" органи Державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками.
До матеріалів справи на вимоги суду відповідачем надано документи, що підтверджують правомірність направлення на перевірку. Так, з копії направлення на перевірку № 8745 від 12.08.2010 року вбачається, що перевірка господарської одиниці позивача була передбачена у завданні з підстав проведення перевірки згідно плану проведення перевірок, перевірку проведено на підставі направлення № 8745 від 12.08.2010 року, тому відповідно у направленнях і зазначено такий вид перевірки як планова.
Аналізуючи зазначені норми законодавства, суд зазначає, що посилання позивача на ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу України" є помилковими, оскільки Державною податковою інспекцією у Харківській області проводилась не позапланова перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), а саме планова перевірка господарської одиниці кафе, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за додержанням останнього порядку проведення розрахунків за товари (послуги) відповідно до плану перевірок на підставі направлення на право проведення перевірки від 12.08.2010 року № 8745.
При цьому, як вбачається з копії направлення № 8745 від 12.08.2010 року бармен стажер ОСОБА_4 ознайомлена з направленням та отримала один примірник 13.08.2010 року, про що свідчить її підпис.
За таких обставин, твердження позивача щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, порушення встановленого порядку здійснення перевірок є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Суд зазначає, що визначені ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок стосуються саме фінансово-господарської діяльності платника податків. Зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування, до них не застосовуються відповідні положення щодо підстав проведення, зокрема, планових чи позапланових виїзних перевірок, передбачених ст. 11-1 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні".
Зважаючи на вищенаведене, суд не вбачає порушень збоку податкового органу щодо проведення перевірки та вважає, що перевірку було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
Судом встановлено, що під час перевірки було встановлено порушення порядку проведення розрахунків із споживачами за готівкові кошти, а саме: не проведення розрахункової операції через РРО при продажу товару на суму 20,00 грн; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі готівкових коштів, що вказана у денному звіті РРО у розмірі 31,00 грн.; не ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та на складах на суму 1530,00 грн., чим порушено п.1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами і доповненнями.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12.08.2008 року № 534, рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу ДПС (або його заступник) за місцем реєстрації суб'єкта господарювання протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки.
На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0005052303 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3315,00 грн.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з абзацом 4 статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пункт 6.5 Інструкції про порядок застосовування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПАУкраїни від 17.03.2001 року № 110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за № 268/5459 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Пунктом 12 ст. 3 цього ж Закону встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до пункту 2 статті З Закону України «Про бухгалтерськнй облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. N 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Згідно із пунктами 1, З і 5 статті 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в рахунках синтетичного та аналітичного шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних розрахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 21).
Статтею 22 цього ж Закону встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку використання реєстратора розрахункових операцій визначених у п. 1 ст. 17, 21, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідає вимогам чинного законодавства України.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем знайшли своє підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 -відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 10.06.2011 року.
Суддя Горшкова О.О.