Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"24" травня 2011 р. № 2а- 4275/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
суддів - Мар"єнко Л.М., Сагайдак В.В.,
за участі секретаря - Беззубко А.О.,
за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність без номеру від 09.03.2011р.);
представника відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 10-6017/1327 від 05.04.2011р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010" до Державної податкової адміністрації України про оскарження податкової консультації,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд скасувати податкову консультацію ДПА України від 11.04.2011 року № 6950/6/15-0816.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. При вирішення питання утримання і сплати до бюджету екологічного податку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 2010»( надалі -ТОВ «Енергія 2010») виникли питання щодо правильної класифікації укладених підприємством угод. З метою правильного застосування ст.241 Податкового кодексу України, позивач направив до Державної податкової адміністрації України ( надалі -ДПА України) звернення на отримання письмової податкової консультації з питання справляння екологічного податку. Керуючись ст.52 п. 52.4 Податкового кодексу України, 11.04.11р. ДПА України надала письмову консультацію позивачу №6950/6/15-0816. Виходячи зі змісту отриманої податкової консультації, роздрібною торгівлею паливом є діяльність із реалізації палива через власні роздрібні пункти із продажу палива (АЗС). Однак позивач вважає, що у своїй консультації відповідач неправильно класифікує укладені ним під час реалізації палива угоди, тому надана консультація суперечить змісту екологічного податку.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
ДПА України проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Відповідач повідомив, що розглянувши лист позивача від 01.03.2011 року про надання письмової податкової консультації щодо окремих питань справляння екологічного податку, а саме наявності підстав для нарахування та сплати екологічного податку при здійсненні операцій з оптової та роздрібної торгівлі паливом у межах своєї компетенції, роз'яснив позивачу питання практичного застосування положень ст.241 Податкового Кодексу України у розрізі поставлених питань, про що повідомив платника податку в письмовій податковій консультації листом від 11.04.2011 за вих.№6950/6/15-0816.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав надані до суду заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія 2010»звернувся до Державної податкової адміністрації України щодо надання податкової консультації у зв'язку з тим, що він здійснює діяльність з роздрібної та оптової торгівлі паливом. Для вирішення питання утримання і сплати до бюджету екологічного податку у підприємства виникли питання щодо правильності класифікації укладених підприємством угод, тому що придбання палива здійснюється підприємством у суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю паливом а подальша реалізація палив відбувається як за договорами оптової торгівлі паливом, так і за договорами роздрібної торгівлі паливом.
11.04.2011 позивачем отриманий лист від 11.04.2011 за вих.№6950/6/15-0816 від ДПА України, в якому позивач отримав податкову консультацію. ДПА України роз'яснило, що позивач належить до категорії податкових агентів, визначеної п. п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 Податкового Кодексу, а також за наявності власних роздрібних пунктів із продажу палива (АЗС) через мережу яких здійснюється роздрібна торгівля - до категорії податкових агентів, визначеної у п. п. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 Кодексу.
Також ДПА України роз'яснило, що обов'язком податкового агента є обчислення, утримання та сплата до бюджету екологічного податку під час реалізації палива. Обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами підлягають оподаткуванню податком на загальних підставах
Відповідно до п. 14.1.172 ст. 14 Податкового кодексу України під податковою консультацією розуміється «допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган».
Відповідно до норм ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданням державної податкової служби є саме надання податкових консультації, а згідно ст. 8 до функцій Державної податкової адміністрації віднесено надання податкових консультацій.
Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Строки надання консультації ПКУ не врегульовані, а тому при їх обчисленні слід виходити з розумності та загальних норм законодавства, що регламентують строки надання відповідей державних органів на звернення осіб.
Наслідком застосування податкової консультації згідно з п. 53.1 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.
За правовим статусом податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії. Тому Податковим кодексом України передбачено право платника на оскарження податкової консультації до суду.
Відповідно до ч. 1 п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Згідно з ч. 2 п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
З огляду на наведені норми права, на спір платника податків з органом державної податкової служби щодо законності податкової консультації поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 240.2 ст. 240 розділу VIIІ «Екологічний податок»Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 (далі -ПКУ) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
Екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива (п. 241.1 ст. 241 ПКУ). Згідно з п. 241.2. ст. 241 ПКУ до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом (пп. 241.2.1 ст. 241 ПКУ); роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 цієї статті) (пп. 241.2.2 ст. 242 ПКУ). Таким чином екологічний податок платиться усіма, хто використовує паливо для транспортних засобів та включається до складу ціни на паливо. Він сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.
Тобто п.п. 241.2.1 Податкового кодексу України містить імперативну норму згідно з якою податковим агентом виступає будь-який оптовий торговець паливом.
Податковим кодексом визначено єдине виключення щодо податкових агентів не належать суб'єкти господарювання, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання -оптовиків.
Екологічний податок сплачуватиметься платниками податку під час придбання палива податковому агентові, а податковими агентами, які реалізують паливо, цей податок утримуватиметься і сплачуватиметься до бюджету. Розміри ставок податку визначено у ст. 243-248 розділу VIII Податкового кодексу.
Податкові агенти складають податкові декларації та подають їх до органів ДПС за місцем знаходження пунктів продажу палива протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу та сплачують податок протягом в календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Стосовно другого питання позивача, викладеного у зверненні щодо консультації, суд зауважує що дійсно положення Кодексу не містять визначення поняття "роздрібної торгівлі паливом», однак ДПА України у податковій консультації розкрила зміст терміну "роздрібна торгівля" за Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2005(затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 26.12.2005 року №375 надалі КВЕД) та цілком слушно вказала на необхідність при практичному застосуванні терміну "реалізація палива" в умовах розділу VIII «Екологічний податок»Кодексу враховувати термін "продаж (реалізація) товарів", визначений у п. п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу.
Крім того, суд відзначає, що поняття «роздрібна торгівля паливом»для цілей оподаткування враховуючи розкриття цього поняття згідно КВЕД, не можна відносити до пересувних джерел забруднення (автомобілів) в понятті ст.241 Податкового Кодексу тому що роздрібна торгівля паливом включена до підкласу 52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами і визначається, як роздрібна торгівля побутовим рідким котельним паливом, а тому не може використовуватися з метою заправки власних/орендованих автомобілів (пересувних джерел забруднення).
Крім того, роздрібна торгівля у КВЕДі класифікується за місцем торгівлі а також за видами товарів крім того, за асортиментом товарів. Класифікації «за метою використання»у КВЕДі немає бо як в ньому вказано більшість роздрібних торговців купують товари для продажу у власність, але деякі виступають посередниками основного торговця і продають товар на засадах консигнації чи комісії.
На відміну від цього підклас 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним включає в себе роздрібну торгівлю моторним пальним (бензином, включаючи неетильований бензин вищої якості, газойлем, скрапленим нафтовим газом) для автомобілів, мотоциклів тощо та не включає: оптову торгівлю пальним (див. 51.51) та роздрібну торгівлю паливом (див. 52.48.9).
Оптова торгівля паливом згідно того ж КВЕД є підкласом 51.51.0 та включає також оптову торгівлю моторним пальним, мастильними матеріалами, технічними маслами тощо, які можуть використовуватися з метою для заправки власних/орендованих автомобілів (пересувних джерел забруднення).
ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що податкова консультація, яка міститься в листі ДПА України від 11.04.2011р. за вих. № 6950/6/15-0816 є обґрунтованою, такою, що надана на підставі діючого законодавства та в межах компетенції податкового органу, а отже відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини не підтверджуються достатніми доказами та свідчать про необґрунтованість позовних вимог. Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач до суду не надав, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись нормами Податкового кодексу України , ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія 2010" до Державної податкової адміністрації України про оскарження податкової консультації -відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2011 року.
Головуючий - суддя Шляхова О.М.
Суддя - Сагайдак В.В.
Суддя - Мар"єнко Л.М.