Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
24 травня 2011 р. №2а- 4454/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.
за участю сторін:
представника позивача - Нефьодорової І.С., представника відповідача - Головчанського Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лозівського спортивно-технічний клубу Товариства сприяння обороні України про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лозівського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 9868,18 грн., та пеню за порушення термінів сплати вказаних санкцій в сумі 11,84 грн., тобто, разом на сума стягнення становить - 9880,02 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зі звіту відповідача про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів 2010 рік, який надійшов до відділення 27.01.2011 року (№1142) -середньооблікова кількість штатних працівників у 2010 році становила 11 осіб, з них на підприємстві не працювало жодного інваліда, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»становить 1 особа. Відповідачем не виконано норматив 1 робоче місце по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2010 рік становить 19736,36 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році становить 9868,18 грн.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Головчанського Д.О. надано до суду письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що працевлаштування інвалідів відбувається шляхом пошуку державною службою зайнятості підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Тобто, законодавство покладає обов'язок по працевлаштуванню інвалідів на вищезазначені органи за умови їх інформування про робочі місця та вакантні посади на підприємстві. У 2010 році у Лозівському спортивно-технічному клубі Товариства сприяння обороні України було виділено робоче місце для інваліда відповідно до наказу про створення вакантного робочого місця, про що було проінформовано у встановленому законом порядку державний центр зайнятості. Відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання, таким чином, невиконання органами ст.18 вказаного закону своїх обов'язків щодо працевлаштування інваліді, а також, незвернення безпосередньо інвалідів до підприємства для працевлаштування у 2010 році, виключає відповідальність відповідача за відсутністю його вини.
Представник позивача Нефьодорова І.С. в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі, просила суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Головчанський Д.О. проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно звіту форми 10-ПІ в Лозівського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України середньооблікова чисельність штатних працівників в 2010 році на підприємстві становить 11 осіб, а згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році визначена для відповідача -1 місце.
Згідно звіту форми 10-ПІ у відповідача в 2010 році середньооблікова чисельність штатних працівників -інвалідів складала 0 осіб.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно ч.3 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.
Позивачем застосовано до Лозівського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України адміністративно-господарська санкція в розмірі 9880,02 грн., у тому числі пеня - 11,84 грн.
Статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом також встановлено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосередньо звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування, в яких відповідач відмовив інвалідам.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, законодавством передбачена обов'язковість щомісячного подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.
З аналізу положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, вбачається, що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформацію, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Лозівським спортивно-технічним клубом Товариства сприяння оборони України щомісячно протягом 2010 року подавалися звіти форми №3-ПН до Лозівського районного центру зайнятості, що підтверджується матеріалами справи.
Тобто, відповідачем були виконані вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 9880,02 грн. (в т.ч. пеня 11,84 грн.) нормативно та документально не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лозівського спортивно-технічний клубу Товариства сприяння обороні України про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 9868,18 грн., та пені за порушення термінів сплати вказаних санкцій в сумі 11,84 грн. -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30.05.2011 року.
Суддя Л.М. Мар'єнко