Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
27 травня 2011 р. № 2-а- 2012/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Зінченко А.В.
При секретарі -Фоменко І.Є.
За участі сторін:
представника позивача -Артьомової О.Р.
представників відповідача -Сазонова Є.В., Калошиної В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Державне підприємство «Харківський завод електроапаратури», звернувся до суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому прохав суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000440840/0 від 05.10.2010року та № 0000440840/1 від 23.11.2010 року щодо застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 821765,08 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
В судовому засіданні в обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 11.10.2010 року позивачем отримано податкове повідомлення -рішення від 05.10.2010 року № 0000440840/0, з посиланням на акт від 24.09.2010 року №3560/40-028/14308262 про результати невиїзної документальної перевірки з питання дотримання своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 30.08.2007 р. по 29.08.2008 р.
За вказаним податковим повідомленням -рішенням визначена штрафна санкція у розмірі 821765,08 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Підприємство не погодилось з винесеним рішення -повідомленням та оскаржило його до СДПІ ВПП у м. Харкові, до ДПА у Харківській області та до ДПА України.
За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкове повідомлення -рішення -без змін.
Позивач вважає вказане податкове повідомлення - рішення незаконними та як наслідок, такими, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Представники СДПІ ВПП у м. Харкові в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, при цьому вказавши, що винесене податкове повідомлення - рішення відповідає вимогам діючого законодавства, правомірне та законне, а тому просили в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств машинобудування Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Калошиною В.М. було проведено невиїзну документальну перевірку Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури»з питання дотримання своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 30.08.2007р.по 29.08.2008р. та складено акт від 24.09.2010 року №3560/40-028/14308262.
Перевіркою встановлено: ДП «ХЗЕА»порушено абз. 1 п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме граничний строк сплати сум податкових зобов'язань, передбачених п.п.4.1.4 п.4.1 , п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4 цього Закону по податку на додану вартість за період з 30.08.2007р.по 29.08.2008р., станом на 24.09.2010р.
На підставі Акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було винесено податкове повідомлення -рішення від 05.10.2010 року № 0000440840/0.
За вказаним податковим повідомленням -рішенням визначена штрафна санкція у розмірі 821765,08 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Підприємство не погодилось з винесеним рішення -повідомленням та оскаржило його до СДПІ ВПП у м. Харкові , до ДПА у Харківській області та до ДПА України.
За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкове повідомлення -рішення -без змін.
За змістом акту та відповідно до додатку (розрахунку штрафних санкцій) основна сума штрафних санкцій розрахована за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, а саме: уточнюючим розрахунком з ПДВ, наданим підприємством 11.08.2008 року, було зменшено задеклароване податкове зобов'язання на суму 1494037,00 грн. У розрахунку ця сума враховується як сплата з відповідним нарахуванням штрафних санкцій.
Також судом встановлено, що актом перевірки зафіксовано порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:
1) при граничному терміні сплати 30.08.2007р., фактична сплата суми нарахованого (узгодженого) податкового зобов'язання (по декларації № 2606 від 20.08.2007 за липень 2007р.) в розмірі 282339,0 грн. відбулась згідно: платіжного доручення № 626 від 27.06.2008 р. на суму 6708,40 грн., чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 302 днів; платіжної вимоги-доручення №ПН 590 від 04.07.2008 р. на суму 8893,72 гри., чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 309 днів; платіжної вимоги-доручення №ПН 30013 віл 30.07 2008 р. на суму 17760,58 грн., чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 335 днів; 02.08.2008р. (уточнюючий розрахунок № 14650 на суму 248976,30 грн.), чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 358 днів.
2) при граничному терміні сплати 01.10.2007р., фактична сплата суми нарахованого (узгодженого) податкового зобов'язання (по декларації № 13532 від 20.09.2007 за серпень 2007р.) в розмірі 27074,0 грн. відбувалась згідно: 22.08.2008р. (уточнюючий розрахунок № 14650 на суму 27074,0 грн.), чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 326 днів;
3) при граничному терміні сплати 30.10.2007р. фактична сплата суми нарахованого (узгодженого) податкового зобов'язання (по декларації № 15411 від 22.10.2007 за вересень 2007р.) в розмірі 105295,0 грн. відбувалась згідно: 22.08.2008р. (уточнюючий розрахунок №14650 на суму 105295,0 грн.), чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 297 днів;
4) при граничному терміні сплати 30.11.2007р. фактична сплата суми нарахованого (узгодженого) податкового зобов'язання (по декларації № 13595 від 20.11. 2007 р. жовтень 2007р.) в розмірі 20116,0 грн. відбувалась згідно: 22.08.2008р. (уточнюючий розрахунок № 14650 на суму 20116,0 грн.,), чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 266 днів;
5) при граничному терміні сплати 04.01.2008р., фактична сплата суми нарахованого (узгодженого) податкового зобов'язання (по декларації № 19832 від 20.12.2007 року за листопад 2007р.) в розмірі 1430,0 грн. відбувалась згідно: 22.08.2008р. (уточнюючий розрахунок № 14650 на суму 1430,0 грн.), чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку додану вартість на 231 днів;
6) при граничному терміні сплати 28.01.2008р., фактична сплата суми нарахованого (узгодженого) податкового зобов'язання (по податковому повідомленню - рішенню (форма Р) № 0000270840 від 09.01.2007 року) в розмірі 140046,1 грн. відбулась згідно: 22.08.2008р. (уточнюючий розрахунок № 14650 на суму 140046,16 грн.). чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 207 днів.
7) при граничному терміні сплати 30.01.2008р., фактична сплата суми нарахованого (узгодженого) податкового зобов'язання (по декларації № 21301 від 21.01.2008р. за грудень 2007р.) в розмірі 1067230,0 грн. відбувалась згідно: 22.08.2008р. (уточнюючий розрахунок №14650 на суму 1011453,26 грн.), чим допущене затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 205 днів; платіжне доручення №ПН 1390 від 29.08.2008 р, на суму 63327,0 гри, (з них погашення податкового зобов'язання 55776,74 грн.) чим допущено затримку погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 212 днів.
Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181 від 21.12.2000р.
Суд вказує, що відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Згідно з вимогами п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Також суд вказує, що у відповідності з п.п.4.1.4 п.4 ст.4 вказаного Закону Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що ні вказаними нормами ні іншими нормативними актами не передбачено сплату податкових зобов'язань шляхом надання уточнюючих декларацій або розрахунків. На думку суду, у даному випадку сплати податкового зобов'язання або податкового боргу не відбулось.
Також, відповідно до п.п.7.7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.
Матеріалами справи підтверджено, що із загальної суми, на яку податковим органом зменшено суму недоїмки у розмірі 1643530,16 грн., лише 89139,44 грн. сплачено позивачем за період з 27.06.2008 року по 29.08.2008 р., тобто 1554390,72 грн. - це сума недоїмки, яка не сплачувалась підприємством, відповідно, на неї не може бути нарахована штрафна санкція.
Також суд зазначає, що згідно п. 5 ст. 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, і також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом передбачено наступне.
Згідно п.1 ст. 134 Господарського Кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.
Таким чином, підприємство-позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.
Відповідно до п. З ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період. Відповідно до п.2 ст. 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.
Згідно до п.5 ст. 50 «Бюджетного кодексу України»податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Свої дії щодо нарахування штрафних (фінансових санкцій) податкова інспекція пояснювала, посилаючись на п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.
Однак суд зазначає, що статтею 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми , передбаченої п. 7.7 вказаного Закону є неправомірним.
Судом встановлено, що відповідачем примусово стягнено всю суму, сплачену на поточні зобов'язання на погашення податкового боргу платіжним дорученням №ПН 1390 від 29.08.2008 р, на суму 63327,0 гри, (з них погашення податкового зобов'язання 55776,74 грн.), що виник раніше (штрафних санкцій), та не прийнято як сплату поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, суд вважає за необхідним вказати, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення -рішення підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 805078,73 грн.
Щодо позовних вимог на суму 16686,35 грн. (платіжні доручення №626 від 27.06.2008 р., №590 від 04.07.2008 р. та № 30013 від 30.07.2008 р.), то позивачем в обґрунтування своєї позиції не надано суду платіжних доручень, які б підтверджували що ці кошти платником податків спрямовувались самостійно на сплату поточних платежів, а не на сплату наявного податкового боргу. А тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити, так як матеріалами справи підтверджено, що затримка сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість відбулась фактично з затримкою на 302, 309 та 335 днів відповідно.
При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.
Скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові податкове повідомлення -рішення № 0000440840/0 від 05 жовтня 2010 року та податкове повідомлення -рішення № 0000440840/1 від 23 листопада 2010 року в частині визначення зобов'язання сплатити штраф у розмірі 805 078 (вісімсот п'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 73 коп. за платежем податок на додану вартість.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Постанова в повному обсязі виготовлена 31 травня 2011 року.
Суддя А.В. Зінченко