Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
24 травня 2011 р. № 2-а- 3407/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.В.
при секретарі судового засідання Глянь О.І.
за участю:
позивача -ОСОБА_1
представник відповідача -не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Харківського обласного військового комісаріату
про визнання бездіяльності незаконною ,
ОСОБА_1 (надалі позивач), звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (надалі відповідач), в якому просить суд:
- визнати відмову Харківського обласного військового комісаріату від 09.12.2009 року стосовно встановлення позивачу - ОСОБА_1, 1949 р.н., статусу учасника бойових дій незаконною,
- визнати позивача ОСОБА_1, 1949 р.н., учасником бойових дій в період з 11.11.1968 р. по 01.04.1969 р. у військовій частині "польова пошта 40302" на посаді санінструктора, у військовому званні - рядовий.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 29.04.1968 р. Київським районним військовим комісаріатом м. Харкова йому був виданий військовий квиток НОМЕР_1. З 11.11.1968р., згідно до військового квитка та відповіді з Центрального архіву Міністерства оборони РФ від 15.04.2009р., він проходив службу у військовій частині польова пошта 40302 (наказ № 313) по 02.04.1969р. (наказ № 93) на посаді санінструктора, у військовому званні - рядовий. Військову службу в листопаді 1968р. позивач проходив у Чехословаччині, але в приказах по в/ч 40302 з 01.09.1968р. по 22.11.1968р. ОСОБА_1 не згадується, проте дана відповідь спростовується відміткою у військовому квитку про прийняття ОСОБА_1 на службу згідно до приказу №313 від 11.11.1968р. Починаючи з 2007р. ОСОБА_1 постійно звертався до Харківського обласного військового комісаріату з проханням встановити йому статус учасника бойових дій, для того щоб отримувати належні йому за законом пільги та відповідне нарахування пенсії. 09.12.2009р. заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу учасника бойових дій згідно до ст.6 Закону було розглянуто та відповідно до витягу з протоколу № 7 відмовлено, на підставі відсутності даних про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ. За судженням позивача, відповідач безпідставно позбавляє його пільг, компенсацій та допомоги, передбачених ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не визнаючи останнього учасником бойових дій, чим порушує його права та інтереси. За таких підстав ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засіданні повноважного представника не направив, про час, дату та місце судового зсідання був повідомлений належним чином. У письмових запереченнях на позов зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та незаконні. Ані військовий квиток на ім'я ОСОБА_1, а ні архівна довідка з Центрального архіву Міністерства оборони РФ від 15.04.2009р. не містять даних про участь останнього у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Встановлення особі статусу ветерана війни з її слів також не передбачено чинним законодавством. Отже, дії комісії Харківського облвійськкомату на засіданні 09.12.2009 року щодо розгляду заяви позивача та прийняте рішення про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій відповідають закону.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (зі змінами і доповненнями), учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
За змістом наведених приписів Закону, учасниками бойових дій на території інших держав визнаються військовослужбовці, які під час проходження служби брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ в інших державах, де в цей період велися бойові дії.
Таким чином, відомості щодо проходження військової служби на території Чехословаччини, виконання спеціального завдання, участі в навчаннях чи надання інтернаціональної допомоги у названі в Переліку періоди, які містяться в документах, у т .ч. архівних довідках, самі по собі не підтверджують факт безпосередньої участі особи в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Разом з тим, записи в архівних довідках, військово - облікових і інших документах того періоду про участь військовослужбовця у виконанні бойових завдань по захисту соціалістичних завоювань, боротьбі з контрреволюцією розцінюються як особиста участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, в залежності від завдань, які виконувала військова частина або організація.
Згідно п. 8 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначенім учасників бойових дій у Збройних Силах, затверджено наказом МО України від 08.04.2009р. № 158, Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів:
- довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою;
- партизанського квитка;
- посвідчення учасника підпілля:
- посвідчення до знака "За разминирование";
- грамот, фотографій (оригіналів);
- газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження;
- історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів;
- документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я по батькові заявника;
- партійних документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період;
- інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).
Крім того, відповідно до п.9 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах, за відсутності, через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником та яких визнано учасниками бойових дій.
Як вбачається з архівної довідки Центрального архіву Головного Міністерства оборони Російської Федерації від 15.04.2009 року, наданої позивачем до суду, ОСОБА_1 в період з 11.11.1968 року по 02.04.1969 року проходив строкову військову службу в військовій частині польова пошта 40302. (а.с. 5).
За цією ж довідкою, у витязі із Переліку з'єднань частин та установ, які діяли в Чехословаччині по плану "Дунай" в/ч пп 40302 значиться.
Вказана довідка не містить даних про період перебування військової частини польова пошта 40302 на території Чехословаччини у 1968 році; не містить достовірних даних про період перебування самого позивача у вказаний в Переліку період, будучи військовослужбовцем строкової служби останній проходив військову службу в складі військової частини пп 40302, на території Чехословаччини; не містить даних про участь позивача у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини у 1968 році.
Будь - яких інших документів на підтвердження виконання позивачем інтернаціонального обов'язку по захисту соціалістичних завоювань, боротьби з контрреволюцією на території Чехословаччини останній не надав ні до військкомату, а ні до суду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що має право на встановлення статусу учасника бойових дій, оскільки під час військової служби в в/ч пп 40302, яка знаходилась в Чехословаччини, в якості санінструктора лікував хворих в шпиталі, встановлював рентгенобладнання, брав участь у патрулюванні та охороні шпиталю.
За матеріалами справи судом встановлено, що військову службу в листопаді 1968р. позивач дійсно проходив у Чехословаччині, проте в наказах по в/ч пп 40302 з 01.09.1968р. по 22.11.1968р. ОСОБА_1 не згадується.
Згідно Закону, з визнанням учасників бойових дій пов'язано не тільки лише проходженням військової служби чи перебуванням у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, але ж з участю в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
Відомості щодо проходження військової служби на території Чехословаччині, виконання спеціального завдання, участі в навчаннях чи надання інтернаціональної допомоги у названі в Переліку періоди, які містяться в документах, в т.ч. архівних довідках, самі по собі не стверджують факт безпосередньої участі особи в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Однак, записи в архівних довідках, військово-облікових і інших документах того періоду про участь військовослужбовця у виконанні бойових завдань по захисту соціалістичних завоювань, боротьбі з контрреволюцією розцінюються, як особиста участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (в залежності від завдань, які виконувала військова організація).
За таких обставин, не вбачається підстав для визнання його учасником бойових дій, відповідно до п.2 ст.6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Згідно витягу з протоколу № 7 від 09.12.2009 року засідання комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій за п. 2 ст. 6 Закону через відсутність даних про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ та направити матеріали на доопрацювання.
Згідно витягу з протоколу № 5 від 18.13.2010 року, засідання комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, ОСОБА_1 відмовлено у розгляді по суті його заяви від 18.02.2010 року, оскільки рішенням комісії від 09.12.2009 року позивачу вже було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій за п.2 ст.6 Закону через відсутність даних про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ.
Враховуючи наведене, відповідач - Харківський обласний військовий комісаріат діяв в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, підстав для задоволення позову не вбачається.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст. ст. 11, 12, 51, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності незаконною - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2011 року.
Суддя О.В. Панченко