Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
18 травня 2011 р. № 2-а- 1524/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Архіпової С.В.
за участю секретаряСолуянової Н.В.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_3
представника відповідача -Буряківського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовомФізичної особи підприємця - ОСОБА_5
доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
проскасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Фізична особа підприємець - ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0003031720/0 та №0003051720/0 від 14.10.2010 р., податкові повідомлення-рішення №0003031720/1 та №0003051720/1 від 11.11.2010 р., податкові повідомлення-рішення №0003031720/2 та №0003051720/2 від 05.01.2011 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні планової виїзної документальної перевірки та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. Також зазначає, що грошові кошти у сумі 14000 грн., що були ним отримані від ФОП ОСОБА_6, не є його виручкою від реалізації та не повинні враховуватися при розрахунку річного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на висновки акту перевірки та результати розгляду скарг, що подавалися платником податку при здійсненні процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань. Донарахування сум податкових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями було зроблено відповідачем виходячи з того, що за даними перевірки річний обсяг реалізації позивача склав 513270,5 грн., а сума 14000 грн., що отримана від ФОП ОСОБА_6 була включена відповідачем до складу річного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача за 2009 рік. Відповідач мотивує це тим, що відповідна сума коштів була фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності та не повернена відправнику за станом на 30.06.2010 р.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.
Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 04.10.2010 року. Актом перевірки встановлено річний обсяг реалізації позивача склав 513270,5 грн., а сума 14000 грн., що отримана від ФОП ОСОБА_6 була включена відповідачем до складу річного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача за 2009 рік. Відповідач мотивує це тим, що відповідна сума коштів була фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності та не повернена відправнику за станом на 30.06.2010 р.
Судом також встановлено, що 01.10.2009 року позивач та ФОП ОСОБА_6 уклали договір доручення на транспортно - експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом.
30.12.2009 року позивач та ФОП ОСОБА_6 розірвали договір - доручення на транспортно - експедиційне обслуговування та перевозку вантажів автомобільним транспортом.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено додаткову угоду №1/15 про строк повернення помилково перерахованих коштів до 31.12.2010 року. ФОП ОСОБА_6 надіслав листа на адресу позивача, в якому прохав повернути йому помилково перераховані кошти у розмірі 1400 грн. Зазначені кошти в розмірі 14000 грн. повернуті ФОП ОСОБА_6
Спеціальним законодавством, яке регламентує порядок оподаткування прибутків, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок, є Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року №727, якій відповідно до Закону України від 25 березня 2005 року №2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" буде діяти до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування".
Згідно Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності із застосуванням способу оподаткування одержаних доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку при додержані ними умов, визначених статтею 1 Указу, зокрема, обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.
Відповідно до статті 1 Указу, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно пункту 1.31 статті 1 Законом України від 28.12.94 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Під продажем результатів робіт (послуг) розуміють будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Оскільки сторони прийняли рішення щодо зміни умов господарського зобов'язання (замовник відмовився від надання на його користь послуг) підстава для здійснення оплати послуг відпала.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони договору є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 653 ЦК України передбачає, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання, тощо.
З викладеного вбачається, що саме сторони у господарському зобов'язанні на власний розсуд встановлюють предмет, місце, строки виконання, та інші умови господарського зобов'язання, до яких відносяться й умови щодо здійснення сторонами розрахунків за отримані товари, роботи чи послуги.
Таким чином, якщо замовник за погодженням з виконавцем у господарському зобов'язанні відмовився від отримання послуг та сторони досягли домовленості про повернення виконавцем раніш отриманих ним грошових коштів, такі раніш отримані грошові кошти немає підстав включати до складу грошових коштів, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків здійснюється на підставі Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22.
Відповідно до п. 1.4. Інструкції, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 р. №477 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 1999 р. №554) зазначено, що в графі загальна сума виручки та позареалізаційних доходів відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.
Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації це суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Таким чином, для того щоб грошовій кошти що фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу вважались виручкою від реалізації потрібно передати ці грошові кошти отримувачу у власність на підставі цивільно-правових (господарських)договорів за плату або компенсацію.
Враховуючи зазначене, суми коштів, які помилково надійшли на розрахунковий рахунок суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку (за умови наявності письмового пояснення установи банку про помилкове зарахування коштів), не є його власністю, отже, ці кошти не можуть вважатися виручкою від реалізації.
При встановленні відповідачем порушення пп.2.3.1 п.2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР він виходив з того, що відповідно до пп.12.1 п. 12 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. №79, не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість.
Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача та зазначає, що позивач не мав обов'язку переходити на загальну систему оподаткування та, відповідно, нараховувати та сплачувати суми податку на додану вартість, оскільки керуючись п. 11.42 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, не мають права на нарахування податку, податковий кредит та складання податкових накладних, а також на отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
В розумінні ст.3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, перевіривши рішення відповідача, які оскаржуються в даній справі суд відзначає, що їх прийнято при невірному застосуванні норм чинного законодавства України, в зв'язку з чим суд вважає, що вони підлягають скасуванню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи підприємця - ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова №0003031720/0 від 14.10.2010 р., №0003051720/0 від 14.10.2010 р., №0003031720/1 від 11.11.2010 р., №0003051720/1 від 11.11.2010 р., №0003031720/2 від 05.01.2011 р. та №0003051720/2 від 05.01.2011 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи підприємця - ОСОБА_5 (п/р НОМЕР_1 в ЦВ ХМРУ «Приват банк», МФО 351533 ; місцезнаходження - 61157, АДРЕСА_1) 3,40 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд , шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 23 травня 2011року.
Суддя Архіпова С.В.