Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
12 травня 2011 р. № 2-а- 2639/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бартош Н.С.,
при секретарі судового засідання - Островській М.О.,
за участю представників: позивача -Богдашевського Т.С., відповідача -Павленка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Агропродторг»до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування рішення,
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Агропродтор», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова №0004642305 від 29.11.2010 р. та податкове повідомлення-рішення №0000052305 від 26.01.2011 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Приватне акціонерне товариство «Агропродтор» (далі - ПрАТ «Агропродторг») 08.12.2010 року отримало рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004642305 від 29.11.2010 року, яким встановлено порушення п.2.3. п.3.4., п.2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 під №40/10320 за перевищення ліміту залишків готівки в касі підприємства та застосовано суму штрафних(фінансових) санкцій 779669,22 грн.
З даним рішенням позивач не погодився, у зв'язку з чим подана скарга до Державної податкової адміністрації у Харківській області, рішенням якої від 14.01.2011 року за №115/10/25-203, скарга частково задоволена, а саме: в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 71442,56 грн. - за перевищення ліміту залишку готівки в касі - рішення було скасоване, в іншій частині рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004642305 від 29.11.2010 року, залишено без змін.
З урахуванням вищезазначеного рішення, ПрАТ «Агропродторг» 28.01.2011 року отримало податкове повідомлення-рішення від 26.01.2011 року №0000052305, з яким не погодилося, внаслідок чого була подана повторна скарга до Державної податкової адміністрації України та доповнення до неї, рішенням якої від 03.03.2011 №4339/6/25-0415 скарга залишена без задоволення.
Позивач вважає, що рішення №0004642305 від 29.11.2010 року та податкове повідомлення-рішення №0000052305 від 26.01.2011 року прийняті безпідставно та незаконно, а тому підлягають скасуванню, виходячи з наступного.
В акті про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 10.11.2010 року 11677/23-05/30755093 за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року зазначено, що в ході перевірки встановлено здійснення ПрАТ «Агропродторг» нікчемних операцій, а саме з: ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерія», ТОВ «Солтек С» у яких ПрАТ «Агропродторг» придбав соняшник та здійснив розрахунки на загальну суму 708226,66 грн., які були проведені через касу підприємства, також в акті зазначено, що підприємством було проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував факт сплати покупцем готівкових коштів на закупку насіння соняшника у розмірі 708226,66 грн.
Угоди укладені ПрАТ «Агропродторг» та ТОВ «Сенс-К». ТОВ «Альмерія», ТОВ «Солтек С» визнані в акті перевірки нікчемними у зв'язку з тим, що даними угодами порушені ст., ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено права органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
ПрАТ «Агропродторг» не зобов'язано та не мало права здійснювати контроль за додержанням норм податкового законодавства з власним контрагентом, у зв'язку з тим, що це не передбачено нормами чинного законодавства.
Нормами діючого законодавства з питань оподаткування не передбачена відповідальність платника податків за діяння інших платників. Таким чином, підприємство не повинно нести відповідальність за порушення, вчинені його контрагентами.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що рішення податкового органу прийняті у відповідності до чинного законодавства, оскільки у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.
Відповідно до пункту 2.15 статті 2 Закону України від 24.06.2004 р. N 1877 «Про державну підтримку сільського господарства України» сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - товари, зазначені у групах 1-24 УКТЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).
Тобто гранична сума готівкового розрахунку 10000 грн. не розповсюджуються лише на розрахунки за сільгосптовари з підприємствами, які є виробниками такої продукції.
В ході перевірки встановлено, що ПрАТ «Агропродторг» здійснював розрахунки за соняшник з не виробником сільхозпродукції, а саме з ТОВ «Арткас», основним видом діяльності якого є розповсюдження фільмів.
Таким чином ПрАТ Агропродторг» порушено п. 2.3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 із змінами та доповненнями.
Заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З 11.10.2010 р. по 05.11.2010 р. фахівцями Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ПрАТ Агропродторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р.
За наслідками проведення планової виїзної перевірки відповідачем складено акт перевірки №11677/23-05/30755093 від 10.11.2010 р., яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, порушення: ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Агропродторг» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями; п. 4.1 ст.4 п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 642 022 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 269211,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 372 851 грн.; ст. 4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті ПрАТ «Агропродторг» занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет у сумі 513 649 грн., в тому числі: березень 2010 р. - 215369,00 грн., квітень 2010 р. - 187928,00 грн., червень 2010 р. - 110352,00 грн.; п. 2.3, п.3.4, п. 2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 із змінами та доповненнями.
На підставі акту перевірки №11677/23-05/30755093 від 10.11.2010 р., в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, 29.11.2010 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0004642305, яким до ПрАТ Агропродторг» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 779669,22 грн.
З даним рішенням позивач не погодився, у зв'язку з чим 21.12.2010 р. звернувся до Державної податкової адміністрації у Харківській області зі скаргою, рішенням якої від 14.01.2011 року за №115/10/25-203, скарга частково задоволена, а саме: в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 71442,56 грн. - за перевищення ліміту залишку готівки в касі - рішення було скасоване, в іншій частині рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004642305 від 29.11.2010 року - залишено без змін.
З урахуванням вищезазначеного рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області від 14.01.2011 року за №115/10/25-203, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 26.01.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 708226,66 грн.
ПрАТ «Агропродторг» не погодився з вказаним рішенням, внаслідок чого була подана повторна скарга до Державної податкової адміністрації України та доповнення до неї, рішенням якої від 03.03.2011 р. №4339/6/25-0415 скарга залишена без задоволення.
Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, щодо взаємин з якими виникли спірні правовідносини, а саме: ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С».
Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Агропродторг» уклав договори поставки з ТОВ «Солтек С», а саме: договір №1/03-2П від 01.03.2010 р. на поставку соняшника врожаю 2009 року в об'ємі 23 (+/-2%) тонн за ціною 2995,00 грн. за одну тонну на суму 82662,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13777,00 грн. та договір №17/02-2П від 17.02.2010 р. на поставку соняшника врожаю 2009 року в об'ємі 60 (+/-5%) тонн за ціною 2960,00 грн. за одну тонну на суму 213120,00 грн., у т.ч. ПДВ - 35520,00 грн.
З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаними договорами, відображено у: видаткових накладних №21/02 від 21.02.2010 року, №20/02 від 20.02.2010 року та №4/03 від 04.03.2010 року, та податкових накладних №21/02 від 21.02.2010 року, №20/02 від 20.02.2010 року, №19/02 від 19.02.2010 року, №18/02 від 18.02.2010 року, №17/02 від 17.02.2010 року та №4/03 від 04.03.2010 року, які складені відповідно до вимог чинного законодавства та мають всі обов'язкові реквізити.
Розрахунки за вказаний товар (продукцію) позивачем здійснювались в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №18/02 від 18.02.2010 року, №17/02 від 17.02.2010 року. №22/02 від 22.02.2010 року, №19/02 від 19.02.2010 року, №24/02 від 24.02.2010 року. №23/02 від 23.02.2010 року, №25/02 від 25.02.2010 року, №26/02 від 26.02.2010 року, №2/03 від 02.03.2010 року. №1/03 від 01.03.2010 року, №4/03 від 04.03.2010 року, №3/03 від 03.03.2010 року, №9/03 від 09.03.2010 року. №5/03 від 05.03.2010 року, №11/03 від 11.03.2010 року, №10/03 від 10.03.2010 року, №15/03 від 15.03.2010 року, №12/03 від 12.03.2010 року, №16/03 від 16.03.2010 року, №17/03 від 17.03.2010 року, №18/03-1 від 18.03.2010 року, №18/03 від 18.03.2010 року, №22/03 від 22.03.2010 року, №19/03 від 19.03.2010 року, №24/03 від 24.03.2010 року, №23/03 від 23.03.2010 року, №26/03 від 26.03.2010 року, №25/03 від 25.03.2010 року, №30/03 від 30.03.2010 року, №29/03 від 29.03.2010 року.
Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Альмерія» (продавець) 01.04.2010 р. укладений договір поставки №1/04-2П, за яким продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, соняшник врожаю 2009 року у кількості 58 (+/-1%) тонн за ціною 2800,00 грн. за одну тонну на суму 194880,00 грн., у т.ч. ПДВ -32480,00 грн.
На виконання даного договору ТОВ «Альмерія» виписані видаткові накладні №27/04 від 27.04.2010 року, №26/04 від 26.04.2010 року, №23/04 від 23.04.2010 року, податкові накладні №2010427 від 27.04.2010 року, №2010426 від 26.04.2010 року, №2010423 від 23.04.2010 року, №2010422 від 22.04.2010 року, №2010421 від 21.04.2010 року. №2010420 від 20.04.2010 року, №2010419 від 19.04.2010 року, №2010416 від 16.04.2010 року, №2010415 від 15.04.2010 року, №2010414 від 14.04.2010 року, №2010413 від 13.04.2010 року, №2010412 від 12.04.2010 року, №2010409 від 09.04.2010 року, №2010408 від 08.04.2010 року, №2010407 від 07.04.2010 року, №2010406 від 06.04.2010 року, №2010402 від 02.04.2010 року, №2010401 від 01.04.2010 року.
Оплата за товар на адресу ТОВ «Альмерія» здійснювалась в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №2/04 від 02.04.2010 року, №1/04 від 01.04.2010 року, №7/04 від 07.04.2010 року, №6/04 від 06.04.2010 року, №9/04 від 09.04.2010 року, №8/04 від 08.04.2010 року, №13/04 від 13.04.2010 року, №12/04 від 12.04.2010 року, №15/04 від 15.04.2010 року, №14/04 від 14.04.2010 року, №19/04 від 19.04.2010 року, №16/04 від 16.04.2010 року, №21/04 від 21.04.2010 року, №20/04 від 20.04.2010 року, №23/04 від 23.04.2010 року, №22/04 від 22.04.2010 року, №27/04 від 27.04.2010 року, №26/04 від 26.04.2010 року, №29/04 від 29.04.2010 року, №28/04 від 28.04.2010 року.
Також позивач, відповідно до укладених договорів поставки №1/03-10П від 01.03.2010 р. та №7/04-10П від 07.04.2010 року, придбавав у ТОВ «Сенс-К» соняшник врожаю 2009 року у кількості 72 (+/-2%) тонни за ціною 2995,00 грн. за одну тонну на суму 258768,00 грн., у т.ч. ПДВ -43128,00 грн., та у кількості 55 (+/-1%) тонни за ціною 2760,00 грн. за одну тонну на суму 182160,00 грн., у т.ч. ПДВ -30360,00 грн. відповідно.
Факт передачі товару від ТОВ «Сенс-К» до ПрАТ «Агропродторг», відповідно до укладених договорів, підтверджується накладними №27/04-10 від 27.04.2010 року та 28/04-10 від 28.04.2020 року, №23/03 від 23.03.2010 року, та податковими накладними №2/03 від 02.03.2010 року, №1/03 від 01.03.2010 року, №4/03 від 04.03.2010 року, №3/03 від 03.03.2010 року, №5/03 від 05.03.2010 р., №9/03 від 09.03.2010 року, №11/03 від 11.03.2010 року, №10/03 від 10.03.2010 року, №13/03 від 13.03.2010 року, №12/03 від 12.03.2010 року, №16/03 від 16.03.2010 року, №15/03 від 15.03.2010 року, №18/03 від 18.03.2010 року, №17/03 від 17.03.2010 року, №22/03 від 22.03.2010 року, №19/03 від 19.03.2010 року, №23/03 від 23.03.2010 року, №2010407 від 07.04.2010 року, №2010408 від 08.04.2010 року, №2010409 від 09.04.2010 року, №2010412 від 12.04.2010 року, №2010413 від 13.04.2010 року, №2010414 від 14.04.2010 року, №2010415 від 15.04.2010 року, №2010416 від 16.04.2010 року, податкова накладна №2010419 від 19.04.2010 року, №2010420 від 20.04.2010 року, №2010421 від 21.04.2010 року, №2010422 від 22.04.2010 року, №2010423 від 23.04.2010 року. №2010426 від 26.04.2010 року, №2010427 від 27.04.2010 року, №2010428 від 28.04.2010 року.
За казаними договорами поставки розрахунки здійснювались позивачем в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №2/03 від 02.03.2010 року, №1/03 від 01.03.2010 року, №4/03 від 04.03.2010 року, №3/03 від 03.03.2010 року, №9/03 від 09.03.2010 року, №5/03 від 05.03.2010 року, №11/03 від 11.03.2010 року, №10/03 від 10.03.2010 року, №13/03 від 13.03.2010 року, №12/03 від 12.03.2010 року, №16/03 від 16.03.2010 року, №15/03 від 15.03.2010 року, №18/03 від 18.03.2010 року, №17/03 від 17.03.2010 року, №22/03 від 22.03.2010 року, №19/03 від 19.03.2010 року, №24/03 від 24.03.2010 року, №23/03 від 23.03.2010 року, №26/03 від 26.03.2010 року. №25/03 від 25.03.2010 року, №30/03 від 30.03.2010 року, №29/03 від 29.03.2010 року, №31/03 від 31.03.2010 року. №2/04 від 02.04.2010 року, №1/04 від 01.04.2010 року, №7/04 від 07.04.2010 року, №6/04 від 06.04.2010 року, №9/04 від 09.04.2010 року, №8/04 від 08.04.2010 року, №13/04 від 13.04.2010 року, №12/04 від 12.04.2010 року, №15/04 від 15.04.2010 року, №14/04 від 14.04.2010 року, №19/04 від 19.04.2010 року, №16/04 від 16.04.2010 року, №21/04 від 21.04.2010 року, №20/04 від 20.04.2010 року, №23/04 від 23.04.2010 року, №22/04 від 22.04.2010 року, №27/04 від 27.04.2010 року, №26/04 від 26.04.2010 року, №29/04 від 29.04.2010 року, №28/04 від 28.04.2010 року, №30/04 від 30.04.2010 року, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
ПрАТ «Агропродторг» з ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових та видаткових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні та в ході судового розгляду справи не заявлялись.
З первинних документів, копії яких були надані суду на підтвердження заявленого позову (договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання передачі виконаних робіт, платіжні доручення), вбачається, що придбаний за цими угодами товар (соняшник) був поставлений позивачем ПрАТ «Агропродторг» до ЗАТ «Іванчуківське хлібоприймальне підприємство» для переробки сировини у продукцію - олію соняшникову та жмих сонячний.
Враховуючи викладене, суд вважає, що придбаний у ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С» товар був у подальшому використаний у власній господарської діяльності позивача.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність -діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Як встановлено п.1.32 ч.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР 28 грудня 1994 р., господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є постійною, регулярної та суттєвою.
Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх використання у власній господарській діяльності.
У свою чергу, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачає, що до складу валових витрат належать витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, згідно до приписів п. 20.1 ст.20 «Про оподаткування прибутку підприємства», відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.
Юридична відповідальність, як встановлено ст.61 Конституції України має індивідуальний характер.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» не містить норм, які б пов'язували право платника податку на прибуток на включення сум, сплачених як компенсація товарів, які придбавались для використання у господарській діяльності, до складу валових витрат із декларуванням постачальником своїх податкових зобов'язань та фактичним його внесенням до бюджету постачальниками.
Таким чином, оскільки вказаний товар був придбаний позивачем у ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С» з метою його подальшої переробки у продукцію - олію соняшникову та жмих сонячний, та поставки третім підприємствам, що є основним видом діяльності ПрАТ «Агропродторг» за КВЕД, та отримання прибутку, суд вважає, що витрати позивача, понесені ним у зв'язку з придбанням цього товару, понесені у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, і, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», підлягають включенню до складу валових витрат.
Виходячи зі змісту положень пункту п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.
Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
На підтвердження факту постачання товарів ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С» були виписані на адресу позивача податкові та видаткові накладні. Зауваження щодо форми та змісту наданої податкової накладної з боку відповідача в акті перевірки відсутні та в ході судового розгляду справи також не заявлялися.
Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних та на момент розгляду справи ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С» зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечувалося відповідачем.
Тож, дані обставини свідчать, що ПрАТ «Агропродторг» мав достатні і передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.
Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ПрАТ «Агропродторг» пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Щодо висновку про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочину із ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С», останній не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому такий правочин згідно ст. 203 та 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою виходячи з наступного.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.
Відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податки по угоді не сплачено, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов'язань ст. 207 ГК України не надав.
Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін угоди, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків відсутні.
Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПрАТ «Агропродторг» та ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С» вимог податкового законодавства.
Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину -відсутні.
Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угоди позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, суд не вважає зазначену угоду фіктивною, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін цієї угоди (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності соняшник, який перероблено у олію соняшникову та жмих, а постачальниками -отримано грошові кошти за реалізовані товари).
Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Сенс-К», ТОВ «Альмерия», ТОВ «Солтек С» мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
На момент укладення угод та їх виконання, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.
За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, а тому висновки, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Агропродторг» до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004642305 від 29.11.2010 р. та податкове повідомлення-рішення №0000052305 від 26.01.2011 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Агропродторг» витрати по сплату судового збору в сумі 03,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 17 травня 2011 року.
Суддя Бартош Н.С.