Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
16 травня 2011 р. № 2-а- 1466/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.
за участю представників сторін:
позивача - Марченко Г.А.
відповідача - Морозова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Євроцемент-Україна"
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якій просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № 0000181501 від 11 лютого 2011 року, за яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 972,50 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято без достатніх правових підстав, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню. При цьому позивач послався на положення п.п.7.2.1. , 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про Податок на додану вартість» та вважає, що в акті перевірки не висвітлено всі суттєві обставини, які мають відношення до фактів порушень, та стверджує, що ним було правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 15 977,50 грн., на підставі належних податкових накладних, отриманих від контрагентів. Також стверджує, що визначення ним податкового кредиту з ПДВ по перелічених у акті перевірки сумах здійснювалось у відповідності з вимогами п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з використанням товарів та послуг у межах господарської діяльності та з метою їх використання в оподатковуваних операціях.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Так, представник відповідача зазначає на правомірність своїх дій щодо нарахування оскаржуваної суми та на порушення товариством п.п.7.2.1. , 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо не підтвердження податкового кредиту належними податковими накладними.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у Балаклійському районі Харківської області було проведено документальну невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" за жовтень 2010р., про що складено акт перевірки №2618/15-016/00293060 від 28.12.2010 р.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення 0000181501 від 11 лютого 2011р.
Зазначеним актом було встановлено порушення товариством п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо не підтвердження податкового кредиту належними податковими накладними, а саме перевіряючим визнано неналежним чином оформлені податкові накладні, за якими: невірно визначено Продавцем індивідуальний податковий номер ВАТ «Євроцемент-Україна», та іншим Постачальником невірно вказано свою адреса, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року на загальну суму 15 977,50 гривень
Винесенню оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 11.02.2011р. передувало прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 11 січня 2011 року № 0000071501/0 на суму 20 771,40 грн., яке оскаржувалось товариством до ДПА у Харківській області. Рішенням ДПА у Харківській області № 447/10/25-203 від 03.02.2011р. було скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2011 року № 0000071501/0 та зобов'язано відповідача скласти та направити товариству податкове повідомлення - рішення про нарахування грошових зобов'язань відповідно до положень Податкового кодексу України.
З метою запобігання безпідставному нарахуванню податкових зобов'язань за актом перевірки від 28.12.2010р, до виконання відповідачем Рішення ДПА у Харківській області за результатом розгляду скарги щодо винесення нового податкового повідомлення рішення, 10.02.2011р. ВАТ «Євроцемент-Україна», до ДПІ у Балаклійському районі було направлено лист № 110/ЕЦУ-398/11 від 10.02.2011р, яким було продубльовано позицію позивача, викладену у скарзі, та надано документальне підтвердження, яке спростовує доводи інспекції та свідчить про реальність проведених операцій та повне надходження (декларування) податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами підприємства. Але, 14.02.2011р, ВАТ «Євроцемент-Україна» було отримано податкове повідомлення-рішення № 0000181501 від 11.02.2011р, за яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 15978,0 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 994,50 гривні (25% за п.п.54.3.2 Податкового кодексу України), що свідчить про неприйняття до уваги жодного з доводів та документів, наданих до податкового органу.
Основне зобов”язання в сумі 15978 грн. було нараховано відповідачем на підставі сум ПДВ, знятих з податкового кредиту операція з ТОВ «Деліс Проф» (податкова накладна № 198 від 15.10.2010 р. , сума ПДВ за якою становила 15720,0 грн.), та ВАТ ВНП «Укрзооветпромпостач» (податкова накладна № 334/26 від 06.10.2010 р., сума ПДВ за якою становила 257,50 грн.). Штрафна санкція за оскаржуваним податковим рішенням становить 25 % (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України) від нарахованого основного зобов'язання: (15720,0+257,50)*25% = 3994,50 грн.
Відповідно до положень п.п.7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про Податок на додану вартість» (який діяв на момент проведення перевірки) - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, юридичної особи …, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Згідно п.п.7.2.6. зазначеного вище Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари …, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається, зокрема, дата відвантаження товарів. П.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно п.п. 7.4.5. Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону - датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів…., або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно ж акту перевірки № 2618/15-016/00293060 від 28 грудня 2011 року, відповідачем визнано неналежним чином оформлені податкові накладні, за якими: невірно визначено Продавцем індивідуальний податковий номер ВАТ «Євроцемент-Україна», та іншим Постачальником невірно вказано свою адреса.
Але відповідачем залишено поза увагою той факт, що ні зазначеним Законом «Про податок на додану вартість», ані будь - яким іншим нормативним актом не передбачена будь-яка відповідальність третіх осіб, в даному випадку ВАТ «Євроцемент-Україна», щодо правомірності надання суб'єктом господарювання своїм контрагентам податкових накладних .
Так, недотримання контрагентами ВАТ «Євроцемент-Україна» порядку, встановленого п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту, бо згідно абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладається не на покупця, а на продавця товарів.
Самі ж по собі недоліки (технічні описки) в заповненні вищевказаних реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки ВАТ «Євроцемент-Україна», не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, та не спростовують фактичної дійсність проведеної операції.
Судом також було перевірено реальність проведених операцій з придбання товарів позивачем, та встановлено їх дійсність на підставі наданих до матеріалів справи доказів.
Так, у зв'язку з виробничою необхідністю, та на підставі рахунку № 187 від 04 жовтня 2010 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Деліс Проф», позивачем 14 та 28 жовтня 2010 року було здійснено оплату за контейнери ПП 1,5х2,27 (поліпропіленові мішки для пакування цементу). 15 жовтня 2010 року згідно товарно-транспортної накладної № 8 та накладної № 204 зазначені контейнери були поставлені на адресу позивача, та на підставі приходного ордеру № 10/61-1780 були здані на склад. У відповідності до п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на момент перевірки) 15 жовтня 2010 року ТОВ «Деліс Проф» виписано податкову накладну № 198 від 15.10.2010 р., сума ПДВ за якою становила 15720,0 грн.
Також на підставі рахунку-фактури № СФ-0000136 від 05 жовтня 2010 року, виданого ВАТ ВНП «Укрзооветпромпостач», позивачем 06 жовтня 2010 року було здійснено оплату за сановет 95% (спирт технічний). Згідно видаткової накладної № РН-0000145 08 жовтня 2010 року зазначений сановет 95% був поставлений на адресу позивача, та на підставі приходного ордеру № 10/61-1752 було здано на склад. У відповідності до п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 06 жовтня 2010 року ВАТ ВНП «Укрзооветпромпостач» виписано податкову накладну № 334/26 від 06.10.2010 р., сума ПДВ за якою становила 257,50 грн.
При цьому, за письмовими повідомленнями контрагентів (ТОВ «Деліс Проф» та ВАТ ВНП «Укрзооветпромпостач») суми по зазначених податкових накладних, були включені ними до податкової декларації як податкові зобов'язання, та в повному обсязі перераховані ними до бюджету.
Проте, як випливає з акту перевірки, державним інспектором, за наявності технічної описки в обох податкових накладних (невірне визначення індивідуального податкового номера платника податку та адреси), було зазначено на недійсність податкових накладних, при тому, що ним було досліджено лише: податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року виписані. ТОВ «Деліс Проф» та ВАТ ВНП «Укрзооветпромпостач», пояснення від позивача (вих. № 1311/ЕЦУ-2183/10 від 13.12.2010 року), податкові накладні, що підтверджують взаємовідносини підприємства з зазначеними контрагентами, дані АІС «Бест-Звіт».
Але, згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом та є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.
Тобто надані позивачем податкові накладні є такими документами, які містять відомості про продавця товару, а тому є такими, що не порушують порядку, встановленого п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону «Про податок на додану вартість».
Так, все вищезазначене дає всі підстави стверджувати, що податкові накладні № 198 від 15.10.2010 р. та № 334/26 від 06.10.2010 р., отримані від контрагентів, видані ними по реальним господарським операціям, що відбулися між ними та позивачем, та описки в накладних не призвели до втрат бюджету.
Крім того, за актом перевірки Акті № 2618/15-016/00293060 від 28 грудня 2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість» контролюючим органом не встановлювалось, чи включено контрагентами позивача до складу податкових зобов'язань та чи відбулась сплата до бюджету податку на додану вартість по спірним податковим накладним.
Таким чином, на момент перевірки позивача, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту у декларації за жовтень 2010 р, відповідають зазначеним у податкових накладних, та податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, як такі, що не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.
Отже, ВАТ «Євроцемент-Україна» мало усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Деліс Проф» та ВАТ ВНП «Укрзооветпромпостач» за жовтень 2010 року, а викладені у Акті перевірки висновки є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні посадовими особами органу державної податкової служби норм чинного податкового законодавства України та не можуть вважатися підставою для донарахування податку на додану вартість.
Позиція з даного питання ґрунтується на висновках Вищого Адміністративного Суду України, викладених у Довідці «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року, а також знайшла своє відображення у справах Вищого Адміністративного Суду України № К-36315/06 та К-11653/06.
Крім того, в даному випадку виникла ситуація, за якої норми п.п. 7.2.6, 7.3.1, 7.2.3,7.4.5, 7.2.6 та 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого на час проведення перевірки підприємства) припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податків та податкового органу, щодо дійсності податкової накладної та права віднесення за нею до податкового кредиту суми ПДВ. Разом з тим, відповідно до п.п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України (діючого на час прийняття оскаржуваного рішення), за наявності можливості прийняти рішення як на користь платника податків, так і податкового органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також, судом було встановлено, що відповідачем, в порушення п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 11.02.2011р. винесено більш, ніж через місяць після складання акту перевірки від 28.12.2010р., (замість передбаченого 10- ти денного строку) без посилання на будь - які обставини щодо порушення такого строку.
Так, враховуючи фактичні обставини у справі, на підставі досліджених у судовому засіданні спірних податкових накладних та інших первинних документів суд вважає , що відповідачем не було враховано право позивача на відображення податкового кредиту з ПДВ за реальності проведених господарських операцій, при наявності належним чином оформлених податкових накладних та фактичному надходженні від контрагентів до бюджету сум ПДВ за такими операціями.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області винесене відносно Відкритого акціонерного товариства "Євроцемент-Україна", а саме: № 0000181501 від 11 лютого 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2011 року.
Суддя Заічко О.В.