Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
26.05.2011 р. справа № 2а- 3950/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі
секретаря судового засідання -Підгорний М.І.,
позивача - ОСОБА_1,
представників
відповідача - Шляхта В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова
проскасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова від 22.09.2010р. №0000701702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 27.264,37грн. (основний платіж -27.264,37грн.), від 22.09.2010р. №0000691702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.072.068,00грн. (основний платіж -713.012,00грн.; штраф -359.056,00грн.), від 13.12.2010р. №0000871702/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 1.560,45грн. (основний платіж -1.560,45грн.).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.
Викладені в акті перевірки від 01.09.2010р. №2177/17-НОМЕР_1 судження суб'єкта владних повноважень про вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме: неоподаткування на загальних підставах суми коштів, що була одержана платником податку як перевищення над фактичною сумою отриманих коштів та сумою в 500.000,00грн., котра визначена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»як максимальна сума доходу, що може оподатковуватись за правилами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також оподаткування за правилами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суми доходу, що була одержана після перевищення 500.000,00грн., замість оподаткування цієї суми доходу на загальних підставах; про вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.9.3 ст.9, п.9.4 ст.9 Закону України «Про ПДВ», а саме: несправляння податку на додану вартість з господарських операцій по наданню послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на умовах договорів комісії; про вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: неподання декларацій з ПДВ за 2009р., січень -березень 2010р., є помилковими. Згідно з законом до обсягу виручки, котрий згадується в Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», мають включатись лише суми коштів, що належать платнику податків на праві власності. Так звані «транзитні кошти», тобто кошти, що перераховуються платником податків у власність інших суб'єктів права в межах договорів комісії, не підлягають включенню до виручки. Всупереч вказаній вимозі закону ДПІ у спірних правовідносинах неправильно визначила загальну суму отриманої ФОП виручки і безпідставно застосувала наслідки перевищення суми доходу в розмірі 500.000,00грн. В судовому засіданні позивач підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.
Згідно з висновками акту перевірки від 01.09.2010р. №2177/17-НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 допущено порушення ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.9.3 ст.9, п.9.4 ст.9 Закону України «Про ПДВ», п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Факт порушення перелічених норм закону встановлений і зафіксований податковим органом належним чином, ФОП не спростований. За таких обставин, винесені ДПІ спірні податкові повідомлення -рішення узгоджуються як з фактичними обставинами здійснення ФОП господарської діяльності, так і з приписами належних норм матеріального права, тобто є вірними по суті. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи з 30.07.2010р. по 27.08.2010р. відповідачем, ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова була проведена виїзна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1) з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р.
Результати перевірки оформлені актом від 01.09.2010р. №2177/17-НОМЕР_1.
22.09.2010р. посиланням на даний акт ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0000701702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 27.264,37грн. (основний платіж -27.264,37грн.) та №0000691702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.072.068,00грн. (основний платіж -713.012,00грн.; штраф -359.056,00грн.),
Стосовно вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем було розпочато процедуру позасудового оскарження рішень контролюючих органів.
За наслідками такої процедури сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб була збільшена ДПІ на 1.560,45грн., внаслідок чого ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010р. №0000871702/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 1.560,45грн. (основний платіж -1.560,45грн.).
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 01.09.2010р. №2177/17/НОМЕР_1 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ФОП ОСОБА_1 ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме: перевищення ФОП, який мав правовий статус платника єдиного податку, за наслідками 2 кварталу 2008р. визначеного Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»розміру виручки в 500.000,00грн. (сума фактично одержаної виручки склала -513.141,00грн.) і незастосування ФОП до суми перевищення і до суми виручки, отриманої в подальшому, правил оподаткування доходу фізичних осіб на загальних підставах; про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.9.3 ст.9, п.9.4 ст.9 Закону України «Про ПДВ», а саме: несправляння ПДВ з господарських операцій по наданню послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на умовах договорів комісії; про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: неподання декларацій з ПДВ за 2009р., січень -березень 2010р.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних суджень суб'єкта владних повноважень і винесених на підставі таких суджень спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
По епізоду визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб
За висновками акту від 01.09.2010р. №2177/17/НОМЕР_1 в 2 кварталі 2008р. позивачем фактично була одержана сума грошових коштів в розмірі 513.141,00грн.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Позивач, звертаючись до суду, наполягав на відсутності у платника єдиного податку -фізичної особи -підприємця обов'язку справляти податок з доходів фізичних осіб з доходів, одержаних під час застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, позаяк такий правовий наслідок перевищення максимальної суми виручки не передбачений нормами Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
З приводу наведеного доводу позивача суд відзначає, що згідно з абз.5 ст.1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі за текстом -Указ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:
фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень (абз.1 ст.1).
За приписами ст.4 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Аналізуючи положення наведених норм Указу, норми Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а також беручи до уваги закріплений ст.8 Конституції України принцип верховенства права, суд доходить висновку, що оподаткуванню за правилами спрощеної системи оподаткування підлягають фінансові результати лише тієї господарської діяльності суб'єкта права, яка здійснюється з дотриманням вимог Указу та в межах визначеної Указом суми.
Наявності підстав для застосування норм Указу до правовідносин з оподаткування сум перевищення розміру максимально допустимого доходу платника єдиного податку ані з положень Указу, ані з положень інших актів законодавства не вбачається.
Тому суд погоджується з доводами відповідача, ДПІ про правомірність оподаткування суми перевищення фактично отриманого особою доходу над сумою максимально дозволеного доходу платника єдиного податку згідно з Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” за правилами Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”.
В ході розгляду справи судом не встановлено порушень з боку відповідача у визначенні ФОП суми податку з доходів фізичних осіб згідно з Декретом КМУ “Про прибутковий податок з громадян” за господарськими операціями з перевезення вантажів. При цьому, суд бере до уваги, що поясненнями позивача в судовому засіданні також підтверджено відсутність зауважень з боку ФОП до правильності розрахунку податку з доходів фізичних осіб.
Окрім того, при розгляді і вирішенні справи суд бере до уваги приписи ч.1 ст.244-2 КАС України, де зазначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
При вирішенні справи судом встановлено, що в рішеннях Верховного Суду України від 11.04.2011р. у справі за позовом приватного підприємця до ДПІ у Київському районі м.Донецька про скасування правових актів індивідуальної дії, від 20.04.2010р. у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова та ДПА у Харківській області про скасування правових актів індивідуальної дії, від 07.04.2009р. у справі за позовом приватного підприємця до ДПІ у Святошинському районі міста Києва про скасування правових актів індивідуальної дії викладені правові позиції, згідно з якими наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців -платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, -передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Підприємець, отримавши в ході реалізації товару на виконання договорів комісії на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування.
З огляду на імперативні приписи ч.2 ст.19 Конституції України, закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.244-2 КАС України Харківський окружний адміністративний суд не вбачає жодних правових підстав для неврахування згаданих рішень Верховного суду України при відправленні правосуддя.
При цьому, викладені в згаданих судових актах мотиви Верховного суду України повністю спростовують правомірність викладених в позові доводів ФОП.
За таких обставин, позов в частині вимог про скасування податкових повідомлень -рішень від 22.09.2010р. №0000701702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 27.264,37грн. (основний платіж -27.264,37грн.) та від 13.12.2010р. №0000871702/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 1.560,45грн. (основний платіж -1.560,45грн.) належить залишити без задоволення.
По епізоду визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларацій з ПДВ
За висновками акту від 01.09.2010р. №2177/17/НОМЕР_1 позивач отримував суму грошових коштів внаслідок здійснення господарської діяльності на умовах договорів комісії.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Суд відзначає, що правила оподаткування ПДВ, господарських операцій, котрі здійснюються в межах договорів комісії, унормовані п.4.7 ст.4 Закону України «Про ПДВ».
Так, відповідно до вказаної норми закону у випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України (абз.1 п.4.7 ст.4); у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера (абз.2 п.4.7 ст.4); у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням (абз.3 п.4.7 ст.4); зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону (абз.4 п.4.7 ст.4).
Системно аналізуючи приписи Закону України «Про ПДВ», суд доходить висновку, що п.4.7 ст.4 Закону України «Про ПДВ»є спеціальною нормою права відносно інших статей згаданого закону, що визначають порядок справляння ПДВ при проведенні господарських операцій, а тому при здійсненні господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) в межах договору комісії суб'єкт права -комісіонер зобов'язаний в обов'язковому порядку зареєструватись платником ПДВ.
Окрім того, за висновками акту від 01.09.2010р. №2177/17/НОМЕР_1 в 2 кварталі 2008р. позивачем фактично була одержана сума грошових коштів в розмірі 513.141,00грн.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Отже, за наслідками здійснення господарської діяльності у 2 кварталі 2008р. позивач перевищив встановлену п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про ПДВ»межу в 300.000,00грн., а відтак, в силу вимог п.9.3 ст.9 та п.9.4 ст.9 згаданого закону повинен був при проведенні подальших господарських операцій справляти ПДВ. При цьому, суд бере до уваги, що обставини втрати статусу платника ПДВ 31.12.2008р. (дата анулювання свідоцтва платника ПДВ), що відбулось за власним рішенням позивача, в силу приписів Закону України «Про ПДВ»жодним чином не звільняло ФОП від обов'язку при проведенні господарських операцій в період січень 2009р.-березень 2010р. справляти ПДВ за правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ».
В ході судового розгляду справи позивач не подав до суду жодних доказів дотримання у спірних правовідносинах вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а доводи стосовно відсутності такого обов'язку на увагу не заслуговують з мотивів, викладених судом вище.
Оскільки позивач пояснив суду, що в період січень 2009р.-березень 2010р. декларацій з ПДВ до податкового органу не подавав, і вказане пояснення повністю підтверджується матеріалами справи, то викладене в акті від 01.09.2010р. №2177/17/НОМЕР_1 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ФОП вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід визнати обґрунтованим.
Інших доводів невідповідності закону спірного податкового повідомлення -рішення про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ позивач ані в позові, ані в ході розгляду справи не навів, визначених ст.70 КАС України належних та допустимих доказів помилковості судження суб'єкта владних повноважень щодо заниження розміру податкових зобов'язань з ПДВ з підстав порушення вимог п.6.2 ст.6 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ»ФОП ОСОБА_1 до суду не подав.
За таких обставин, позов в частині вимоги про скасування податкового повідомлення -рішення від 22.09.2010р. №0000691702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.072.068,00грн. (основний платіж -713.012,00грн.; штраф -359.056,00грн.) належить залишити без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 31.05.2011р.
Суддя Сліденко А.В.