Постанова від 18.05.2011 по справі 744/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харків

18 травня 2011 р. № 2-а- 744/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Н.О.,

за участю:

представників позивача -Бондаренко В.В., Голик О.В.,

представника відповідача -Костріциної О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Нертус»звернулося до суду з позовом до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просили визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 07.12.2010 року № 0000600700/0, від 28.12.2010 року № 0000640700/0, від 19.01.2011 року № 0000072330, від 19.01.2011 року № 0000060700, від 19.01.2011 року № 0000070700.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту перевірки від 24.12.2010 року та згідно податкового повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000072330 встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3602644 грн., застосовано штрафні санкції в розмірі 900661,00 грн., у зв'язку з порушенням п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач не погоджується з висновком відповідача щодо завищення валових витрат від різниці між курсами, оскільки керувався П(С)БО 21 при відображенні даних бухгалтерського обліку, на яких ґрунтується податкова звітність. Крім того, позивачем зазначено, що відповідач при перевірці не взяв до уваги дані за 3-й квартал 2009 року, невірно зазначив суму відсотків за фінансовим кредитом, яка за даними обліку складає 1068375,25 грн., невірно зазначив курсову різницю на дату погашення кредиту. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000070700, позивач вказав, що жодний із зазначених в акті перевірки постачальників товарів (послуг) не відмовлявся надати податкові накладні, будь-яких правових підстав для звернення зі скаргою до податкового органу на постачальників у позивача не було, податкові накладні отримані у повному обсязі, вони відповідають вимогам законодавства, всі отримані накладні відображені в реєстрі отриманих накладних. Крім того, в акті перевірки позивачем допущено ряд помилок, а саме за липень сума податкової накладної не відповідає сумі, зазначеній в акті та податковому повідомленні-рішенні, за вересень у рішенні відсутні дані, які зазначені в акті -167 956,25 грн., а також зазначені податкові накладні № 978,1062, яких не було у позивача в цьому місяці, за жовтень не збігаються дані акту та рішення, за листопад, грудень 2009 року та лютий, березень 2010 року суми в акті не обґрунтовані. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000060700, позивач зазначив, що за рахунок застосування відповідачем «звичайних цін»встановлено завищення податкового кредиту в сумі 7 104 576,60 грн. Проте позивач не погоджується з діями відповідача щодо застосування «звичайних цін», оскільки відсутня методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, тому немає правових підстав для донарахування суми податку на додану вартість із застосуванням «звичайних цін». Крім того, рішення про застосування «звичайних цін»приймає керівник, а рішення про оплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку по поданню керівника податкового органу. Відповідачем порушено зазначений порядок, оскільки рішення про оплату податкових зобов'язань по «звичайним цінам»прийняв керівник відповідача. Щодо податкових повідомлень-рішень від 07.12.2010 року № 0000600700/0, від 28.12.2010 року № 0000640700/0, позивач зазначив, що він вправі зазначати суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, в графі 25 розділу 3 податкової декларації, а також позивач не відмовлявся від бюджетного відшкодування. В листі № 262 від 01.12.2010 року, у відповідь на запит відповідача, позивач повідомив, що при наданні декларації по податку на додану вартість за жовтень 2010 року ним перенесено до строки 23.2 декларації значення строки 26 за вересень 2010 року в сумі 247 014 грн., яка сплачена частиною залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що виникло у серпні 2010 року. Також позивач зазначив, що до декларації по податку на додану вартість за жовтень 2010 року подано додатки № 2 та № 3, в яких відображено, згідно діючого законодавства, у випадку виникнення в поточному звітному періоді строки 25.2, а саме 247 014 грн., суму, що зазначається у зменшення податкових зобов'язань по ПДВ наступних податкових періодів. Документи на підтвердження права включення залишку від'ємного значення попереднього періоду та права на бюджетне відшкодування, відповідачу було надано. Позивач вважав рішення відповідача щодо зменшення заявлених сум бюджетного відшкодування неправомірними.

Відповідач проти позову заперечував, від представників відповідача Вернигора О.В., Нагорної В.О. до суду надійшли письмові заперечення, які є службовою запискою. Також представником відповідача Костріциною О.І. надано письмові пояснення, в яких представник зазначила, що підприємство непогашену протягом звітного періоду заборгованість, виражену в іноземній валюті, не розглядало умовно продану (погашену) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день, а балансову вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначало по курсу, який діяв на дату отримання кредиту, внаслідок чого сума валових витрат від різниці між курсами завищена у сумі 3602644,21 грн., чим порушено п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Щодо порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у письмових запереченнях відповідач зазначив, що позивач, не отримавши від ряду контрагентів протягом червня - грудня 2008 року, січня - травня 2009 року податкові накладні, не звернувся з вимогою про їх надання, не подав скаргу на постачальників, таким чином, позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту суму 287 186,17 грн. Щодо застосування до позивача «звичайних цін», відповідач зазначив, що згідно з отриманими від інших податкових інспекцій відповідями, постачальники товарів до контрагента позивача ТОВ «Віконт Плюс»мають ознаки «фіктивності». Згідно наданих до перевірки позивачем сертифікатів, посвідчень про державну реєстрацію пестицидів, встановлено виробників препаративної форми та згідно даних АРМу «Митниця», пестициди імпортуються ТОВ «Спектр Гранд». При цьому ціна імпортованої продукції значно нижча ціни, за якою ТОВ «Нертус»придбає її у ТОВ «Віконт Плюс». Під час перевірки встановлено, що за допомогою зазначених підприємств позивач здійснював нарощування ціни на поставлені засоби захисту рослин. Крім того, позивач придбає товар у постачальників, які мають ознаку «фіктивності»за надто високими цінами, при цьому має можливість придбати товар з вигодою без значних додаткових витрат для підприємства. Начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято рішення «Про застосування звичайної ціни»при визначенні бази оподаткування з податку на додану вартість ТОВ «Нертус»від 14.12.2010 року за № 1. За рахунок застосування «звичайних цін»встановлено завищення податкового кредиту в сумі 7 104 576,60 грн. Крім того, відповідач у запереченнях зазначив, що ДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Нертус»за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2714/07-004/31942246 від 05.11.2010 року. Перевіркою встановлено, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у поточному звітному періоді у зв'язку з відсутністю від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яке розраховується згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(рядок 9 -рядок 17) та повинно бути (у разі наявності) відображено у рядку 18.2 розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість. Згідно поданої до ДПІ податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року від'ємне значення відсутнє, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду дає позитивне значення, яке було відображено у рядку 18.1 розділу ІІІ податкової декларації. Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємству зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року у розмірі 54 588,00 грн. Крім того, позивачем подано податкову декларацію за жовтень 2010 року з заявленою сумою бюджетного відшкодування в розмірі 247 014 грн. За результатами документальної невиїзної перевірки складено акт № 3045/07-004/31942246 від 17.12.2010 року, яким встановлено, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року у зв'язку з відсутністю від'ємного значення попереднього податкового періоду, яке розраховується згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та повинно бути (у разі наявності) відображено у рядку 25 розділу ІІІ податкової декларації. Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство не мало права зазначати суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рядку 25 розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість. Відповідач зазначив, що ТОВ «Нертус»не мало право на отримання відшкодування ПДВ у жовтні 2010 року, оскільки згідно наданих до перевірки документів лист № 262 від 01.12.2010 року встановлено, що підприємство мало сплачену суму податкового кредиту за серпень 2010 року в розмірі 247 014.00 грн. В ході перевірки встановлено, що підприємство в додатку 2 до податкової декларації за вересень 2010 року не відображено частину залишку від'ємного значення фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та непогашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів в сумі 247 014,00 грн. Згідно п. 3 (б) Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 20.05.2010 року № 2275-VІ, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду. Отже позивач у вересні 2010 року не скористався правом на отримання бюджетного відшкодування, тобто добровільно відмовився від бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку з чим порушено п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 3 (б) Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 20.05.2010 року № 2275-VІ.

У судовому засіданні представники позивача Бондаренко В.В., Голик О.В. підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на викладені у позові обставини.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на наведені у запереченнях проти позову обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ТОВ «Нертус»зареєстровано рішенням виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 01.10.2003 року за № 1 480 120 0000 00857, перебуває на обліку у ДПІ Орджонікідзевського району м. Харкова 25.11.2003 року за № 896.

ТОВ «Нертус»є платником, зокрема, податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.12.2003 року № 29584807, яке видано ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Нертус»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 24.12.2010 року № 31 12/23-30/31942246.

В акті містяться висновки про порушення позивачем, зокрема:

1. п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, зі змінами та доповненнями, у вигляді завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 3 602 644,21 грн., у тому числі за 2009 рік в сумі 2 531 889 грн., за 1 півріччя 2010 року у сумі 1 070 755 грн.;

2. п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, зі змінами та доповненнями, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 7 163 254 грн.;

3. п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, зі змінами та доповненнями, у вигляді завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2010 року в сумі 1 740 938 грн.

На підставі акту перевірки від 24.12.2010 року № 31 12/23-30/31942246, в.о. начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000072330 від 19.01.2011 року, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 602 644 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 900 661,00 грн. (т. 1 а.с. 12).

Крім того, на підставі зазначеного акту перевірки в.о. начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000070700 від 19.01.2011 року, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 414010,00 грн. (т. 1 а.с. 89).

На підставі вказаного акту перевірки, в.о. начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000060700 від 19.01.2011 року, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 7 163 245 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 790 811,25 грн. (т. 1 а.с. 87).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо правомірності зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосування штрафної санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000072330 від 19.01.2011 року, судом встановлено наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова дійшла висновку в акті перевірки у п. 3.1.4 (т. 1 а.с. 25), що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року встановлено порушення у вигляді завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 3 602 644,21 грн.. у тому числі за 2009 рік у сумі 2 531 889,2 грн., за півріччя 2010 року -у сумі 1 070 755 грн., у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № 0000072330 від 19.01.2011 року позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафну санкцію.

Згідно п. 20.1. ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, зі змінами та доповненнями, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку несе відповідальність за правильність нарахування та своєчасність сплати податку прибутку підприємств у порядку та розмірах, визначених законом. Відповідно п. 21.1. ст. 21 зазначеного закону, суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку.

Згідно п. б) п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», № 2181-III від 21.12.2000 року, який був чинним на момент проведення перевірки позивача, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Відповідно до п. 1.2 ст. 1 цього закону, податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що на час здійснення перевірки та складання акту перевірки податковим органом 24.12.2010 року, діючим законодавством була передбачена відповідальність платника податку на прибуток підприємств за порушення податкового законодавства у вигляді виключно неправильного нарахування та несвоєчасної сплати податку на прибуток підприємств. При цьому відповідальність за зазначене порушення була передбачена у вигляді донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств та застосування штрафної (фінансової) санкції за несплату або несвоєчасну сплату податку. Будь-які інші порушення, зокрема, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не визначено в якості податкового правопорушення, відповідно, застосування санкції у вигляді зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування також діючим на той час податковим законодавством передбачено не було.

З набранням чинності Податковим кодексом України (далі -ПК України), відповідно до норм п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України, передбачено обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму, зокрема, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цих Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Також п.123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає, зокрема, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, на підставах, визначених п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, ПК України передбачено відповідальність за таке порушення законодавства у сфері оподаткування, як неправомірно заявлена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у вигляді зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків та накладення на платника податків штрафу.

Проте п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення»ПК України встановлено, що цей Кодекс набрав чинності з 01.01.2011 року, крім окремих положень, визначених цим пунктом.

Водночас відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також згідно п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним звернення Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або іншій нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що відповідачем ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова за результатами перевірки діяльності позивача ТОВ «Нертус»в акті перевірки від 24.12.2010 року зафіксовано порушення у вигляді завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 3 602 644,21 грн., вчинене у періоді з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, коли завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не визнавалося законом як порушення податкового законодавства, суд дійшов висновку про те, що зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 602 644 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 900 661,00 грн., визначених податковим повідомленням-рішення № 0000072330 від 19.01.2011 року, є неправомірним, таким, що суперечить ст. 58 Конституції України.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем встановлено завищення валових витрат, зокрема, перевіркою показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1 -04.12», за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року у сумі 425 507 грн., виявлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з: послуги за конвертацію валюти, різниця між курсами валют, відсотки за користування кредитними коштами та інше. Перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій у сумі 3 602 644 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року завищено у сумі 2 531 889,2 грн., за 2 квартал 2010 року завищено у сумі 1 156 215,49 грн., за 1 квартал 2010 року занижено у сумі 85 460,48 грн. Відповідач в акті перевірки (т. 1 а.с. 22-23) зазначив, що підприємство непогашену протягом звітного періоду заборгованість, виражену в іноземній валюті, не розглядало умовно продану (погашену) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. А балансову вартість такої заборгованості у наступного звітному періоді визначало по курсу, який діяв на дату отримання кредиту. Внаслідок чого сума валових витрат від різниці між курсами завищена, чим порушено п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем визначено у реєстрі розрахунку різниць між курсами валют ТОВ «Нертус»(т. 1 а.с. 51).

Підпунктом 7.3.3. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються, зокрема, основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту; сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду.

При цьому балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Проте ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова розраховувало суму завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування, як вбачається з доданого до акту перевірки реєстру розрахунку різниць між курсами валют ТОВ «Нертус»за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року (т. 1 а.с. 51), виходячи з суми погашення кредиту, а також у валюті по курсу міжбанківської біржі, що суперечить визначенню балансової вартості заборгованості, яке передбачено п.п. 7.3.3. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000072330 від 19.01.2011 року прийнято відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що воно є недійсним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо правомірності зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000070700 від 19.01.2011 року, судом встановлено наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова дійшла висновку в акті перевірки у п. 3.2.3 (т. 1 а.с. 37), що перевіркою повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, встановлено порушення у вигляді завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2010 року в сумі 1 740 938 грн., у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № 0000070700 від 19.01.2011 року позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 414 010 грн.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 вказаного закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно п. 10.4. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідним податковим органом здійснюється контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п. б) п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», № 2181-III від 21.12.2000 року, який був чинним на момент проведення перевірки позивача, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Відповідно до п. 1.2 ст. 1 цього закону, податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

В ході аналізу зазначених норм законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що на час здійснення перевірки та складання акту перевірки податковим органом 24.12.2010 року, діючим законодавством була передбачена відповідальність платника податку на додану вартість за порушення податкового законодавства у вигляді недостовірності та несвоєчасності визначення сум податку, неповноту та несвоєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а також за невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. При цьому відповідальність за зазначені порушення була передбачена у вигляді донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, застосування штрафної (фінансової) санкції за несплату або несвоєчасну сплату податку, а також зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у певному періоді. Будь-які інші порушення, зокрема, завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не визначено в якості податкового правопорушення, відповідно, застосування санкції у вигляді зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість також діючим на той час податковим законодавством передбачено не було.

З набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно до норм п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України, передбачено обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму, зокрема, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цих Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Також п.123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає, зокрема, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків неправомірно заявленої суми від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, ПК України передбачено відповідальність за таке порушення законодавства у сфері оподаткування, як неправомірно заявлена сума від'ємного значення суми податку на додану вартість, у вигляді зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та накладення на платника податків штрафу.

Проте суд зазначає, що пунктом 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення»ПК України встановлено, що цей Кодекс набрав чинності з 01.01.2011 року, крім окремих положень, визначених цим пунктом.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що відповідачем ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова за результатами перевірки діяльності позивача ТОВ «Нертус»в акті перевірки від 24.12.2010 року зафіксовано порушення у вигляді завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 3 602 644,21 грн., вчинене у періоді з липня 2009 року по березень 2010 року, у той час, коли завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість не визнавалося законом як порушення податкового законодавства, суд дійшов висновку про те, що зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 414 010 грн., визначених податковим повідомленням-рішення № 0000070700 від 19.01.2011 року, є неправомірним, таким, що суперечить ст. 58 Конституції України.

Крім того, суд зазначає, що завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, відповідно до акту перевірки від 24.12.2010 року, відповідачем встановлено, ґрунтуючись на висновку щодо включення позивачем до податкових декларацій сум податкового кредиту по податковим накладним, виписаних у минулих періодах, а саме:

- ТОВ «Екополь»: № 269 від 20.05.2009 року у вересні 2009 року на суму ПДВ 10500,00 грн.; № 571 від 27.06.2008 року у вересні 2009 року на суму ПДВ 6666,67 грн.;

- ПАП «Агропродсервіс»: № 112 від 19.02.2009 року у жовтні 2009 року на суму ПДВ 34073,89 грн.; № 176 від 17.03.2009 року у жовтні 2009 року на суму ПДВ 931,66 грн.;

- ВАТ «Богуславське ХПП»: № 21 від 03.03.2009 року в липні 2009 року на суму ПДВ 588,63 грн.; № 10 від 19.02.2009 року в липні 2009 року на суму ПДВ 28 641,52 грн.;

- ТОВ «Автотехцентр»: № 89 від 23.02.2008 року в липні 2009 року на суму ПДВ 131,94 грн.;

- ТОВ «Велико-Анадольське ХПП»: № 7 від 31.01.2009 року в липні 2009 року на суму ПДВ 1350,16 грн.;

- ТОВ «Автоарт»: № 1062 від 31.01.2009 року у вересні 2009 року на суму ПДВ 1206,67 грн.; № 978 від 30.01.2009 року на суму ПДВ 333,33 грн.;

- ТОВ «Каролінський елеватор»: № 000027 від 03.03.2009 року в липні 2009 року на суму ПДВ 340,00 грн.; № 000012 від 04.02.2009 року в вересні 2009 року на суму ПДВ 2058,00 грн.;№ 000013 від 05.02.2009 року у вересні 2009 року на суму ПДВ 3000,00 грн.; № 000016 від 10.02.2009 року у вересні 2009 року на суму ПДВ 120,75 грн.;

- ПП «Дикий сад»: № 4645 від 21.10.2008 року у вересні 2009 року на суму ПДВ 25,00 грн.;

- ДП «Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя»: № 7612 від 22.12.2008 року у вересні 2009 року на суму ПДВ 7008,33 грн.; № 7611 від 22.12.2008 року у вересні 2009 року на суму ПДВ 3704,16 грн.;

- ЗАТ «Золочівське ХПП»: № 110 від 31.10.2008 року в серпні 2009 року на суму ПДВ 0,92 грн.; № 53 від 30.11.2008 року в серпні 2009 року на суму ПДВ 1169,36 грн.; № 93 від 30.11.2008 року в серпні 2009 року на суму ПДВ 1,84 грн.;

- ВАТ «Агрохімцентр»: № 2542 від 18.12.2008 року в серпні 2009 року на суму ПДВ 52 000,00 грн.;

- СТОВ «Агропрогрес-Катеринопільське»: № 13 від 30.032009 року у вересні 2009 року на суму 56 666,67 грн.;

- ТОВ СП «Агропрогрес»: № 6 від 30.03.2009 р. в вересні 2009 року на суму ПДВ 76 666,67 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначив (т. 1 а.с. 33-35), що ТОВ «Нертус»в липні - вересні 2009 року до складу податкового кредиту зазначені податкові накладні, складені контрагентами у червні-грудні 2008 року, січні - травні 2009 року, що отримані з запізненням та включені до податкового кредиту по даті отримання, проте платником податків не надано документального підтвердження невикористання зазначених податкових накладних, виданих у попередніх податкових періодах, у вересні - жовтні 2007 року. Невиконання платником податків приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 закону, які визнають, що підставою для включення відповідних сум цього податку до складу податкового кредиту звітного періоду у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну є заява зі скаргою на такого постачальника з доданими до неї копіями товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), призвело до порушення ТОВ «Нертус»вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 закону в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених документами, визначеними згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 закону. На порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту суму 287 186,17 грн., у тому числі: у липні 2009 року суму ПДВ в розмірі 31052,25 грн., у серпні 2009 року суму ПДВ в розмірі 53 172,12 грн., у вересні 2009 року суму ПДВ в розмірі 167956,25 грн., в жовтні 2009 року суму ПДВ в розмірі 35005,55 грн.

Проте, як вбачається з наданих позивачем до справи копій первинних документів, позивачем на підставі попереднього договору від 25.03.2010 року, укладеного з ТОВ «СП Агропрогрес»щодо подальшого укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна здійснено передоплату за купівлю-продаж нерухомого майна; на підставі договору зберігання сільськогосподарської продукції від 30.10.2008 року № з-79, укладеного з ЗАТ «Золочівське хлібоприймальне підприємство»позивачем отримано послуги зберігання та переоформлення кукурудзи кормової; на підставі договору складського зберігання зерна від 05.12.2008 року № 05/12/08-1, укладеного з ТОВ «Каролінський елеватор»отримано послуги по зберіганню зерна; на підставі договору складського зберігання зерна від 08.12.2008 року № 1/08/12, укладеного з ТОВ «Велико-Анадольське хлібоприймальне підприємство»отримано послуги зберігання пшениці; на підставі договору про надання складських послуг, укладеного з ВАТ «Богуславське хлібоприймальне підприємство»від 31.10.2008 року № 58 отримано послуги по зберіганню зерна; на підставі договору зберігання зерна від 05.12.2008 року № 24, укладеного з ПАП «Агропродсервіс»отримано послуги по зберіганню зерна; на підставі договорів на виконання науково-технічної продукції від 15.04.2009 року № 104, від 16.06.2008 року № 211, укладених з ТОВ «Екополь»отримано науково-технічну продукцію; на підставі договору на виконання науково-технічної роботи, укладеного з Державним підприємством Інститут екогігієни і токсикології їм. Л.І. Медведя № 5955 від 04.09.2008 року, додаткової угоди № 1 від 29.06.2009 року, договору № 3018 від 03.04.2008 року, додаткової угоди № 1 від 30.03.2009 року отримано науково-технічну продукцію. Зазначене підтверджується копіями договорів, актами приймання-передачі виконаних робіт, видатковими накладними, протоколами погодження договірної ціни, складськими квитанціями, рахунками, банківськими виписками щодо перерахування позивачем коштів за отримані послуги, копіями платіжних доручень, податковими накладними (т. 2 а.с. 2-6, 14-57, 64-68, 71-104).

Крім того, позивачем згідно акту виконаних робіт від 31.01.2009 року № 52344 придбано у ТОВ «Автоарт»запчастини на автомобіль -навігаційно-мультимедійну систему та отримано відповідні послуги підключення навігації та мойки, що підтверджується копією акту, податковими накладними та банківськими виписками щодо перерахування позивачем коштів за отримані товари та послуги (т. 2 а.с. 58-63); у ТОВ «Автотехцентр»придбано 23.02.2008 року автозапчастини та послуги сервісного обслуговування автомобіля, що підтверджується податковою накладною та банківською випискою щодо перерахування позивачем коштів за отримані товари та послуги (т. 2 а.с. 69-70); у ВАТ «Агрохімцентр»придбано 18.12.2008 року 600 тон кукурудзи, що підтверджується копією податковою та видаткової накладної (т. 2 а.с. 12-13); у ПП «Дикий Сад»24.03.2008 року придбано послуги зв'язку (т. 1 а.с. 135), що підтверджується копією податкової накладної, а також позивачем здійснено передоплату СТОВ «Агропрогрес-Катеринопільське»за сільськогосподарську продукцію (т. 2 а.с. 7-11), що підтверджується копією податкової накладної, банківською випискою щодо перерахування позивачем коштів.

Суму податку на додану вартість за отримані послуги та товари ТОВ «Нертус»включено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, згідно отриманих від контрагентів позивача податкових накладних, по даті їх отримання, яка зазначена в реєстрі отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 127-131).

При цьому сума по податковій накладній ВАТ «Богуславське ХПП»№ 10 від 19.02.2009 року в липні 2009 року, яка зазначена в акті перевірки, не відповідає сумі, зазначеній у податковій накладній.

Щодо податкових накладних ТОВ «Автоарт»№ 1062 від 31.01.2009 року на суму ПДВ 1206,67 грн. та № 978 від 30.01.2009 року на суму ПДВ 333,33 грн., в акті перевірки зазначено про включення до податкового кредиту за вересень 2009 року вказаних податкових накладних, проте судом встановлено з наданих копій податкових декларацій з ПДВ, що ці податкові накладні у вересні 2009 року не відображені у податковому обліку підприємства.

Щодо СТОВ «Агропрогрес-Катеринопільське»та ТОВ «СП Агропрогрес», суд зазначає, що згідно наданих позивачем первинних документів (т. 2 а.с. 3-8), відповідні суми ПДВ, зазначені у податкових накладних щодо передоплати за сільськогосподарську продукцію (з СТОВ «Агропрогрес-Катеринопільське») та передоплати за купівлю-продаж нерухомого майна (з ТОВ СП «Агропрогрес»), були включені до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ, проте в подальшому зобов'язання контрагентами не були виконані, через що повернуто суми передоплати та відкориговано показники податкових накладних.

Згідно абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме -наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами, через що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцям та продавцям.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року. Зазначені податкові накладні надавалися відповідачу під час проведення перевірки, що підтверджується даними акту перевірки та не заперечується відповідачем. При цьому судом враховано, що позивач при проведенні перевірки надавав пояснення до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з приводу причин включення даних податкових накладних минулих періодів по даті отримання податкових накладних, оскільки деякі податкові накладні були отримані на запит позивача від контрагентів з запізненням (т. 1 а.с. 126).

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо порушення позивачем при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначений висновок суду підтверджується також висновком експертного економічного дослідження від 28.02.2011 року № 1828 (т. 2 а.с. 217-225), який складено на підставі листа начальника відділення з викриття податкових злочинів по обслуговуванню Орджонікідзевського району м. Харкова ВПМ Чугуївської ОДПІ експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф.М.С. Бокаріуса Івановою О.В. Відповідно висновків експертного дослідження, висновки акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 3112/23-30/31942246 від 24.12.2010 року в частині встановлення порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2010 року на 1 740 938 грн., не підтвердилися в ході експертного дослідження, проведеного на підставі аналізу первинних документів.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 19.01.2011 року № 0000070700 прийнято відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, а позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Щодо правомірності донарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000060700 від 19.01.2011 року на загальну суму 8 954 056,25 грн., судом встановлено наступне.

З акту перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій вбачається, що ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова дійшла висновку (т. 1 а.с. 35) про порушення відповідачем п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до складу податкового кредиту у червні 2010 року, зокрема, суму ПДВ в розмірі 10 083,33 грн. по придбанню у ТОВ «Поезія»легкового автомобіля ВАЗ 2104, який придбано на підставі податкової накладної № 314 від 30.06.2010 року на суму ПДВ 10083,33 грн.

Згідно п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Як вбачається з пояснень представників позивача, наданих у судовому засіданні, та підтверджено письмовими поясненнями позивача на адресу ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова (т. 1 а.с. 126), позивачем визнано порушення щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню автомобіля у розмірі 10 083,33 грн., яку включено до складу податкового кредиту у червні 2010 року помилково. Проте позивачем в цій частині грошове зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000060700 від 19.01.2011 року не сплачено.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000060700 від 19.01.2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання у розмірі 10083,33 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у відповідному розмірі 2520,83 грн. (10083,33 грн. х 25%), а всього на суму 12604,16 грн. (10083,33 грн. + 2520,83 грн.) є обґрунтованим та правомірним, через що у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

В частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на суму 8 941 452,09 грн. (8 954 056,25 грн. - 12604,16 грн.), згідно податкового повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000060700, судом встановлено, що донарахування зазначеної суми грошового зобов'язання ґрунтується на висновку ДПІ про завищення податкового кредиту в сумі 7 104 576,60 грн., за рахунок застосування «звичайних цін» ( т. 1 а.с. 37).

Так, відповідачем в акті перевірки встановлено (т. 1 а.с. 35-37), що у перевіряємому періоді основними постачальниками засобів для захисту рослин ТОВ «Нертус»були ТОВ «Віконт Плюс»та ТОВ «Партнер-схід». Між ТОВ «Нертус»та ТОВ «Віконт Плюс»укладено договір купівлі-продажу № 01/04-1 від 01.04.2009 року, згідно з яким продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний приймати товар та сплатити грошові кошти. Транспортування продукції не проводиться, оскільки ТОВ «Нертус», ТОВ «Віконт Плюс»та ТОВ «Партнер-схід»зберігають пестициди у ТОВ «Харків-Хімпром»за адресою: с. Васищево Харківського району, Харківської області, вул. Промислова, 22. ДПІ у Червонозаводському районі надано результати зустрічної перевірки ТОВ «Віконт Плюс»з питань правових відносин з ТОВ «Нертус»за період з липня 2009 року по червень 2010 року, згідно якого постачальниками товарів ТОВ «Віконт Плюс»є ТОВ «Лідер-Торг», ПП «Агровіта Інвест», ТОВ «Гравіторг», ТОВ «Глорія Фарм Групп». Згідно з отриманими відповідями від ДПІ за місцем реєстрації постачальників ТОВ «Віконт Плюс»підприємства -постачальники мають ознаки «фіктивності». Згідно наданих до перевірки ТОВ «Нертус»сертифікатів, посвідчень про державну реєстрацію пестицидів, встановлено виробників препаративної форми, якими є & BURG Ltd», Венгрія; ZHOU NATIONAL CHEMICAL WESTZHONG COMPANY», КНР; TOPUSING IMP & EXP CO LTD». Згідно даних АРМу «Митниця», пестициди імпортуються ТОВ «Спектр Гранд»від & BURG Ltd», Венгрія; ZHOU NATIONAL CHEMICAL WESTZHONG COMPANY», КНР; TOPUSING IMP & EXP CO LTD», КНР. Ціна імпортованої продукції значно нижча ніж та, за якою ТОВ «Нертус»придбає її у ТОВ «Віконт Плюс». Під час перевірки встановлено, що за допомогою вище перелічених підприємств ТОВ «Нертус»здійснювало нарощування ціни на поставлені засоби захисту рослин, оскільки є можливість придбати товар з вигодою без значних додаткових витрат для підприємства. Начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято рішення «Про застосування звичайної ціни»при визначенні бази оподаткування з податку на додану вартість ТОВ «Нертус»від 14.12.2010 року за № 1. За рахунок застосування «звичайних цін»встановлено завищення податкового кредиту в сумі 7 104 576,60 грн.

Проте суд не погоджується з зазначеним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За правилом п.1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення покладено на відповідача - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова як суб'єкта владних повноважень частиною 2 ст.71 КАС України.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).

З акту перевірки від 24.12.2010 року № 31 12/23-30/31942246, вбачається, що в обґрунтування визначення рівня «звичайної ціни»відповідачем покладено те, що ТОВ «Нертус»придбає товар (засоби захисту рослин) у постачальників, які мають ознаки «фіктивності»за надто високими цінами, імпортер товару знаходиться у м. Харкові, через що є можливість придбати товар з вигодою без значних додаткових витрат для підприємства.

У відповідності до п.п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни на товар використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Дослідивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що в зазначеному акті податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність співставних умов придбання товару (засоби захисту рослин) позивачем ТОВ «Нертус», та придбання продукції цього ж найменування ТОВ «Спектр Гранд», а саме: кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, умови поставок, надбавки чи знижки до ціни, тощо.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду доказів наявності співставних умов за правочином, укладеним між позивачем, ТОВ «Нертус»і продавцем товару, ТОВ «Віконт Плюс»(договір купівлі-продажу від 01.04.2009 р. №01/04-1, з додатковою угодою від 06.12.2010 року, т. 1 а.с. 154-157), за яким позивач придбав товар -засоби захисту рослин, та за правочинами між ТОВ «Спектр Гранд»і постачальниками, які імпортують товар - & BURG Ltd», Венгрія; ZHOU NATIONAL CHEMICAL WESTZHONG COMPANY», КНР; TOPUSING IMP & EXP CO LTD», за якими відбулась господарська операція з придбання товару -засобів захисту рослин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в ході судового розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності висновків, які були покладені в основу спірного рішення.

Аналізуючи висновки акту перевірки, суд зазначає, що донарахування відповідачем грошових зобов'язань проведено з суми, яку розраховано як різниця між ціною імпортера ТОВ «Спектр Гранд»та ціною придбання товару ТОВ «Нертус»у своїх постачальників. Проте такий метод розрахунку податку на додану вартість, що підлягає донарахуванню в бюджет, не передбачено нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на норми законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування, суд зазначає, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Таким чином, при придбанні позивачем ТОВ «Нертус»товару у продавця ТОВ «Віконт Плюс»договірна ціна товару є його звичайною ціною, а податковий кредит відображено на підставі виписаних на адресу ТОВ «Нертус»податкових накладних, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, яке встановлено за рахунок застосування «звичайних цін», в сумі 7 104 576,00 грн., на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на загальну суму 8 941 452,09 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000060700.

Зазначений висновок суду підтверджується також висновком експертного економічного дослідження від 28.02.2011 року № 1828 (т. 2 а.с. 217-225) Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф.М.С. Бокаріуса, відповідно якого висновки акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 31 12/23-30/31942246 від 24.12.2010 року в частині встановлення заниження податку на додану вартість за рахунок застосування «звичайної ціни»внаслідок невиконання ТОВ «Нертус»порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 7 153 161,67 грн., наданими на дослідження документами не підтвердилися. При цьому у висновку експерт зазначив (т. 2 а.с. 223), що відпускні ціни у імпортера та на підприємстві, що в подальшому реалізує цю продукцію, не можуть бути однаковими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 19.01.2011 року № 0000060700 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на суму 8 941 452,09 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, а позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в цій частині підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з додатками, в якій зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 54 588,00 грн. (т. 2 а.с. 142-153).

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Нертус»за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2714/07-004/31942246 від 05.11.2010 року (т. 1 а.с. 92-93).

Перевіркою встановлено, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у поточному звітному періоді у зв'язку з відсутністю від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яке розраховується згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та повинно бути (у разі наявності) відображено у рядку 18.2 розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість. Згідно поданої до ДПІ податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року від'ємне значення відсутнє, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду дає позитивне значення, яке було відображено у рядку 18.1 розділу ІІІ податкової декларації. У зв'язку з порушенням п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємству зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року у розмірі 54 588,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000600700/0 від 07.12.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 54 588,00 грн. (т. 1 а.с. 91).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням № 0000600700/0 від 07.12.2010 року та оскаржив його в порядку процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, що була передбачена ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішенням ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 458/10/25-010 від 27.01.2011 р. за результатами розгляду первинної скарги позивача податкове повідомлення-рішення № 0000600700/0 від 07.12.2010 року залишено без змін (т. 1 а.с. 224-226).

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогою про скасування зазначеного рішення дотримано строк звернення до суду, передбачений ч. 4, ч. 5 ст. 99 КАС України.

Крім того, судом встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками, в якій зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 247 014,00 грн. (т. 2 а.с. 160-172).

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки відповідачем складено акт № 3045/07-004/31942246 від 17.12.2010 року (т. 1 а.с. 95-96), яким встановлено, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року у зв'язку з відсутністю від'ємного значення попереднього податкового періоду, яке розраховується згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та повинно бути (у разі наявності) відображено у рядку 18.2 розділу ІІІ податкової декларації. Згідно поданої до ДПІ податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року від'ємне значення відсутнє, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ попереднього (податкового) кредиту дає позитивне значення, яке було відображено у рядку 18.1 розділу ІІІ податкової декларації. Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство не мало права зазначати суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рядку 25 розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість. Відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ «Нертус»не мало право на отримання відшкодування ПДВ у жовтні 2010 року, оскільки згідно наданих до перевірки документів (лист № 262 від 01.12.2010 року) встановлено, що підприємство мало сплачену суму податкового кредиту за серпень 2010 року в розмірі 247 014.00 грн. В ході перевірки встановлено, що підприємство в додатку 2 до податкової декларації за вересень 2010 року не відображено частину залишку від'ємного значення фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та непогашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів в сумі 247 014,00 грн. Згідно п. 3 (б) Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 20.05.2010 року № 2275-VІ, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду. Отже, підприємство у вересні 2010 року не скористалося правом на отримання бюджетного відшкодування, тобто добровільно відмовилося від бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку з чим порушено п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 3 (б) Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 20.05.2010 року № 2275-VІ в частині завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000640700/0 від 28.12.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 247014,00 грн. (т. 1 а.с. 94).

Позивач не погодився з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правильності обрахування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по податку на додану вартість, визначених у податкових ТОВ «Нертус»за вересень та жовтень 2010 року, тому суд при вирішенні спору в цій частині керується нормами Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилом п.п. “а” п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 зазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п. 5.12.2 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 року № 166, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

При вирішенні спору суд бере до уваги, що п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 20.05.2010р. №2275-УІ передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2011 року зупинено дію підпункту "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р. № 21, ст. 156; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78, N 27 - 28, ст. 253).

З дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2011 року підпункт "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" застосовується в такій редакції:

"б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 201 1 року".

Закон України від 20.05.2010р. №2275-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»опубліковано в голосі України №109 від 16.06.2010 р., отже, положення зазначеного акту законодавства застосовуються до спірних правовідносин.

Як вбачається з копій декларацій з ПДВ за вересень та серпень 2010 року (т. 2 а. с. 127-130), позивачем при наданні податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року перенесено у рядок 23.2 декларації значення рядку 26 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду -рядок 24-рядок 25) за серпень 2010 року у сумі 368 632,00 грн. До декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року додано Додаток 2 та Додаток 3, в яких відображено значення рядку 25.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду) у розмірі 54 588,00 грн., що є оплаченою частиною залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у зменшення податкових зобов'язань.

При наданні податкової декларації з ПДВ за жовтень та вересень 2010 року, позивачем при наданні податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року перенесено у рядок 23.2 декларації значення рядку 26 декларації за вересень 2010 року у сумі 1 207 345,00 грн. До декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року додано Додаток 2 та Додаток 3, в яких відображено значення рядку 25.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду) у розмірі 247014,00 грн., що є оплаченою частиною залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у зменшення податкових зобов'язань, що виникло у серпні 2010 року.

Таким чином, позивачем при заповненні податкових декларацій з ПДВ за вересень та жовтень 2010 року дотримано норми підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 року № 166, а факт завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року у судовому засіданні не підтвердився.

При цьому позивач надав відповідачу документи на підтвердження права включення залишку від'ємного значення попереднього періоду та права на бюджетне відшкодування, що підтверджується листом ТОВ «Нертус»№ 262 від 01.12.2010 року (т. 1 а.с. 105) та не оспорюється відповідачем.

Висновок відповідача щодо врахування даних рядку 18 (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду) при визначенні права платника податків на отримання бюджетного відшкодування не є обґрунтованим, оскільки у такому розрахунку беруть участь також суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, як це передбачено п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, право платника податків на подачу заяви щодо бюджетного відшкодування після отримання права на таке відшкодування обмежено законодавцем до 1095 днів, через що доводи відповідача щодо добровільної відмови позивача від бюджетного відшкодування податку на додану вартість є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000600700/0 від 07.12.2010 року та № 0000640700/0 від 28.12.2010 року, якими позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийняті відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень в підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, в частині визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 07.12.2010 року № 0000600700/0, від 28.12.2010 року № 0000640700/0, від 19.01.2011 року № 0000072330, від 19.01.2011 року № 0000070700 та в частині визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 19.01.2011 року № 0000060700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на суму 8 941 452,09 грн.

В частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000060700 від 19.01.2011 року щодо донарахування грошового зобов'язання у розмірі 10083,33 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 2520,83 грн. на загальну суму грошового зобов'язання 12604,16 грн. у задоволенні позову належить відмовити з наведених вище у судовому рішенні підстав.

Керуючись ст.ст. 4, 8-14, 50, 71, 94, 143, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 07.12.2010 року № 0000600700/0, від 28.12.2010 року № 0000640700/0, від 19.01.2011 року № 0000072330, від 19.01.2011 року № 0000070700.

Визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 19.01.2011 року № 0000060700 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на суму 8 941 452,09 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду у повному обсязі складена 23.05.2011 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.

Попередній документ

16086345

Наступний документ

16086347

Інформація про рішення:

№ рішення:	16086346
№ справи:	744/11/2070
Дата рішення:	18.05.2011
Дата публікації:	20.06.2011
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи: