Справа № 2а-2а/1570/1889/2011
30 травня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 та його сім'ї, яка складається з трьох осіб, за клопотання прокурора Суворовського району м.Одеси від 01.11.2007 року було надано тимчасове житло за адресою: АДРЕСА_1. 08.08.2008 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з Одесі, яка змінила прізвище на ОСОБА_3. 11.10.2010 року вони звернулися до відповідача з заявами щодо реєстрації їх за зазначеною адресою, на які 14.10.2010 року отримали від відповідача листа від 14.10.2010 року №31/20-9583 про відмову у реєстрації їх за зазначеною адресою, з тих підстав, що згідно ст.58 Житлового кодексу України єдиною підставою для вселення та реєстрації може бути тільки ордер на житлове приміщення, який не було надано при звернення для здійснення реєстрації. Позивачі вважають, що відмова відповідача у їх реєстрації не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивачі просять суд визнати незаконною відмову та бездіяльність Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо реєстрації їх за місцем проживання, зобов'язати СГІРФО Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області провести їх реєстрацію за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали в повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с.3-7).
ОСОБА_6 та ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с.78, 79)
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що позивачами при звернення до паспортного відділу не було надано заяву встановленого зразка з відміткою житлово-комунальної організації про згоду на їх реєстрацію, а також не було надано доказів сплати ними держмита за реєстрацію, що виключало можливість задоволення їх вимог.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення з'явившихся сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та його сім'ї, яка складалася з трьох осіб, за клопотання прокурора Суворовського району м.Одеси від 01.11.2007 року було надано тимчасове житло за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8, 9).
08.08.2008 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з Одесі, яка змінила прізвище на ОСОБА_3, про що другим відділом РАЦС Суворовського районного управління юстиції у м.Одесі було видано свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1, актовий запис №238 (а.с.10).
11.10.2010 року позивачі звернулися до відповідача з заявами, до яких додали паспортні документи та два примірники талона зняття з реєстрації, щодо реєстрації за місцем свого постійного проживання, а саме за адресою АДРЕСА_1, (а.с.32-36).
14.10.2010 року ОСОБА_2 отримав листа від 14.10.2010 року №31/20-9583 яким позивачам було відмовлено у їх реєстрації за зазначеною адресою АДРЕСА_1. При цьому єдиною підставою для відмови у реєстрації було зазначене те, що згідно ст.58 Житлового кодексу України єдиною підставою для вселення та реєстрації може бути тільки ордер на житлове приміщення, який не було надано при звернення для здійснення реєстрації (а.с.40).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає письмову заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату державного мита, та два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
З урахуванням зазначеної норми суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійснені реєстрації місця проживання позивачів у такий спосіб, оскільки передбачений ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»перелік документів, необхідних для здійснення реєстрації, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а вимагання інших документів, в тому числі ордеру на житлове приміщення, надання яких визначається як умова здійснення реєстрації, вказаною нормою заборонене і тому не може вважатися правомірним.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що
приймаючи рішення про відмову у здійсненні реєстрації позивачів з підстав ненадання ордеру на житлове приміщення, відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим заявлені позивачами позовні вимоги про визнання незаконною відмову Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у здійсненні їх реєстрації за адресою АДРЕСА_1., обґрунтовані на Законі України та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог позивачів про зобов'язання відповідача здійснити їх реєстрацію за місцем проживання з наступних підстав.
Як зазначалось вище, відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»умовою реєстрації особи є подання нею письмової заяви встановленого зразку та квитанції про сплату державного мита.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що при зверненні позивачів до СГІРФО Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з заявами про їх реєстрацію за місцем проживання ними не було надано квитанцій про сплату державного мита, що не заперечували в судовому засіданні позивачі та підтвердив представник відповідача.
Крім цього, подані позивачами заяви про реєстрацію не містили передбаченого постановою КМУ №985 від 28.07.2004 року «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»обов'язкового реквізиту, а саме згоди КП ЖКС «Пересипський», на балансі якого знаходиться квартира, в якій проживають позивачі, і в судовому засіданні останні відмовилися подавати інші, оформлені належним чином оформлені заяви.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог позивачів щодо зобов'язання відповідача здійснити їх реєстрацію, оскільки позивачами не було виконано вимоги ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»щодо надання документів, які є умовою реєстрації.
При цьому посилання позивачів на те, що 19.05.2011 року ними було сплачено держмито за реєстрацію, суд до уваги не приймає, оскільки як встановлено в судовому засіданні на момент звернення позивачів до відповідача держмито не було сплачене, а після його сплати позивачі до відповідача з аналогічними вимогами не зверталися. Крім цього, сплата держмита не звільняє позивачів від подання заяв про реєстрацію, оформлених у встановленому порядку.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивачами частково доведені суду ті обставини, на які вони посилалися в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.
З урахуванням висновків суду, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір в розмірі 3.40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.29 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-72, 86, 94, 159-164 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також неповнолітнього ОСОБА_5 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачене ним державне мито в сумі 3.40 грн..
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
30 травня 2011 року .
/