Справа № 7543/10/1570
25 травня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-транзіт»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2010 року №0000132334/0, -
Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одесі (далі ДПІ) було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої на рахунок платника у банку, за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у лютому 2010 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 24.06.2010 року №3306/23-34/35817578/15. На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення від 07.07.2010 року №0000132334/0, яким ТОВ було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 68387,00 грн., в тому числі 46415,00 грн. -за основним платежем, та 21972,00 грн. -за штрафними санкціями. Позивач вважає неправомірними висновки ДПІ щодо наявності порушень, викладених в акті перевірки, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення 07.07.2010 року №0000132334/0 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 68387,00 грн..
Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 4-6).
Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 52-54).
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ зареєстровано виконкомом Одеської міськради 18.03.2008 року та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ (а.с. 7).
В період з 16.06.2010 року по 21.06.2010 року ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої на рахунок платника у банку, за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у лютому 2010 року.
За результатами цієї перевірки був складений акт від 24.06.2010 року №3306/23-34/35817578/15, відповідно до висновків якого позивачем, в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, абз.12 п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, №168/97, було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на суму 7769,00 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 41830,00 грн. та березень 2010 року на 24251,00 грн., в результаті чого занижено ПДВ на суму 46415,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 34061,00 грн., та за березень 2010 року в сумі 12354,00 грн..
Такий висновок обґрунтований тим, що в ході перевірки ТОВ був наданий контракт з нерезидентом «PARKHILL VENTURES CORP»на поставку продуктів харчування, обсяги експортних операцій по якому у лютому 2010 року в сумі 209151 грн. та у березні 2010 року в сумі 121253 грн. були відображені позивачем у рядку 2.1 декларацій за лютий та березень 2010 року з урахуванням ПДВ за нульовою ставкою. Разом з тим, в ході перевірки ТОВ не були надані експортні вантажно-митні декларації з відмітками митних органів про перетин вказаними товарами митного кордону України, у зв'язку з чим вказані операції не можуть вважатися експортними і до продажу цих товарів не може застосовуватися пільгова нульова ставка з ПДВ. На підставі зазначеного перевіряючи прийшли до висновку про заниження позивачем своїх податкових зобов'язань за лютий 2010 року в сумі 34061,00 грн., та за березень 2010 року в сумі 12354,00 грн., і відповідно невірного визначення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за цей період (а.с. 11-21).
На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення від 07.07.2010 року №0000132334/0, яким ТОВ було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 68387,00 грн., в тому числі 46415,00 грн. -за основним платежем, та 21972,00 грн. -за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення - рішення від 07.07.2010 року №0000142334/0, яким ТОВ було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 року сумі 7769,00 грн. (а.с. 8-9).
Суд вважає необґрунтованими викладені у акті перевірки висновки ДПІ про наявність зазначених порушень податкового законодавства ТОВ з наступних підстав.
Відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
При цьому згідно з п.п.6.2.1. цієї статті товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Відповідно до п.6. Порядку пiдтвердження вiдомостей про фактичне вивезення товарiв за межi митної територiї України, затвердженого спільним наказом ДМСУ та ДПА України №163/121 від 21.03.2002 року (далі -Порядок), для одержання експортного (бюджетного) вiдшкодування податку на додану вартiсть суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi, який здiйснив операцiю з вивезення (пересилання) товарiв за межi митної територiї України, звертається до митного органу, що здiйснив митне оформлення експорту цих товарiв, iз заявою про надання пiдтвердження про фактичне вивезення (пересилання) експортованих ним товарiв за межi митної територiї України. До заяви додається оригiнал п'ятого основного аркуша ("примiрник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3), оформленої цим митним органом пiд час митного оформлення експорту товарiв.
Згідно п.7 цього Порядку за вiдсутностi зауважень та на пiдставi пiдтвердження про фактичне вивезення товарiв за межi митної територiї України в повному обсязi, одержаного вiд митного органу, через який здiйснювалося вивезення товарiв, митним органом на п'ятому основному аркушi ("примiрник для декларанта") ВМД форми МД-2 (МД-3) вчиняється запис "Задекларованi в цiй ВМД товари вивезено за межi митної територiї України в повному обсязi" та зазначається дата фактичного вивезення. Цей запис засвiдчується пiдписом вiдповiдальної посадової особи митного органу й гербовою печаткою митного органу та п'ятий основний аркуш ("примiрник для декларанта") ВМД повертається заявниковi.
При цьому згідно п.10 цього Порядку вантажна митна декларація є не єдиним, а одним з документів, які підтверджують право на експортне (бюджетне) вiдшкодування податку на додану вартiсть платниковi податку, що здiйснив операцiю з вивезення (пересилання) товарiв за межi митної територiї України (експорт).
Відповідно до постанови КМУ №243 від 01.03.2002 року «Про вдосконалення механiзму вiдшкодування бюджетної заборгованостi з податку на додану вартiсть за операцiями з експорту продукцiї»для вiдшкодування бюджетної заборгованостi з податку на додану вартiсть платник податку, який здiйснив операцiю з вивезення (пересилання) товарiв за межi митної територiї України (експорт), подає разом з iншими передбаченими законодавством документами оригiнал п'ятого основного аркуша ("примiрник для декларанта") вантажної митної декларацiї форми МД-2 (МД-З), що є її складовою частиною, оформленого митним органом пiд час здiйснення митного оформлення експорту товарiв, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарiв за межi митної територiї України, який засвiдчується пiдписом вiдповiдальної посадової особи i гербовою печаткою митного органу.
В судовому засіданні було встановлено, що у поданих позивачем до ДПІ вантажних митних деклараціях митним органом не було зроблено відміток про перетин зазначених в цих деклараціях товарів через митний кордон України, що не оспорювали в судовому засіданні сторони.
Разом з тим, здійснення експорту зазначених товарів та факт вивезення їх за межі митного кордону України підтверджується листом Південної митниці від 06.04.2011 року, наявним в матеріалах справи, та засвідченими копіями вказаних вантажних митних декларацій (а.с. 62-68).
Таким чином в судовому засіданні було безперечно встановлено, що позивачем правомірно було обсяги вказаних експортних операцій у лютому-березні 2010 року включено до рядку 2.1 декларацій з ПДВ за лютий та березень 2010 року з застосуванням пільгової нульової ставки.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 68387,00 грн., в тому числі 46415,00 грн. -за основним платежем, та 21972,00 грн. -за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позов ТОВ підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 07.07.2010 року №0000132334/0.
Доводи відповідача про те, що позивач не подав до ДПІ належним чином оформлені вантажні митні декларації і тому йому правомірно було донараховані податкові зобов'язання з ПДВ та зменшено бюджетне відшкодування, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені доводи не спростовують встановленого судом факту здійснення позивачем експортних операцій відповідно до укладеного контракту на поставку продуктів харчування та перетину зазначеними товарами митного кордону України, що відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» що є підставою для застосування до цих експортних операцій пільгової нульової ставки оподаткування по ПДВ.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-транзіт»задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 07.07.2010 року №0000132334/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-транзiт» суми податкового зобов'язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 68387 грн.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
25 травня 2011 року