Справа № 10988/10/1570
17 травня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенал ЛТД»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що за результатами своєї господарської діяльності ТОВ були подані до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси (далі ДПІ) податкові декларації та заяви про бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2009 року в сумі 5908 грн., за квітень 2009 року в сумі 8382 грн., за листопад 2009 року в сумі 7013 грн. та за грудень 2009 року в сумі 7370 грн.. У зв'язку з поданням цих заяв ДПІ були проведені документальні невиїзні перевірки ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по вказаним деклараціям, за результатами яких ДПІ були складені довідки №7103/15-2 від 21.05.2009 року, №7978/15-2 від 15.06.2009 року, №170/15-2 від 20.01.2010 року та №1429/15-2 від 10.02.2010 року відповідно, якими було підтверджено право ТОВ на бюджетне відшкодування зазначених сум ПДВ. Не зважаючи на підтвердження права ТОВ на бюджетне відшкодування відповідачем у встановленому порядку не були надані до Державного казначейства відповідні висновки про відшкодування ПДВ, а замість цього 30.08.2010 року відповідачем були повторно проведені невиїзні перевірки ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по вказаним деклараціям, за наслідками яких були складені акти №10057/15-2, №10056/15-2, №10058/15-2 та №10055/15-2 відповідно, на підставі яких 10.09.2010 року ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0031661502/0, №0031651502/0, №0031671502/0 та №0031081502/0, якими ТОВ було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2009 року в сумі 5908 грн., за квітень 2009 року в сумі 8382 грн., за листопад 2009 року в сумі 7013 грн. та за грудень 2009 року в сумі 7370 грн.. Позивач вважає зазначені рішення ДПІ протиправними, оскільки вони прийняті на підставі висновків перевірок, які не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач вважає, що ДПІ не мала права проводити перевірки 30.08.2010 року, оскільки діючим законодавством не передбачено проведення повторних перевірок. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення та зобов'язати ДПІ надіслати до ГУДКУ в Одеській області висновки з зазначенням сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету по деклараціям ТОВ з ПДВ за березень 2009 року, квітень 2009 року, листопад 2009 року та грудень 2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 3-6).
Представник ДПІ в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 135-138).
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ зареєстровано 06.10.1994 року, є платником ПДВ та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97, податковим періодом є один календарний місяць.
Згідно п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
За результатами своєї господарської діяльності ТОВ були подані до ДПІ податкові декларації та заяви про бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2009 року в сумі 5908 грн., за квітень 2009 року в сумі 8382 грн., за листопад 2009 року в сумі 7013 грн. та за грудень 2009 року в сумі 7370 грн. (а.с. 14-22, 34-43, 56-69, 82-96).
Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до зазначених норм ДПІ були проведені документальні невиїзні перевірки ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по вказаним деклараціям, за результатами яких ДПІ були складені довідки №7103/15-2 від 21.05.2009 року, №7978/15-2 від 15.06.2009 року, №170/15-2 від 20.01.2010 року та №1429/15-2 від 10.02.2010 року відповідно, якими було підтверджено право ТОВ на бюджетне відшкодування зазначених сум ПДВ (а.с. 23-29, 44-50, 70-76, 97-103).
Відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року, відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобов'язані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за п'ять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.
Згідно п.7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
В порушення зазначених норм відповідачем у встановлений законом строк не були подані до органів Держказначейства відповідні висновки на бюджетне відшкодування позивачу ПДВ і ці кошти не були сплачені на користь ТОВ, що не заперечували в судовому засіданні сторони.
Замість цього, в порушення вимог п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", 30.08.2010 року відповідачем були повторно проведені невиїзні перевірки ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по вказаним деклараціям, за наслідками яких були складені акти №10057/15-2, №10056/15-2, №10058/15-2 та №10055/15-2 відповідно, на підставі яких 10.09.2010 року ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0031661502/0, №0031651502/0, №0031671502/0 та №0031081502/0, якими ТОВ було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2009 року в сумі 5908 грн., за квітень 2009 року в сумі 8382 грн., за листопад 2009 року в сумі 7013 грн. та за грудень 2009 року в сумі 7370 грн.. При цьому висновки щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у деклараціях за березень 2009 року, квітень 2009 року, листопад 2009 року та грудень 2009 року обґрунтовані виявленими підчас перевірок розбіжностями податкової звітності ТОВ з показниками податкової звітності його контрагентів (а.с. 10-13, 30-33, 51-54, 77-80, 104-107).
Суд вважає безпідставними висновки, викладені у вказаних актах перевірок, а також протиправними зазначені спірні податкові повідомлення-рішення з наступних підстав.
Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими були ТОВ та ПП «ДІМ С»на момент здійснення зазначених господарських операцій (а.с. 46).
Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З аналізу вказаних норм вбачається, що право платника на формування податкового кредиту залежить від того, чи є його контрагент платником ПДВ, та виникає або з моменту списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або з моменту отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Спірні акти перевірки не містять в собі будь-яких доказів того, що контрагенти ТОВ, ПДВ по операціям з якими позивачем було віднесено до податкового кредиту у вказаних деклараціях, не є платниками ПДВ, а також того, що цей ПДВ було включено ТОВ до податкового кредиту без отримання відповідних податкових накладних або без взаємних розрахунків з контрагентами. Не було відповідачем надано таких доказів і в ході розгляду справи.
В той же час, положення Закону України „Про податок на додану вартість", які регулюють виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, не встановлюють залежність виникнення такого права від податкової звітності контрагентів цього платника.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення №0031661502/0, №0031651502/0, №0031671502/0 та №0031081502/0, про зменшення ТОВ бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2009 року в сумі 5908 грн., за квітень 2009 року в сумі 8382 грн., за листопад 2009 грн. в сумі 7013 грн. та за грудень 2009 року в сумі 7370 грн., ДПІ діяла не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ про скасування цих податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому суд вважає безпідставними посилання ДПІ в спірних актів перевірок на розбіжності податкової звітності ТОВ з показниками податкової звітності його контрагентів, як на підставу зменшення ТОВ бюджетного відшкодування, оскільки відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість" право платника ПДВ на включення ПДВ по господарським операціям до свого податкового кредиту, а також право такого платника на бюджетне відшкодування цього податку не залежить від результатів господарської діяльності його контрагентів, та від нарахування та сплати ними до бюджету ПДВ за результатами їх господарської діяльності.
Крім цього, зазначені в спірних актах перевірок суми таких розбіжностей не відповідають сумам ПДВ, на які позивачу було зменшено бюджетне відшкодування, і в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-якого обґрунтування викладених в актах висновків в цій частині.
Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з п.200.12. ст.200 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
З урахуванням висновків суду про протиправність зменшення позивачу бюджетного відшкодування, та на підставі зазначених норм суд вважає необхідним також задовольнити вимоги позивача про зобов'язання ДПІ надіслати ГУДКУ в Одеській області висновок з зазначенням вказаних сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету по податковим деклараціям ТОВ за березень 2009 року, квітень 2009 року, листопад 2009 року та грудень 2009 року.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову,
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про державну податкову службу в Україні», «Порядком відшкодування податку на додану вартість», затвердженим спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенал ЛТД»задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси №0031661502/0 від 10.09.2010 року, №0031651502/0 від 10.09.2010 року, №0031671502/0 від 10.09.2010 року, №0031081502 від 10.09.2010 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Зенал ЛТД» суми бюджетного відшкодування з ПДВ.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси направити до Головного управління державного казначейства України в Одеській області висновки з зазначенним сум, які підлягають відшкодуванню з бюджету по деклараціям Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенал ЛТД» по ПДВ за березень, квітень, листопад та грудень 2009 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
19 травня 2011 року