Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
19.04.2011 р. cправа № 2а-166/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинському О.В.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 від
ОСОБА_2 (довіреність від 15.04.2011 р. б/н);
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 04.01.2011 р. № 3/9/10-007);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод"Авангард", вул. Комінтерна, 31, м. Миколаїв, 54031
доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028
проскасування податкового повідомлення-рішення
від 27.12.2010 р. № 0002182301/0,
керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 27 грудня 2010 року № 0002182301/0.
3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод "Авангард" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
19.04.2011 р. cправа № 2а-166/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинському О.В.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 від
ОСОБА_2 (довіреність від 15.04.2011 р. б/н);
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 04.01.2011 р. № 3/9/10-007);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод"Авангард", вул. Комінтерна, 31, м. Миколаїв, 54031
доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028
проскасування податкового повідомлення-рішення
від 27.12.2010 р. № 0002182301/0,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Авангард" (далі - ТОВ "Завод "Авангард") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2010 р. № 0002182301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4266 грн. (у т.ч. основний платіж - 2844 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1422 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ як платник податків - покупець не несе відповідальності за фінансово - господарську діяльність і розрахунки з бюджетом його контрагента, тому відповідач безпідставно - за наявності у позивача первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, - застосував штрафні (фінансові) санкції та визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Заперечуючи проти позову, ДПІ вказувала на те, що позивач у порушення вимог Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР), включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними.
У судовому засіданні представники ТОВ позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Представник ДПІ проти позову заперечував, у його задоволенні просив суд відмовити.
У судовому засіданні 19.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 06.03.2000 р. за № 1522120000006090 та перебуває на податковому обліку в ДПІ з 14.03.2000 р. за № 00233397.
01.12.2010 р. ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Завод "Авангард" з питань правових відносин з платником податків ТОВ "БМ - Технологія" за період з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено акт № 9194/23-100/30826808, у якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними.
На підставі цього акту перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.12.2010 р. № 0002182301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4266 грн. (у т.ч. основний платіж - 2844 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1422 грн.).
Судом установлено, що у період березень - травень 2010 року, між ТОВ "Завод "Авангард" та ТОВ "БМ - Технологія" було укладено усні договори поставки металопрокату. Виконання договірних зобов'язань між позивачем та його контрагентом підтверджується податковими накладними від 25.03.2010 р. № 419, від 07.04.2010 р. № 468, від 11.05.2010 р. № 661, оформленими відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР та наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", видатковими накладними, рахунками -фактурами, квитанціями, платіжними дорученнями та виписками по рахунку Миколаївського відділення ПАТ КБ "Приватбанк" (копії яких наявні в матеріалах справи). Продукція за цими договорами поставлялася та відвантажувалася власними силами контрагента - ТОВ "БМ - Технологія", і була використана позивачем для надання послуг з ремонту теплоходу "Антарес" на виконання договору від 05.10.2009 р. № 05/10, укладеного між ТОВ "Завод "Авангард" та Компанією Normal Managament Group Ltd .
Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР та наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Законом України від 16 липня 1999 року № 996/ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Тобто, аналіз цієї статті свідчить, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними, тобто на податковий кредит платник податку не вправі розраховувати за умови відсутності податкової накладної.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень статті 9 Закону № 168/97-ВР, свідоцтво про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
ТОВ "Завод "Авангард" отримавши у встановленому порядку від ТОВ "БМ - Технологія" податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідно до пункту 7.5 статті 7 цього Закону. Зазначені податкові накладні були виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість ТОВ "БМ - Технологія" та не містили жодних зауважень або посилань на порушення порядку їх заповнення чи оформлення.
Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Норми Закону № 168/97-ВР не ставлять право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).
Суд вважає, що всупереч зазначеним вимогам цього Кодексу, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 27.12.2010 р. № 0002182301/0.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Під документальним підтвердженням судових витрат слід розуміти договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, квитки, чеки, квитанції тощо, які засвідчують здійснення судових витрат.
Позивачем документально підтверджено лише судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3 грн. 40 коп., тому витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. відшкодуванню не підлягають, у зв'язку з відсутністю їх документального підтвердження.
Суд бере до уваги те, що розподіл судових витрат, у т.ч. витрат на правову допомогу, врегульований статтею 94 КАС і не є висновком суду про задоволення позову або про його відмову, оскільки позивач звернувся до суду саме з позовом про скасування оспорюваного податкового повідомлення - рішення ДПІ.
Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає заявлені позовні вимоги правомірними і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 27 грудня 2010 року № 0002182301/0.
3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод "Авангард" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Повний текст постанови складено та підписано 22 квітня 2011 року.