2-а-1703/11
04 травня 2011 року Подільський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого - судді - Неганової Н.В.
при секретарі Федоренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач 27 січня 2011 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він відноситься до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи, і отримує пенсію в розмірі, нижчому ніж передбачено ст. ст. 49, 50, 51, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що відповідачем порушені його права, гарантовані Конституцією України та Законами України. Позивач звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії, однак відповідач листом відмовив йому в цьому. ОСОБА_1 просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити з 01.04.2010 року перерахунок державної та додаткової пенсії з розрахунку відповідно не менше восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, а також зобов'язати відповідача в подальшому проводити нарахування пенсії в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою суду від 05 квітня 2011 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 25.08.2010 року, а позовні вимоги за період з 01.04.2010 року по 24.08.2010 року залишені без розгляду.
В судове засідання сторони не з»явилися, про день і час розгляду справи повідомлені, надали заяви, в яких просили розглядати справу у їх відсутність, в зв'язку з чим суд вважав за можливе судовий розгляд справи здійснювати за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково, за таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і відноситься до першої категорії.
Крім того, позивач з 14.04.2003 року є безстроково інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов»язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( а. с. 11 - копія довідки МСЕК).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі відшкодування фактичних збитків, а саме з 02.04.2010 року - в розмірі 2000 гривень 11 копійок (а. с. 7 - 8 - копія відповіді УПФУ в Подільському районі м. Києва).
26 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до УПФ в Подільському районі м. Києва з заявою про перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності та виплату недоотриманих сум.
Листом за № 287/І-340 від 03.02.2011 року позивачу фактично відмовлено у здійсненні перерахунку пенсій (а. с. 7 - 8 - копія відповіді відповідача).
Позивач посилається на те, що розмір призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 цього Закону передбачено, що особам, віднесеним до першої категорії інвалідам другої групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 даного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
У Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Нараховуючи пенсію позивачу управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва керувалось в т. ч. Постановами Кабінету Міністрів України, при цьому проводячи розрахунок пенсії із сум, що не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат позивачеві, застосуванню підлягали норми ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсій за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивач отримує пенсію в розмірі, нижчому, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», й управління Пенсійного фонду у Подільському районі м. Києва відмовило йому у перерахунку пенсії, такі дії відповідача не можна визнати законними. А тому, відповідач має здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм вищевказаного закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду доказів того, що позивач не має права на отримання пенсії в розмірах відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про зобов»язання управління пенсійного фонду в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії з25.08.2010 року в судовому засіданні доведений і підлягає задоволенню.
Щодо захисту прав позивача на майбутнє, то суд вважає, що ці вимоги не можуть бути задоволені, оскільки права позивача ще не порушені і немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому. Крім того, на думку суду, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги доведені частково і підлягають задоволенню частково.
На підставі наведеного, ст.ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 22 Конституції України, ч. 1, 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», керуючись ст. ст. 17, 91, 159, 160, 161, 162 КАС України,
суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити відповідно до статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок ОСОБА_1 основної пенсії з розрахунку не менше восьми мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, з розрахунку не менше 75 процентів мінімальної пенсії за віком, з 25 серпня 2010 року з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржено до Київського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Неганова Н. В.