Справа № 2-68/11
іменем України
"04" березня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Ящук Т.І.
при секретарі Жиленко Ю.Г.
з участю представника позивачки ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -
встановив:
Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, третя особа -ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, посилаючись на наступні обставини.
17.12.2004 року о 17 год. 30 хв. на пр. Бажана у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Хонда Акорд , д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6, ДАФ , д.н. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_5, ВАЗ-21093, д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 та належного позивачці автомобіля Мерседес Бенц , д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9
Винним у вказаній ДТП визнано третю особу ОСОБА_5, що керував автомобілем ДАФ 95 ХФ, д.н. НОМЕР_4, власником якого є приватний підприємець ОСОБА_4, з яким третя особа перебував у трудових відносинах.
У результаті ДТП згідно з висновком автотоварознавчого дослідження , внаслідок пошкодження автомобіля позивачки, їй завдано збитків на суму 72150 грн. 54 коп.
Крім того, позивачці довелось сплатити за виклик евакуатора 276 грн., оскільки автомобіль одержав пошкодження, не сумісні із самосійним пересуванням, а також сплатити за проведення автотоварознавчого дослідження -300 грн.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31.03.2008 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 72 150 грн. 54 коп.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.07.2008 року вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31.03.2008 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
15.10.2008 року позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог , посилаючись на те, що розмір збитку в сумі 72726 грн. 54 коп. був визначений на початок 2005 року. Пройшов тривалий час, а шкода їй не відшкодована, тому просила застосувати до розміру завданих збитків індекс інфляції ( 147, 8 % ) та визначити розмір завданої шкоди з врахуванням збитків від інфляції, що становить 106 907 грн. 20 коп.
29.01.2009 року позивачка збільшила позовні вимоги та вказала, що розмір завданої їй шкоди, з врахуванням індексу інфляції станом на 01.01.2009 року становить 130747,5 грн.
21.01.2011 року позивачка ОСОБА_3 подала заяву про уточнення та збільшення позовних вимог та просила відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 29.06.2010 року стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь завдану шкоду у розмірі 74208 грн. 71 коп., що складається з витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу Мерсеред Бенц, д.н. НОМЕР_3, який належав позивачці на час скоєння ДТП.
Крім того, просила стягнути з відповідача витрати на евакуатор -276 грн., на проведення автотоварознавчого дослідження -300 грн., витрати на проведення судової експертизи -4588 грн. 80 коп., а також відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 25000 грн.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 , просив позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з того, що розмір завданої матеріальної шкоди позивачці складає 74208 грн. 71 коп., а моральної -25000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та просив у позові відмовити, посилаючись на те, що права ОСОБА_3 на даний час не порушені. Так, свідок ОСОБА_9, який перебував за кермом автомобіля Мерседес, д.н. НОМЕР_3 під час ДТП, пояснив, що він за власні кошти відремонтував автомобіль і повернув його позивачці у відремонтованому стані. 10.08.2005 року позивачка зняла автомобіль з реєстраційного обліку , а 10.02.2006 року провела його відчуження. Таким чином, отримавши автомобіль після ДТП у відремонтованому стані і продавши його, вона отримала відшкодування за автомобіль, тому підстав для покладення відповідальності на відповідача ОСОБА_4 -немає.
Третя особа ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи.
Вислухавши представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31.03.2008 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності.
Вказаним вироком встановлено , що ОСОБА_5 17.12.2004 року приблизно о 17 год. 20 хв., керуючи технічно справним вантажним автомобілем «НОМЕР_5», д.н. НОМЕР_4 , рухався по проїзній частині пр. Бажана , зі сторони станції метро «Позняки», у напрямку станції метро «Осокорки»у м. Києві, зі швидкістю приблизно 45 км/год. Під час руху ОСОБА_5 порушив вимоги п.10.1, 10.3 ПДР України.
Так, перед зміною напрямку руху, а саме -виїздом у праву смугу попутного йому напрямку , не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю «Хонда Акорд», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався по вищевказаній смузі. Внаслідок чого відбувся контакт правої бічної частини тягача автомобіля «НОМЕР_5»із лівою задньою бічною частиною автомобіля «Хонда Акорд», що призвело до розвертання останнього з одночасним зміщенням у ліві смуги проїзної частини, де відбувся контакт із автомобілем «Мерседес», д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9, який при цьому також контактував з автомобілем «ВАЗ-21093», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався праворуч, внаслідок чого даний автомобіль контактував з лівою бічною частиною тягача «НОМЕР_5».
В результаті ДТП водію автомобіля «Хонда Акорд»ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, які не є небезпечними для життя, але потягли за собою довготривалий розлад здоров'я ( більше 21 дня).
Крім того, внаслідок дій водія ОСОБА_5, який порушив вимоги п.10.1, 10.3 ПДР України, пошкодження були завдані автомобілям, за участю яких відбулась ДТП.
Зокрема, відповідно до акту автотоварознавчого дослідження № 55/04 від 05.10.2005 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Мерседес», д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_3 складає суму 72150 грн. 54 коп. ( а.с. 4-6).
Вказаним вироком суду також встановлено, що на час ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_4, якому належить автомобіль «НОМЕР_5», д.н. НОМЕР_4 ( а.с. 208-209 кримінальної справи № 1-14/08)
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.07.2008 року вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31.03.2008 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України , шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України , юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи, що відповідач фізична особа -підприємець ОСОБА_4 є власником автомобіля «НОМЕР_5», д.н. НОМЕР_4 , водій якого перебував з відповідачем в трудових відносинах, то саме відповідач є відповідальним за шкоду , завдану джерелом підвищеної небезпеки.
При визначенні розміру завданої шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці, судом встановлено наступне.
Відповідно до висновку № 1537/10/18 судової автотоварознавчої експертизи від 29.06.2010 року, проведеної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес-Бенц , д.н. НОМЕР_3 станом на 05.10.2005 року складала 84474 грн. 07 коп.
Розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля ОСОБА_3 в результаті ДТП 17.12.2004 року, станом на 05.10.2005 року складав 34685 грн. 52 коп.
Розмір матеріального збитку, завданого позивачці, на момент проведення експертизи, складає 74208 грн. 71 коп. ( а.с. 130 -134) .
Скасовуючи вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31.03.2008 року в частині цивільного позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції вказав на необхідність врахування п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику відшкодування матеріальної шкоди»від 27.03.1992 року зі змінами, відповідно до якого , постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Проте в даному судовому засіданні судом встановлено , що в 2005 році автомобіль «Мерседес-Бенц», д.н. НОМЕР_3 було відремонтовано , а в 2006 році -продано у відремонтованому стані. Належних та допустимих доказів вартості відновлювального ремонту автомобіля суду не надано.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що в 2005 році автомобіль «Мерседес», д.н. НОМЕР_3 був ним відремонтований за власні кошти та за кошти ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він продавав ОСОБА_9 деталі для проведення відновлювального ремонту автомобіля Мерседес-Бенц» .
Як вбачається з бази даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ м. Києва та Національного банку даних АІС «Автомобіль»( а.с. 119- 121), автомобіль «Мерседес - Бенц», 1992 року випуску, д.н. НОМЕР_3 станом на час ДТП належав на праві власності позивачці ОСОБА_3. 10.08.2005 року автомобіль було знято з обліку для реалізації , а 10.02.2006 року автомобіль зареєстровано за новим власником відповідно до договору купівлі-продажу.
З огляду на викладене, передача залишків автомобіля відповідачу на даний період часу не є можливою.
Відповідно до п. 2.7. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів , затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року , вартість матеріального збитку - з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування дорожнього транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу.
Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи від 29.06.2010 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Мерседес-Бенц», д.н. НОМЕР_3, становить 34685 грн. 52 коп., що складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу ( автомобіль 1992 року випуску) , без врахування втрати товарної вартості внаслідок ремонту, оскільки термін експлуатації вказаного транспортного засобу перевищує 7 років ( а.с. 131).
Тому суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки відшкодування завданої шкоди , що обчислене станом на 05.10.2005 року і складає 34685 грн. 52 коп.
Стягнення суми матеріального збитку , визначеного експертом станом на момент проведення експертизи, тобто на 29.06.2010 року, в розмірі 74208 грн. 71 коп., як просить позивачка, суд вважає безпідставним , оскільки в 2006 році позивачка перестала бути власником вказаного автомобіля внаслідок його продажу.
Заперечення представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачка отримала відшкодування, продавши автомобіль, суд вважає безпідставними , адже для продажу автомобіля позивачка витратила власні кошти на відновлювальний ремонт. Твердження про те, що кошти на ремонт автомобіля витратив водій ОСОБА_9 , що був допитаній як свідок, то документальними доказами ця обставина не доведена, а відповідно до ст. 322 ЦК України, тягар утримання майна лежить на власникові.
Враховуючи вищевикладене , суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, з відповідача ОСОБА_4 на її користь необхідно стягнути відшкодування завданої шкоди, обчислене станом на 05.10.2005 року в розмірі 34685 грн. 52 коп. , а також суму потрачену на виклик евакуатора 276 грн. для вивезення автомобіля з місця ДТП, всього підлягає стягненню - 34961 грн. 52 коп.
Судом також встановлено, що з вини третьої особи ОСОБА_5 під час виконання ним своїх трудових обов'язків , на автомобілі, що належить відповідачу ПП ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду позивачці ОСОБА_3 , яка зазнала моральних переживань в зв'язку з пошкодженням автомобіля , що перебував у її власності .
Розмір моральної шкоди суд обчислює відповідно до моральних страждань, які понесені позивачкою через пошкодження автомобіля, тривалого часу , протягом якого вона намагається відновити порушене право, вимушена була витрачати власні кошти на ремонт автомобіля , в результаті чого порушено її звичний спосіб життя, була вимушена звертатись до суду, в зв'язку з небажанням відповідача добровільно відшкодувати їй завдану шкоду.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки, суд вважає , що розмір грошового відшкодування моральної шкоди , визначений нею у 25000 грн., є значно завищеним , і визначає його у сумі 5000 грн. , тому позов у цій частині також підлягає задоволенню частково.
Щодо стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження від 05.10.2005 року в сумі 300 грн., то в даній частині позовних вимог необхідно відмовити, оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 не ґрунтувались на розрахунках завданої шкоди, що були визначені даним висновком , і цей висновок не був прийнятий судом до уваги.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, що складаються вартості проведеної судової автотоварознавчої експертизи у сумі 4588 грн. 80 коп., що були понесені позивачкою.
Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 358 грн. 11 коп. ( 1% від суми майнової шкоди -349 грн. 61 коп. + 8 грн. 50 коп. -щодо відшкодування моральної шкоди) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.
На підставі викладеного , ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 56,57, 60, 61, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково .
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 34961 грн. 52 коп. , відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 грн., судові витрати в розмірі 4588 грн. 80 коп. , а всього стягнути 44550 ( сорок чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 32 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_3 -відмовити.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 358 грн. 11 коп. , а на користь Управління Державного казначейства в Дарницькому районі м. Києва -120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а в разі оскарження рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис