Справа № 2а-317/11
2а-317/11
01 червня 2011 року Дарницький районний суд міста Києва
в складі судді Вовка Є.І.,
при секретарі Пінчук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації щодо несплати позивачу суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення в повному обсязі неправомірними; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок щорічної грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2010 рік; стягнути з відповідача на користь позивача 3462 грн. недосплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він являється особою, яка постраждала внаслідок ЧАЕС, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок ЧАЕС 1 категорії. Рішенням медико-соціальної експертної комісії йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з аварією на Чорнобильській АЕС
Позивач вважає, що на даний час йому встановлені і виплачуються компенсації та допомоги у розмірах, значно нижчих, ніж гарантовано Конституцією України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Представники відповідача надав на адресу суду письмові заперечення з проханням в позові відмовити, на підставі підзаконних актів, постанови Кабінету Міністрів України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що, адміністративний позов належить задовольнити частково, виходячи з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок ЧАЕС 1 категорії. Рішенням медико-соціальної експертної комісії йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з аварією на Чорнобильській АЕС. Він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інвалідам ІІІ групи виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
З довідки про нарахування допомоги на оздоровлення позивачу та листа Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації вбачається, що Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації позивачу, в 2010 році, було нараховано допомогу на оздоровлення в сумі 90 грн. за 2010 рік, що вочевидь значно менше ніж передбачено ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", при цьому у перерахунку цієї суми позивачу було відмовлено.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає встановленим, що відповідачами були порушені права позивача щодо нарахування і виплати щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки при визначенні розміру цієї допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосуванню підлягає відповідна стаття Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг їх, встановлених законом прав.
Недотримання вимог законів України при визначенні розміру допомоги є порушенням п.6 ст.92 Конституції України, оскільки виключно законом України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст.71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, передбаченою ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу належить відмовити, оскільки вони є неконретними, необгрунтованими та безпідставними.
Відповідно ст.94 КАС України судові витрати належить віднести за рахунок Держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.46 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 7, 8. 9, 10, 11, 71, 94, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, передбаченою ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати по справі у виді судового збору віднести за рахунок держави.
Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення.