Справа № 2а-324/11
2а-324/11
19 травня 2011 року Дарницький районний суд міста Києва
в складі судді Вовка Є.І.,
при секретарі Пінчук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа: Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та забезпечити виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2010 рік; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснювати перерахунок та забезпечувати виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та забезпечити виплату щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 за 2010 рік; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснювати перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Рішенням медико-соціальної експертної комісії йому було встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану з аварією на Чорнобильській АЕС
Позивач вважає, що на даний час йому встановлені і виплачуються компенсації та допомоги у розмірах, значно нижчих, ніж гарантовано Конституцією України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що діяння відповідачів по виплаті йому компенсації та допомоги є протиправними і порушують його права та законні інтереси. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідачів надали на адресу суду письмові заперечення з проханням в позові відмовити, на підставі підзаконних актів, постанови Кабінету Міністрів України, законів про державний бюджет.
Суд, вивчивши вказані заперечення, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що, адміністративний позов належить задовольнити частково, виходячи з наступного.
Суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, категорії 1, ветераном війни, інвалідом ІІ групи, захворювання позивача пов'язане з аварією на ЧАЕС. Відповідачі відмовилися здійснити перерахунок пенсії, зазначений у позовних вимогах, з підстав вказаних у письмових запереченнях на позов.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зокрема інвалідам війни 2 групи виплачується щорічна разова допомога до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
З довідки про нарахування допомоги на оздоровлення позивачу та листа Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві вбачається, що відповідачами в 2010 році була нарахована позивачу допомога на оздоровлення в сумі 120 грн. за 2010 рік та щорічна разова допомога до 5 травня у розмірі 480 грн. за 2010 рік, що вочевидь значно менше ніж передбачено ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС" та ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, при цьому у перерахунку вказаних сум позивачу було відмовлено відповідачами.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі № 1-21/2005
) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року за № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
На підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22.05.2008 року положення п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, втратили чинність як такі, що є неконституційними.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає встановленим, що відповідачами були порушені права позивача щодо нарахування і виплати щорічної допомоги, оскільки при визначенні розміру цієї допомоги громадянам, застосуванню підлягає відповідна стаття Закону України, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг їх, встановлених законом прав.
Недотримання вимог законів України при визначенні розміру допомоги є порушенням п.6 ст.92 Конституції України, оскільки виключно законом України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст.71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
На підставі викладеного, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу належить відмовити, оскільки вони є необгрунтованими та безпідставними.
Відповідно ст.94 КАС України судові витрати належить віднести за рахунок Держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.46 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 7, 8. 9, 10, 11, 71, 94, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати по справі у виді судового збору віднести за рахунок держави.
Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення.