Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
15:40
м. Миколаїв
08.04.2011 Справа № 2а-7948/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Бондарь В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомЦентрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001
доОСОБА_1, АДРЕСА_1
простягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4444,47 грн.,
Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва (позивач) звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (відповідач) надміру виплаченої допомоги по безробіттю за період з 31.10.2006 по 03.05.2007 в сумі 4444,47 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про реєстрацію відповідача суб'єктом підприємницької діяльності.
Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином (ар.с. 32, 34), надав суду заперечення проти позову, яке знаходиться в матеріалах справи (ар. с. 24).
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.
У відповідності зі статтею 8 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.
Згідно припису статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Одним з обов'язків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст. 19 вказаного Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
31.10.2006 до Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва в пошуках роботи звернувся громадянин ОСОБА_1 з заявою про надання статусу безробітного (ар. с. 12). Відповідачу був наданий статус безробітного, призначена допомога по безробіттю на підставі статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
В той же час, громадянин ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в Центральному районному центрі зайнятості, маючи статус безробітного, та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, не повідомив позивача про те, що з 02.02.2006 відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ар. с. 7), чим порушив вимоги частини 2 статті 36 Закону № 1533-ІІІ, в частині обов'язку своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до статті 1 Закону України № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців. Так, в період з 31.10.2006 по 03.05.2007 відповідач був працевлаштований і в той же час був зареєстрований як безробітний, і отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме: допомогу по безробіттю, тому, згідно статті 36 вищевказаного Закону, та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства праці та соціального захисту населення № 307 від 20.11.2000 (п.5.5, 6.14), не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги. На підставі викладеного вище заперечення відповідача (ар. с.24) судом не беруться до уваги.
Між тим, відповідач за період з 31.10.2006 по 03.05.2007 отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача (допомогу по безробіттю) на суму 4444,47грн., про що свідчить довідка позивача (ар. с.15).
У відповідності з частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.
08.09.2010 Центральним районним центром зайнятості м. Миколаєва був прийнятий наказ № НТ 100908 про повернення виплат по безробітному ОСОБА_1 (ар. с. 11).
Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Центральним районним центром зайнятості м. Миколаєва склала 4444,47 грн.
Відповідач своїм правом не скористався, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва 4444,47 грн. (чотири тисячі чотириста сорок чотири гривні 47 копійок) незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.М. Мельник