Справа № 2а-4237/11
іменем України
"04" травня 2011 р.суддя Дарницького районного суду м. Києва Колесник О.М. розглянувши в порядку скорочення провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Управління пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати, виплатити 30% надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по день винесення рішення, а також нараховувати і виплачувати надбавку до пенсії в подальшому.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що вона народилася в ІНФОРМАЦІЯ_1 -пенсіонер за віком, має статус «дитина війни»і, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону їй не проводились, а з 2007 року проводяться не в повному обсязі. Відповідач на її звернення надав відмову у проведенні такого перерахунку та виплаті в повному обсязі 30% надбавки. Також зазначив, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
Справа розглядається судом в порядку скороченого провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2011 року позовні вимоги в частині зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавки до пенсії як дитині війни за період до 30.09.2010 року - залишені без розгляду.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва не подала до суду заперечення на позов.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 -є пенсіонером, народилася в ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула статусу «дитини війни», а тому згідно зі ст. 6 зазначеного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 70 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2010 рік»у 2010 році надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Отже, наведена правова норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відтак, її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у 2010 році нараховується та виплачується дітям війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як «дитині війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.2008 року в розмірі 48,1 грн., з 01.07.2008 року -48,2 грн., з 01.10.2008 року - 49, 8 грн. Постанова набрала чинності з 22.05.2008 року та відповідач з цього часу проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.
Проте, дана постанова суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивачу застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не у сумах, визначених постановою №530.
Крім того, як вбачається з вимог ст. 8 КАС України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»№ 3477-1У від 23 лютого 2006 року, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
0тже, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду, принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання «дітям війни»надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії та виплатити позивачу з нарахуванням щомісячної надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.10.2010 року, з урахуванням здійснених виплат, та провести відповідні виплати.
Що стосується вимог про зобов'язання відповідача і в подальшому виплачувати 30 % надбавки до пенсії як дитині війни, то суд вважає, що в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,3, 8, 9,11, 71, 99, 100, 159, 160-163 КАС України, ст.. ст.. 19, 22, 46, 147, 150, 152 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»№ 3477-1У від 23 лютого 2006 року , ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києві в частині відмови у нарахуванні ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30% у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 01.10.2010 року по 04.05.2011 року, з врахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржена Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з часу її проголошення, представником відповідача з часу отримання її копії.
Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Суддя: