Справа № 22-ц-1289/2011 Головуючий у I інстанції -Морозов О.Б.
Категорія -цивільна Доповідач - Хромець Н. С.
31 травня 2011 року
31 травня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХромець Н.С.
суддів:Губар В.С., Демченко Л.М.
при секретарі:Вареник О.М.
за участю:відповідача ОСОБА_5, його представника адвоката ОСОБА_6
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на рішення Куликівського районного суду від 25 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_5 і Хибалівської сільської ради про знесення самочинно збудованої будівлі,
Рішенням Куликівського районного суду від 25 березня 2011 року відмовлено у позові ОСОБА_8 про знесення самочинно збудованої будівлі.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким зобов'язати відповідачів за власний кошт знести самочинно збудований виробничий об'єкт - триповерхову будівлю за адресою АДРЕСА_1 та повністю припинити виробничу діяльність в усіх будівлях та спорудах, розташованих за вказаною адресою. Апелянт вважає рішення суду незаконним та посилається на порушення норм процесуального закону, зокрема, на обов'язок суду уточнення позовних вимог і заперечень проти позову у зв'язку з тим, що в ході судового розгляду з'ясувались обставини, які не були відомі позивачеві і які суттєво впливали на коректне формулювання позовних вимог. Крім того, апелянт вважає помилковими висновками суду про відсутність порушення прав позивачки фактом зведення будинку, оскільки спірний об'єкт нерухомості використовується як промисловий, розміщений без урахування санітарних правил житлової забудови, що прямо порушує права позивача на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Представник позивача також вважає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт самочинного будівництва, який судом не взято до уваги, а визнано встановленим факт про законність будівлі, який є недоведеним. На думку апелянта, судом безпідставно не постановлено окрему ухвалу щодо порушень законодавства під видачі свідоцтва про право власності.
У судове засідання апеляційного суду позивач та її представник не з'явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали, вважали її необґрунтованою.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позову про знесення самочинно збудованої будівлі, суд виходив з того, що за адресою, зазначеною позивачем, самочинно збудована будівля відсутня, а сам факт зведення будинку права позивача не порушують. Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить по праву приватної власності громадянину ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 грудня 2010 року, виданого на підставі рішення виконкому Хибалівської сільської ради № 50 від 26 листопада 2010 року (а.с.41). Право власності ОСОБА_5 зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджено витягом з державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 42). Крім того, в матеріалах справи наявні інші документи, що стосуються реєстрації права власності на будинок. Зокрема, акт готовності об'єкта для експлуатації від 22 грудня 2010 року, сертифікат відповідності об'єкта, а саме двоповерхового житлово-господарського будинку № 42а по вул. Шевченка у с. Хибалівка Куликівського району проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області 23 грудня 2010 р. (а.с. 56). Таким чином, висновок суду про відсутність самочинно зведеної будівлі ґрунтується на досліджених доказах. Інших вимог, крім знесення самочинно зведеної будівлі позивач не заявляв.
Доводи апелянта щодо порушення судом його процесуального права на зміну та уточнення позовних вимог не ґрунтуються на вимогах закону. З матеріалів справи встановлено, що ухвалою суду від 08 лютого 2011 року (а.с. 33) справа була призначена до розгляду та витребувані з БТІ відомості щодо наявності чи відсутності реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості. Представник позивача ОСОБА_7 у даному судовому засіданні був присутній. Документи з Чернігівського МБТІ надійшли до суду 16 березня 2011 року (а.с. 51), про що всім учасникам розгляду справи було повідомлено у судовому засіданні 17 березня 2011 року та залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_5 Відповідно до приписів ст.27 ЦПК України, суд не зобов'язаний надавати сторонам копії документів, які приєднані до справи, сторони мають право знімати копії таких документів. Право представника позивача на ознайомлення з матеріалами справи та на зміну чи уточнення позовних вимог судом не обмежувалось. За час розгляду справи у суді ним подані заява про забезпечення позову, три заяви про забезпечення доказів та письмові пояснення (а.с. 58, 68, 73, 7577-80), але правом на зміну чи уточнення позовних вимог представник позивача не скористався. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог, а тому суд не мав правових підстав розглядати і вирішувати питання щодо припинення діяльності за вказаною позивачем адресою промислового об'єкту.
Згідно з вимогами ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому вимоги апеляційної скарги щодо ухвалення рішення про припинення виробничої діяльності в усіх будівлях і спорудах за адресою АДРЕСА_1 не можуть бути задоволені як такі, що виходять за межі позовних вимог, що були предметом розгляду суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду щодо спору по його суті і не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 відхилити, а рішення Куликівського районного суду від 25 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: