Справа № 22-ц-1452/2011 Головуючий у I інстанції -Павлов В.Г.
Категорія -цивільна Доповідач - Хромець Н. С.
13 травня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддісудді Хромець Н.С.
суддів:Горобець Т.В., Страшного М.М.
при секретарі:Вареник О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Варвинського районного суду від 01 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 і публічного акціонерного товариства „Універсал Банк”, третя особа ОСОБА_6, про визнання договору поруки недійсним,
Рішенням Варвинського районного суду від 01 квітня 2011 року відмовлено у позові ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки № 009-2900/840-0399-Р/1, укладеного 26 жовтня 2007 р. між публічним акціонерним товариством „Універсал Банк” та ОСОБА_5 за безпідставністю вимоги.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушеннями норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на порушення судом норм процесуального закону щодо порядку прийняття доказів, а саме на прийняття судом як доказу ліцензії, виданої Національним Банком України ВАТ „Банк Універсальний”, яка подана після проведення попереднього судового засідання. Крім того, апелянт посилається на порушенням судом норм законодавства, що регулює використання іноземної валюти в Україні, норм Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів, а також ст. 65 Сімейного кодексу України.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції послався на відсутність порушень прав позивача та її неповнолітньої дитини, на що також посилалась позивач у позовній заяві. Такі висновки відповідають встановленим по справі обставинам і вимогам закону.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_5 27 жовтня 2007 року уклав з ВАТ „Банк Універсальний” (нині ПАТ „Універсал Банк”) договір поруки, за умовами якого взяв на себе відповідальність за виконання ОСОБА_6 зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 009-2900/840-0399 від 26 жовтня 2007 р. Відповідно до п.2 договору поруки поручитель, тобто відповідач ОСОБА_5 засвідчив, що йому добре відомі всі умови кредитного договору і він погоджується з ними. Доводи апелянта щодо порушення судом законодавства, яке регулює використання іноземної валюти в Україні, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 названого Декрету. Щодо вимог підпункту „в” п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентам кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на тепер законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті, на що суд першої інстанції обґрунтовано послався в рішенні. За відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здіснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Прийняття судом доказу, наданого після проведення попереднього судового засідання, не передбачене чинним ЦПК України як підстава для скасування правильного рішення суду.
Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і доводи апелянта щодо порушення судом вимог ст. 65 СК України. Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обв'язку. Отже, поручитель відповідає перед кредитором боржника за порушення зобов'язання боржником. Відтак, порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником. Отже, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак норми ст. 65 СК України щодо обов'язкової згоди іншого з подружжя до даних правовідносин застосовані бути не можуть.
Посилання апелянта на підстави для розірвання договору поруки взагалі не стосуються предмету спору по даній справі, оскільки позов заявлявся про визнання договору поруки недійсним, а не про розірвання його.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Варвинського районного суду від 01 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: