Справа № 22-ц-1033/2011 Головуючий у I інстанції -Жук М.І.
Категорія -цивільна Доповідач - Хромець Н. С.
10 травня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддісудді Хромець Н.С.
суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.
при секретарі:Вареник О.М.
за участю:представника позивача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів,
У березні 2010 року ОСОБА_4 заявив позов про визнання удаваним договору дарування 11/18 частин квартири АДРЕСА_1, укладеного 27 червня 2008 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, яка є дружиною позивача. Позивач також просив визнати укладеним між тими ж сторонами договір купівлі-продажу 11/18 частин квартири та одночасно визнати недійсним договір купівлі-продажу, оскільки він вчинений з порушенням вимог закону, і стягнути на його користь сплачені за 11/18 частин квартири 20 тисяч доларів США.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2011 року у позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведене перебування у шлюбі з відповідачем станом на 27 червня 2008 р., а також про наявність у подружжя ОСОБА_6 іноземної валюти в розмірі 20000 доларів США.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права при оцінці доказів, наданих позивачем, оскільки була надана копія свідоцтва про укладення шлюбу між позивачем і відповідачем ОСОБА_6, сторони в судовому засіданні підтверджували перебування у шлюбі. Апелянт також посилається на те, що сторони не заперечували наявності у подружжя вказаної у позові і розписці ОСОБА_7 суми в іноземній валюті. Крім того, апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального права, які визначають підстави для визнання правочину удаваним та недійсним.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Висновок суду про недоведеність перебування у шлюбі на час укладення договору дарування частини квартири ОСОБА_4 і ОСОБА_6 не відповідає матеріалам справи. Так, позивачем до позовної заяви додана копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 від 29 червня 1985 р. (а.с. 18), а у судовому засіданні сторони підтвердили цю обставину. Відповідач ОСОБА_9 також пояснила, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 є подружжям. Таким чином, позивач, як один із подружжя, має право оспорити укладений іншим з подружжя правочин, якщо вважає, що його права порушені.
Вимагаючи визнання удаваним договору дарування частини квартири, позивач посилався на те, що між ОСОБА_7Є і ОСОБА_6 фактично укладено договір купівлі-продажу, оскільки за придбану частину квартири ОСОБА_6 заплатила ОСОБА_9 20000 доларів США, які є спільним майном подружжя. На підтвердження своїх вимог позивач посилався на наявність розписки ОСОБА_7 про те, що вона отримала 20000 доларів США за дарування частини квартири. Встановлено, що дійсно 27 червня 2008 року ОСОБА_7 дала розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_6 20000 доларів США за дарування 11/18 частин квартири АДРЕСА_1. Сама ОСОБА_7 не заперечувала факту отримання нею зазначеної суми коштів від ОСОБА_6 за частину квартири, проте не визнавала, що фактично відбувся договір купівлі-продажу і наполягала на тому, що гроші отримані за послугу дарування частини квартири (а.с.28-31). Проте, ці доводи відповідача ОСОБА_7 не можуть бути взяті до уваги.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Відповідно до визначення, даного в ч.1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Отже, договір дарування обов'язково є безоплатним. По даній справі безспірно встановлено, що ОСОБА_6 сплатила ОСОБА_7 за придбану частину квартири певну суму коштів, що підтверджено розпискою ОСОБА_7 та її ж поясненнями. Оскільки відчуження належного відповідачці ОСОБА_7 нерухомого майна відбулося за певну плату, укладений між нею і ОСОБА_6 договір не є договором дарування, а є за ознаками, визначеними ч.1 ст. 655 ЦК України, договором купівлі-продажу. Чинне цивільне законодавство не вимагає доведення особою, яка сплатила певну суму коштів іншій особі за придбане майно, наявності у неї на час укладення угоди цієї суми коштів. Доведенню підлягає факт сплати покупцем коштів за придбане майно, який по даній справі підтверджений належними і достовірними доказами та визнаний сторонами правочину.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. На укладення правочину, за яким ОСОБА_6 було сплачено відповідачеві ОСОБА_7 значну суму коштів, яка є спільним майном подружжя, позивачем ОСОБА_4 письмова згода не в надавалась. Отже, зміст правочину (договору купівлі-продажу) укладеного 27 червня 2008 р. між відповідачами по даній справі вимогам ст. 65 СК України, а відтак згідно з нормами ст.ст. 203, 215 ЦК України, є недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Позивач заявив вимоги про стягнення на його користь всієї суми коштів, плачених його дружиною відповідачеві ОСОБА_7 за придбану частину квартири. Виходячи з наведеної вище норми ЦК України та враховуючи положення ст. 60 СК України, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме на користь сторони правочину ОСОБА_6 і позивача ОСОБА_4 слід стягнути кожному по Ѕ частині коштів, сплачених за придбання частини квартири, враховуючи що ці кошти є спільним майном подружжя.
Стягненню, відповідно до курсу валюти, встановленого Національним банком України, підлягає 159200 грн. ( 7,96 х 20 000), а Ѕ частина цієї суми становить 79600 грн.
Судові витрати (судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь держави, оскільки позивачем ці витрати не сплачувались внаслідок його звільнення від судових витрат.
Керуючись ст. 203, 216, 235 ЦК України ст.ст. 303, 307, 309 п.п. 3, 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 лютого 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати удаваним договір дарування 11/18 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 27 червня 2008 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10
Вважати укладеним 27 червня 2008 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 договір купівлі-продажу 11/18 частин квартири АДРЕСА_1.
Визнати договір купівлі-продажу 11/18 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 27 червня 2008 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 недійсним.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_4 по 79600 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот) грн. кожному.
Стягнути з ОСОБА_7 і ОСОБА_6 по 1194 (одній тисячі сто дев'яносто чотири) грн. судового збору та по 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: