Справа № 11-334/11 Головуючий у І інстанції Шипов І.М.
Категорія - ч. 2 ст. 368 КК України. Доповідач Карнаух А. С.
19 травня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіКарнауха А. С.
головуючого судді - Карнауха А.С.
суддів - Салая Г.А., Демченка О.В.
з участю:
прокурора - Левченка А.В.
захисника - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28 березня 2011 року,
Вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28 березня 2011 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, не працюючий, раніше не судимий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений за частиною 2 статті 368 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та з конфіскацією усього належного йому майна.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 81 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді підписки про невиїзд.
Як встановлено вироком суду першої інстанції ОСОБА_3, працюючи старшим дізнавачем сектору дізнання Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області, маючи спеціальне звання - капітан міліції, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, наділеною функціями представника влади, який відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію» та посадової інструкції, уповноважений здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством, а також зобов'язаний запобігати та припиняти злочини, в листопаді 2010 року, використовуючи службове становище, вимагав та одержав хабар за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 з 11.11.2010 року здійснював провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів у справі про злочин, передбачений ст. 185 ч.1 КК України, за фактом вчинення 02.11.2010 року ОСОБА_4 крадіжки індивідуального майна громадянина ОСОБА_5
При цьому, бажаючи одержати незаконну вигоду матеріального характеру та використовуючи владу, ОСОБА_3, під час зустрічей та спілкування з ОСОБА_4, став натякати на можливість вжиття заходів щодо притягнення її до кримінальної відповідальності за іншою частиною статті 185 КК України, яка передбачає більш тяжке покарання і за якою можливо обрати їй запобіжний захід у вигляді позбавлення волі.
Тим самим ОСОБА_3 умисно створював умови, що спонукали ОСОБА_4 до дачі йому хабара.
ОСОБА_4, будучи поставленою ОСОБА_3 в умови, за яких вона з метою запобігти настання шкідливих наслідків щодо своїх прав та законних інтересів, вимушена дати хабара, погодилась на вимогу вказаної службової особи, про що вона повідомила ОСОБА_6 при черговій зустрічі по місцю її проживання. При цьому між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості, що остання передасть йому 2000 грн.
30.11.2010 року, близько 16 години, в приміщенні будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_3 одержав в якості хабара грошові кошти в сумі 2000 грн., після чого був викритий співробітниками УСБУ в Чернігівській області та у нього було вилучено предмет хабара - грошові кошти в сумі 2000 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просив вирок суду змінити в зв'язку з неправильною кваліфікацією його дій та суворою мірою покарання. Перекваліфікувати його дії зі ст. 368 ч.2 КК України на ст. 190 ч.1 КК України та призначити покарання за цією статтею у вигляді штрафу.
Мотивуючи викладене в апеляції прохання, ОСОБА_3 зазначив, що він не міг виконати чи не виконувати в інтересах ОСОБА_4 будь-які дії по матеріалах досудової підготовки, оскільки за три дні до отримання від останньої 2000 грн. дані матеріали він передав прокурору Чернігівського району. Не заперечував, що шахрайським шляхом заволодів грошима ОСОБА_4
Прокурор в поданій апеляції, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій засудженого, доведеність його вини у вчинені злочину, просив вирок суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий, яким засудити ОСОБА_3 за ст. 368 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки і відповідно до вимог статті 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання капітана міліції.
В обґрунтування доводів своєї апеляції зазначив, що ОСОБА_3 порушив присягу працівника органів внутрішніх справ та вчинив дії, які не сумісні з перебуванням в спеціальному званні капітана міліції.
Заслухавши доповідача, захисника, засудженого, який підтримав свою апеляцію та просив пом'якшити призначене покарання, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів підстав для їх задоволення не вбачає.
Твердження захисника та засудженого про непричетність останнього до одержання хабара поєднаного з його вимаганням, спростовуються показання свідка ОСОБА_4, яка під час досудового та судового слідства стверджувала, що ОСОБА_3 під час проведення дізнання за фактом здійснення нею крадіжки вимагав грошові кошти, погрожуючи можливістю притягнення її до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин та застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (Том 1 а. с. 1187-191, том 2 а. с. 28).
Згідно протоколу огляду місця події від 30.11.2010 року у ОСОБА_3 були вилучені грошові кошти в сумі 2000 грн. номери та серії яких відповідають купюрам, які були надані ОСОБА_4 для передачі в якості хабара (Том 1 а. с. 11, 13-17).
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив всі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи та перевіривши зібрані в справі докази, зокрема матеріали кримінальної справи за фактом вчинення ОСОБА_4 крадіжки, посвідчення співробітника міліції на ім'я ОСОБА_3, наказ на призначення засудженого на посаду старшого дізнавача сектору дізнання Чернігівського районного відділу УМВС, витяг з наказу про звільнення ОСОБА_3, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини останнього у вчиненні злочину за який його засуджено.
Викладені в судовому рішенні мотиви про визнання показань ОСОБА_3 щодо його не винуватості, безпідставними, колегія суддів визнає аргументованими.
Отже, за встановлених у справі фактичних обставин, дії засудженого ОСОБА_3 кваліфіковані судом, як одержання службовою особою хабара, поєднаного з його вимаганням, за частиною 2 статті 368 КК України, правильно.
Доводи прокурора в поданій апеляції про безпідставне незастосування місцевим судом статті 54 КК України, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом статті встановлене в ній позбавлення спеціального звання, у відповідності до частини 2 статті 52 КК України, є додатковим покаранням не передбаченим в жодній із санкцій статей Особливої частини КК України і призначення цього покарання є правом, а не обов'язком суду, який призначає його за своїм розсудом з урахуванням конкретних обставин справи та особи винного, яка на момент постановлення вироку за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину мала спеціальне звання.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог статті 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, особу винного, його стан здоров'я, позитивну характеристику, знаходження на утриманні малолітньої дитини, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання за інкримінований злочин, у виді позбавлення волі з ізоляцією засудженого та поміщення його до кримінально-виконавчої установи.
Покарання ОСОБА_3 призначено в мінімальній межі, яка визначена санкцією частини 2 статті 368 КК України, є достатнім та необхідним для його виправлення та запобіганню вчинення ним нових злочинів, тому підстав для пом'якшення цього покарання немає.
Порушень кримінально-процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого, на кваліфікацію його дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України,
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28 березня 2011 року, залишити без задоволення.
Вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28 березня 2011 року щодо ОСОБА_3, залишити без зміни.
А.С. Карнаух Г.А. Салай О.В. Демченко