Справа № 11-279/11 Головуючий у І інстанції Непочатих В.О.
Категорія - ст. 187 ч. 3 КК України Доповідач Сердюк О. Г.
26 травня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіСердюка О. Г.
суддів - Демченка О.В., Козака В.І.
з участю прокурора - Шваб Л.В.
адвокатів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
засуджених - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями заступника прокурора Козелецького району Чернігівської області ОСОБА_7, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції та захисників: адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 9 грудня 2010 року, -
Цим вироком:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, розлучений, не працюючий, раніше судимий: 16 травня 2002 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 309 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном на 2 роки; 21 липня 2003 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст.ст. 309 ч. 2, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 21 жовтня 2004 року згідно постанови Полтавського районного суду умовно-достроково з невідбутим терміном 1 рік 1 місяць 12 днів, з застосуванням ст. 81 КК України; 18 жовтня 2006 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст.ст. 309 ч. 1, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
- засуджений за ст. 187 ч. 3 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Руде Село, Володарського району, Київської області, українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, одружений, на утриманні має малолітню дитину, працюючий робітником в „Національній будівельній компанії” м. Києва, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 187 ч. 3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Садове, Арцизького району, Одеської області, українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, одружений, на утриманні має малолітню дитину, працюючий монтажником в „Вікномаркет” м. Києва, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 186 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі.
Постановлено судом стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_10 9 500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Постановлено судом стягнути із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь держави по 210 грн. 07 коп. з кожного - судових витрат за проведення експертиз.
Вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за наступних обставин.
Так, 23 січня 2010 року, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на автомобілі марки „CHEVROLET AVEO TC 58 U”, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_11, яким за дорученням керував ОСОБА_4, приїхали до будинку ОСОБА_10, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, де за домовленістю між всіма підсудними, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повинні були заволодіти грошовими коштами ОСОБА_10, шляхом проникнення до його господарства.
З метою досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли до будинку, а ОСОБА_4 вийшов з машини та залишився чекати на вулиці. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шляхом зняття воріт з завіси гаражу проникли в середину, звідки потрапили до прилеглого до нього магазину „Деснянські зорі”, який належить ОСОБА_10 В приміщенні магазину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров'я, а саме штовхнувши господаря на підлогу та наносячи йому удари руками та ногами в область голови та тулубу, відкрито викрали кошти в сумі 16 700 грн., мобільний телефон марки „Нокія 6131” вартістю 175 грн. з стартовим пакетом мобільного оператора „МТС” вартістю 25 грн. та картки для поповнення мобільного зв'язку МТС номіналом 30 грн. в кількості 17 шт., загальною вартістю 510 грн., „Київстар” номіналом 30 грн. в кількості 10 шт., загальною вартістю 300 грн. Після чого покинувши дане господарство, сіли до автомобіля марки „CHEVROLET AVEO TC 58 U”, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 та поїхали до м. Києва. Коли приїхали до м. Києва ОСОБА_5 дав гроші ОСОБА_6 в сумі 7 500 грн., а ОСОБА_4 дав гроші в сумі 1 000 грн., а також 6 карток поповнення рахунку для мобільного оператора МТС номіналом 30 грн. та 6 карток поповнення рахунку мобільного оператора „Київстар” номіналом 30 грн.
Внаслідок розбійного нападу ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді одної невеликої забійної рани на голові, одної забійної рани обличчі (верхньої губи), множинні забої верхньої кінцівки, тулуба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 9 та 10 ребер зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Не погоджуючись з даним вироком суду в апеляціях:
- заступник прокурора Козелецького району Чернігівської області ОСОБА_7, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених та обрану їм міру покарання, ставить питання про скасування вироку суду у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи із направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду. Апелянт посилається на те, що при наявності суттєвих протиріч в доказах, викладених у вироку, суд не зазначив, чому бере до уваги одні докази та відкидає інші. Вважає, що суд безпідставно визнав за обставину, яка пом'якшує покарання всім засудженим щире каяття, з огляду на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінювали свої показання в частині спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а із протирічливих показань ОСОБА_4, викладених у вироку, взагалі не вбачається в його діях злочинних посягань та намірів.
- адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій свого підзахисного ОСОБА_4 просить вирок суду змінити та застосувати до останнього ст.ст. 69, 75 КК України призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції інкримінованої статті та звільнити від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає занадто суворим. Також, ставить питання про виключення з вироку суду, обставину яка обтяжує покарання ОСОБА_4 вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки останньому на досудовому слідстві стало відомо, що потерпілий є особою похилого віку. Захист звертає увагу на пом'якшуючі обставини по справі ОСОБА_4, як - щире каяття, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується з позитивної сторони, добровільно відшкодував частково матеріальну шкоду та з власної ініціативи відшкодував моральну шкоду, яку не заявляв потерпілий, на утриманні має малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, які потребують сторонньої допомоги. Також, вважає, що роль засудженого ОСОБА_4 в скоєнні злочину була незначною.
- адвокат ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5 просить вирок суду змінити та пом'якшити останньому покарання, оскільки вважає занадто суворим. Доводи апеляції зводяться до того, що при призначенні покарання ОСОБА_5 судом не було враховано пом'якшуючі обставини, як - щире каяття, активне сприяння розкриттю даного злочину, його незадовільний стан здоров'я, та те, що він на утриманні має малолітню дитину, яка потребує сторонньої допомоги і має постійне місце проживання.
- адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, та перекваліфікувати дії його підзахисного зі ст. 187 ч. 3 КК України на ст. 186 ч. 3 КК України призначивши покарання не пов'язане з позбавленням волі. В підтвердження доводів апеляції посилається на незаконність вироку та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що вина його підзахисного у вчиненні більш тяжкого злочину не доведена доказами, що містяться в матеріалах справи. На думку апелянта, судово-медична експертиза проведена з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Також, звертає увагу на пом'якшуючі обставини по справі ОСОБА_6, як - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди та те, що він має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, які потребують сторонньої допомоги.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляцію частково та просила виключити з вироку суду пом'якшуючу обставину всіх засуджених - як щире каяття, та заперечувала проти задоволення апеляцій адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6, пояснення адвоката ОСОБА_2, яка просила пом'якшити покарання ОСОБА_4 та виключити обставину, що обтяжує покарання останньому вчинення злочину щодо особи похилого віку, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які підтримали апеляції своїх адвокатів та просили їх задовольнити з наведених підстав, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляціях, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Злочинні дії засуджених ОСОБА_5 за ст. 187 ч. 3 КК України, ОСОБА_6 за ст. 187 ч. 3 КК України та ОСОБА_4 за ст. 186 ч. 2 КК України судом кваліфіковано вірно.
Доводи сторони захисту засудженого про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 186 ч. 3 КК України як відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення є безпідставними, оскільки матеріалами справи доведено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою заволодіння майном здійснили напад на потерпілого ОСОБА_10 та спричинили тілесні ушкодження різного степеня тяжкості, які є небезпечними для життя чи здоров'я потерпілого в момент заподіяння.
Так, згідно висновку експерта № 91 від 17 травня 2010 року (а.с. 236-237 т. 1), у ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: одна невелика забійна рана на голові, одна забійна рана обличчя (верхньої губи), множинні забої верхньої кінцівки, тулуба, які спричиненні дією тупих твердих предметів і можливо їх спричинення внаслідок нанесення неодноразових (кількість яких в даному випадку встановити не можливо) ударів руками та ногами в строк 23.01.2010 року, які відносяться до категорії легких. Закритий перелом 9 та 10 ребер зліва спричинено дією тупого твердого предмета і можливо внаслідок нанесення одного удару рукою, ногою в строк 23.01.2010 року і дані тілесні ушкодження за ознакою розладу здоров'я тривалістю понад 3 тижні відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.
Відповідно до додаткового висновку експерта № 4Д від 5 липня 2010 року (а.с. 68-69 т. 2), виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді переломів 9-10 ребер зліва, найвірогідніше, виникли при нанесенні удару рукою або ногою. Серед отриманих потерпілим легких тілесних ушкоджень кожна з ран відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Об'єктивність даних висновків судово-медичних експертиз, підтвердили в засіданні суду першої інстанції експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14
За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дав правильну оцінку зібраним по справі доказам з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності і обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_6 за ст. 187 ч. 3 КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_6 обрано відповідно до вимог закону з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, всіх даних про особу засудженого, а також обтяжуючої покарання обставини і є достатнім і необхідним для його виправлення та перевиховання.
Твердження прокурора про необхідність виключення з вироку суду пом'якшуючої обставини, як - щире каяття засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, в останньому слові засуджені свою вину в скоєному визнали повністю та просили суворо не карати, а тому суд обґрунтовано визнав дану обставину як пом'якшуючу.
Доводи адвоката ОСОБА_9 про те, що суд призначив ОСОБА_5 занадто суворе покарання, позбавлені підстав.
Покарання засудженому ОСОБА_5 судом призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, те що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та обставини, що обтяжує покарання, а тому колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання останньому, як про це просить захист засудженого в своїй апеляції.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції припустився помилки зазначивши у вироку як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_4 - вчинення злочину щодо особи похилого віку, з огляду на те, що як із матеріалів справи так і з показань засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_4 не було відомо відносно якої особи вчинюється злочин, а також не було відомо і про вік потерпілого. Окрім цього, ОСОБА_4 під час скоєння злочину знаходився на вулиці та спостерігав за обстановкою і не міг бачити потерпілого, а тому дана обставина підлягає виключенню з вироку суду.
При визначенні покарання всім засудженим суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, характер діяння та наслідки. Зокрема, суд зважив на те, що був вчинений тяжкий злочин, прийшовши до обґрунтованого висновку про призначення покарання засудженим у виді позбавлення волі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Разом з тим вважає, що враховуючи щире каяття засудженого ОСОБА_4 те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується з позитивної сторони, його ставлення до скоєного, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також те, що він має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, які потребують сторонньої допомоги, його участь і роль у вчиненні даного злочину, яка була незначною та виключення обтяжуючої обставини - вчинення злочину щодо особи похилого віку, колегія суддів вважає за можливе застосувати до останнього ст. 69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті за якою він засуджений.
Таке покарання засудженому ОСОБА_4 буде достатнім і необхідним для його виправлення та перевиховання, а тому на думку колегії суддів відсутні підстави до застосування до нього ст. 75 КК України та звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, як про це ставиться питання в апеляції захисту засудженого.
За вказаних обставин вирок суду в цій частині підлягає зміні.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засуджених судового рішення не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 373, 379 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково, а апеляції прокурора Козелецького району Чернігівської області ОСОБА_7, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції та захисників: адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 9 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без змін, а щодо ОСОБА_4 - змінити.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ст. 186 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
Виключити із обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 скоєння ним злочину щодо особи похилого віку.
В іншій частині цей же вирок суду залишити без змін.
О.В. Демченко О.Г. Сердюк В.І. Козак