Справа № 2518/2-а-6423/11
20 травня 2011 року смт. Ріпки
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Шляхов В. І., розглянувши у скороченому провадженні справу за адмінстративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з означеним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо неперерахунку та виплаті йому пенсії та додаткової пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, потерпілому від чорнобильської катастрофи (категорія 3) який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.10.2009 року відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі -Закону) в розмірі двох мінімальних заробітних плат та 25 відсотків мінімальної пенсії за віком і продовжувати проводити відповідні нарахування в належному розмірі.
Ухвалою судді вимоги поза шестимісячним строком звернення до суду залишені без розгляду, в решті відкрите скорочене провадження, про що повідомлено відповідача. Заперечення на адміністративний позов не надійшли. Відповідно до вимог ч.4 ст. 1832 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Вивченням доводів адміністративного позову та доданих матеріалів справи встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини. Позивач є постраждалим від чорнобильської катастрофи (категорія 3). З листа відповідача вбачається що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірах, що оспорює.
Згідно ст. 51 Закону, в редакції, що діяла до 01.01.2008 року (редакція від 05.10.2006 року), додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 3 виплачується у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Загальновідомо, - зміни внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008. Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачеві застосуванню підлягає стаття 51 Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України. Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 51 Закону у редакції від 05.10.2006 року поновили свою дію з 22 травня 2008 року і діють по день винесення рішення судом.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в діючому законодавстві немає. Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України
“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії у відповідному розмірі.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону, оскільки право на її отримання не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивача у період відносно якого відкрите провадження з урахуванням виплачених коштів та слід визнати неправомірними дії відповідача з приводу відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії відповідно ст. 51 Закону.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Будь-яких доказів порушення прав, свобод або інтересів позивача в подальшому суду не надано, а отже позовні вимоги в частині перерахування та виплати пенсії за ст. 51 Закону в подальшому, задоволенню не підлягають.
Рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Встановлено, що позивач постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та перебуває на обліку у відповідача як непрацюючий пенсіонер. Діючою на час виникнення спірних правовідносин редакцією зазначеного Закону передбачено, що громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у тих же розмірах (ст. 39). Позивач безпідставно стверджує що зазначене підвищення до пенсії відповідачем йому нараховується і виплачується у розмірах менших, ніж передбачено Законом, у той час як позивач взагалі не має права на зазначене підвищення, оскільки с. Задеріївка Постановою, КМ УРСР, від 23.07.1991, № 106 "Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами та доповненнями внесено до додатку № 3 «Перелік населених пунктів, в яких з 1 квітня 1991 р. оплата праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за підвищеними тарифними ставками (відрядними розцінками) і посадовими окладами»як населений пункт в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а не в зоні гарантованого добровільного відселення, тому суд дійшов висновку що позивачем не доведені ті обставини, якими ним обгрунтовані заявлені вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог цій частині.
Керуючись ст. 1832 КАС України, суддя -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі щодо відмови у перерахунку і виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачеві відповідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області провести ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком щомісяця, встановленому ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи», виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір якої дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначених Законами України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та «Про Державний бюджет на 2011 рік», з 05 вересня 2010 року по 20 травня 2011 року і забезпечити виплату позивачу належних коштів за вказаний період з урахуванням вже сплачених сум.
В задоволенні решти вимог відмовити за їх безпідставністю, судові витрати відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, покласти на управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області обов'язок виконати постанову негайно.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 КАС України.
Суддя В. І. Шляхов