Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
13:06
01.03.2011 р. Справа № 2а-6757/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мельника О.М.
при секретарі судового засідання Бондарь В.О.,
розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Артема, 62-а (пр. Жовтневий, 471), м.Миколаїв,54051
за участюПрокурора Миколаївської області, вул.Спаська 28, м.Миколаєва, 54001
до1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м.Миколаїв,54017
2. Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-в, м.Миколаїв,54000
провизнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ "МГЗ" податку на додану вартість в сумі 173 788 114, 48 грн.; стягнення із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 173 788 114,48 грн., відшкодування судових витрат,
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, дов. №517/101-05-117-05, від 18.03.10 р.;
від 1-го відповідача: ОСОБА_2, дов. №18802/9/10-013, від 11.10.10 р. ;
від 2-го відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 14-18/2-78, від 04.01.11 р.;
прокурор: Брезіцький В.С., посв. № 97, від 05.08.08 р.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ "МГЗ" податку на додану вартість в сумі 173 788 114, 48 грн.; стягнення із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 173 788 114,48 грн., відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення норм пп 7.7.4, пп. 7.7.5, пп. 7.7.6 пп. 7.7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" відповідачами не відшкодовано суми бюджетного відшкодування в розмірі 173 788 114, 48 грн.
Відповідач 1 заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що виконав дії, які вимагає законодавство України, а саме надав висновки щодо сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість Головному управлінню Державного казначейства України у Миколаївській області.
Відповідач 2 заперечував проти задоволення позову з огляду на те, що не отримав реєстру від ДПА України, та протягом січня - червня 2010 року до органу Державного казначейства висновки податкового органу не надходили.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені в адміністративному позові, заяві про зміну позовних вимог та запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов наступного.
У відповідності до ст. 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до норм ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач подав до Відповідача 1 податкові декларації та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які відображені ним у податкових деклараціях за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 р.
Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
15.04.10 р., 29.04.10 р., 17.06.10 р., 20.07.10 р., 04.08.10 р. та 17.09.10 р., Відповідачем 1 були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з січня по червень 2010 р., за результатами яких складені відповідні довідки.
Проведеними Відповідачем 1 перевірками підтверджено відображене ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у деклараціях за січень-червень 2010 р. бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 213 318 109,01 грн.
Актами від 15.04.2010 № 387/36/33133003, від 29.04.2010 № 431/36/33133003. від 17.06.2010 № 600/36/33133003, від 20.07.2010 № 736/36/33133003, від 04.08.2010 № 798/36/33133003, від 17.09.2010 № 950/36/33133003 відповідач 1 частково підтвердив бюджетне відшкодування в загальній сумі 213 318 109,01 грн.
У вищевказаних актах відповідач 1 вказав, що за результатами перевірок неможливо підтвердити суми бюджетного відшкодування в загальній сумі 65 959 364,99грн., що пов'язано з неотриманням відповідей по запитам щодо проведення перевірок з питань правових відносин по постачальникам товарів (послуг) Позивача на дату підписання вказаних актів.
Як було з'ясовано в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, станом на дату подання позову Позивачеві було частково відшкодовано ПДВ шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики на підставі та в порядку, передбаченими ст.25 Закону України від 27.04.2010р. № 2154-VI “Про державний бюджет України на 2010 рік” та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2010р. N 368 “Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість”, зокрема, за січень 2010 р. в сумі 58 155 670 грн., лютий 2010р. в сумі 47 333 грн., а також грошовими коштами на розрахунковий рахунок Позивача в сумі 583,52 грн. (за лютий 2010р.), всього на суму 105 489 359,52 грн.
Невідшкодованою залишилась сума з податку на додану вартість в розмірі 173 788 114,48 грн., (279 277 474 грн. - 105 489 359,52 грн. = 173 788 114.48 грн.).
Статтею 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі - Закон 168/97-ВР) встановлено порядок та строки проведення розрахунків з відшкодування податку на додану вартість. Так, відповідно до пп. 7. 7.4. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації...
Підпунктом 7.7.5. Закону 168/97-ВР Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування бую зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову винну перевірку (документальну; платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок її зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пп. 7.7.6. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу”.
Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. абз. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
В порушення Закону 168/97-ВР бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за період з січня по червень 2010р. у сумі 172 034 654,41 грн., Відповідачем, не погашена, що свідчить про бездіяльність Відповідача. Також не надано до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі сто тисяч гривень і більше.
При цьому, згідно пп. пп. б), в) пп.7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, “якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось відповідачем 1, фактів невідповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених Позивачем у податкових деклараціях на 1 753 460,07грн. встановлено не було та відповідно не було прийнято податкових повідомлень про зменшення бюджетного відшкодування на цю суму, а не підтверджена вона виключно з підстав неотримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок постачальників. Позивача. Між тим, жодна з норм Закону про ПДВ не ставить в залежність право платника ПДВ на відшкодування цього податку від проведення чи не проведення зустрічних перевірок його постачальників.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що Відповідач 1 не належним чином виконав вимоги Закону України ”Про податок на додану вартість” щодо надання органу державного казначейства висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, оскільки зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі сто тисяч гривень і більше до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області не надавав, допустив бездіяльність.
Факт отримання зазначених висновків Відповідачем 2 підтверджено не заперечується відповідачем 2, однак, дії з відшкодування податку на додану вартість Позивачеві не здійснювались, у зв'язку з відсутністю реєстрів суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування податку на додану вартість, які мають надаватись ДПА України.
Суд вважає, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, яку наводить у своїх запереченнях Відповідач 2, а саме відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.6. Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Згідно з п. п. 4.1., 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 02.07.97 р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” та Порядок відшкодування податку на додану вартість, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів, про які зазначає Відповідач 2.
Посилання Відповідача 2 на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.04 р. № 451/501/132, судом не приймається до уваги, оскільки його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, а не визначення чи зміна порядку відшкодування податку на додану вартість, які встановлені Законом України “Про податок на додану вартість” та Порядком відшкодування податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, суд вважає відмову Головного управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області у бюджетному відшкодуванні позивачу з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 173 788 114, 48 грн., протиправною, а права Позивача підлягаючими захисту та поновленню шляхом стягнення бюджетної заборгованості.
За таких обставин, позовні вимоги, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, доведеними позивачем та такими, що підлягають задоволенню частково.
У відповідності до ст. ст. 94 ч. 1, 98 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у сумі 3,40 грн. та 1700,0 грн. присуджується позивачу до відшкодування з Державного бюджету України.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві щодо ненадання до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі сто тисяч гривень і більше.
3. Стягнути (відшкодувати) із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ 33133003, рахунок №260090134273 в АТ "Сбербанк Росії", м.Київ, МФО 320627) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 173 788 114,48 грн.
4. Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ 33133003, рахунок №260090134273 в АТ "Сбербанк Росії", м.Київ, МФО 320627) витрати по сплаті судового збору в сумі 1703 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.М. Мельник