Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
25.01.2011 р. Справа № 2а-7509/10/1470
м.Миколаїв
10:00
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Богзи Н.А.,
представника позивача: ОСОБА_1 -дов. від 01.10.2010 (у судовому засіданні 24.01.2011),
представника відповідача: ОСОБА_2 -дов. №100/10/10-009 від 04.01.2011 (у судовому засіданні 24.01.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТОВ "Агро-Торг", вул. Мічуріна, 1-в,Тімірязєвка,Вознесенський район, Миколаївська область,56575
доВознесенська об'єднана ДПІ Миколаївської області, пров. Б.Іпатових, 6,Вознесенськ,Миколаївська область,56500
проскасувати податкові повідомлення-рішення №0000142300/0 від 18.10.2010 р. №0000172300/0 від 18.10.2010 р. №0000162300/0 від 18.10.2010 р.,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.10.2010 №0000142300/0, №0000172300/0 та №0000162300/0.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:
- актом перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача правил ведення бухгалтерського обліку, правомірності та правильності складання первинних бухгалтерських документів, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит;
- отримані від ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро»товари були придбані та використані позивачем у межах його господарської діяльності, тому висновок акту перевірки про порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не обґрунтований;
- відносно порушення пп.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» позиція ДПІ не аргументована, оскільки твердження про відсутність документів, підтверджуючих факт реального здійснення угод, укладених між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсності. При перевірці відповідачу надавались договори купівлі-продажу з контрагентами, відповідні видаткові та податкові накладні, тобто первинні бухгалтерські документи періоду, що перевірявся, докази оплати товарів, які є письмовим свідоцтвом, що фіксує та підтверджує реальність господарських операцій.
- позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагента, ні за можливу недостовірність відомостей про нього. Відповідно до Конституції України жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, пов'язані, зокрема, зі несплатою податків.
Відповідач проти позовних вимог заперечує (т.3 а.с.52-58), вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого йому були донараховані податкові зобов'язання. Винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 18.10.2010 №0000142300/0, №0000172300/0 та №0000162300/0 є цілком правомірними та законними, і підстави для їх скасування відсутні.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
25.01.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
В період з 01.09.2010 по 28.09.2010 Вознесенською ОДПІ, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агро-Торг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010.
За результатами перевірки ДПІ у Центральному районі складено акт №2598/23/35096325 від 05.06.2010 (а.с.12-34).
У пункті 1 висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Агро-Торг» п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами та доповненнями) (надалі -Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 276624,0 грн., в тому числі по періодах:
- за І квартал 2009 року -38808,0 грн.;
- за І півріччя 2009 року -53713,0 грн.;
- за 9 місяців 2009 року -131621,0 грн.;
- за 2009 рік -в сумі 131621,0 грн.;
- за І півріччя 2010 року -145003,0 грн.;
У розділі 3.1.1 акту перевірки «Валовий дохід»зазначено, що перевіркою не встановлено заниження валового доходу у період, що перевірявся. У розділі 3.1.3 акту «Амортизаційні відрахування» заниження або завищення амортизаційних відрахувань також не встановлено.
У розділ 3.1.2 акту перевірки «Валові витрати»податковою зазначено, що у період з 01.01.2009 по 30.06.2010 позивачем задекларовано валових витрат у сумі 4010860,0 грн. Перевіркою встановлено їх завищення у сумі 1106496,0 грн., яке сталося внаслідок віднесення підприємством до валових, витрат з придбання товару, які не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності, а саме витрати на придбання насіння льону та насіння соняшника чорного кольору та сірого кольору з білими смугами згідно договорів купівлі-продажу, укладених з контрагентами: ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро».
У пункті 2 висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Агро-Торг» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 42970,0 грн., та встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 186398,0 грн.
У розділі 3.2.1 акту перевірки «Податкові зобов'язання»зазначено, що перевіркою не встановлено їх заниження.
У розділі 3.2.2 «Податковий кредит», за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 податковою встановлено завищення ТОВ «Агро-Торг»податкового кредиту у сумі 221299,0 грн. та зазначено, що до перевірки відповідачу були надані податкові накладні, виписані ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро» на придбання товарів, які не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності позивача. Крім того, податковою зроблено у акті перевірки висновок про безтоварність зазначених господарських операцій, оскільки позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення товару та про нікчемність укладених позивачем та його контрагентами правочинів, як таких, що порушують публічний порядок.
У розділі 3.2.3 податковою зазначено про завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 186398,0 грн. в результаті допущених позивачем порушень податкового законодавства,що відображені у п.3.2.2 акту перевірки.
На підставі акту перевірки, 18.10.2010 відповідачем винесені три податкових повідомлення-рішення:
- №0000142300/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 380686,6 грн. (276624,0 грн. за основним платежем та 104062,6 грн. штрафних санкцій);
- рішення №0000172300/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64455,0 грн. (42970,0 грн. за основним платежем та 21485,0 грн. штрафних санкцій).
- рішення №0000162300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 186398,0 грн.
Не погодившись з винесеними Вознесенською ОДПІ податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та про безпідставність віднесення ТОВ «Агро-Торг»до валових витрат оплати з придбання товарів у ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник» та ТОВ «Грін-Агро»у період, що перевірявся, відповідач по-перше посилається на те, що вказані операції здійснювались поза межами фінансово-господарської діяльності позивача.
Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 28.12.1994 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі -Закон №283/97-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1996 (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій) (надалі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.47), яка була використана при перевірці (т.1 а.с.41), основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (КВЕД-51.21.0). Отже, закупівля позивачем насіння льону та соняшника з метою його подальшого перепродажу відповідала характеру його господарської діяльності.
Висновок акту перевірки про придбання позивачем товару, який не пов'язаний з веденням фінансово-господарської діяльності останнього, у акті перевірки та при розгляді справи відповідачем не обґрунтований та не доведений.
Другою обставиною, яка зумовила прийняття відповідачем оспорюваних повідомлень-рішень став висновок акту перевірки про безтоварність господарських операцій з купівлі-продажу позивачем товарів у ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро», свідченням чого, на думку податкової є ненадання позивачем документів, що підтверджують зберігання та перевезення зернових культур.
Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу насіннєвих культур дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами (договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі товару, платіжними дорученнями на оплату товару, а також доказами подальшого перепродажу продукції з належним чином оформленими сертифікатами якості, фітосанітарними сертифікатами тощо (т.1 а.с.48-85, 107-250; т.2; т.3 а.с.1-51).
При цьому, у акті перевірки відповідачем підтверджено, що вищевказані операції відображені позивачем по рахунках 281 «Товари на складі»та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»(т.1 а.с.24). Під час розгляду справи, відповідачем факти перепродажу позивачем товару, отриманого від ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро»не заперечені та не спростовані.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів визнання ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро»у судовому порядку «фіктивними»підприємствами.
Що стосується посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро»правочинів, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.
Жодна з цих підстав не може бути застосована до договорів між позивачем та ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро».
Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано оскільки договори купівлі-продажу насіння за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також, для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобов'язання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.
Відповідно до п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із змісту п.11.2 ст.11 Закону №283/97-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, такими розрахунковими документами є або документи, що підтверджують сплату товару або документи, що підтверджують отримання товару.
За своїм змістом наведені норми Закону №283/97-ВР передбачають, що підставою для невключення витрат до валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР, кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи, що чинне законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку - жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати. Вказаний висновок відноситься, зокрема, до товарно-транспортних накладних, обов'язкове застосування яких в податковому обліку не передбачено чинним законодавством. Товарно-транспортна накладна не може бути виключними документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення в склад валових витрат - витрат платника податків, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства та правилах податкового обліку.
Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
За вказаних обставин, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 1106496,0 грн. та виніс податкове повідомлення-рішення №0000142300/0 від 18.10.2010 незаконно та необґрунтовано.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у ТОВ «Агро-Торг»податкових накладних на придбання насіння льону та соняшника, виписаних ТОВ «Топлайн-V», ТОВ «Наш продукт-1», ТОВ «Горішник»та ТОВ «Грін-Агро»на загальну суму 1327795,09 грн. (у т.ч. ПДВ -221299,18 грн.) (т.1 а.с.15 зворотній бік, 41).
Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як свідчить акт перевірки та пояснення відповідача під час розгляду справи, на момент видачі податкових накладних, контрагенти позивача перебували на обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.
Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Позивачем сформовано податковий кредит у ті податкові періоди, коли ним були отримані податкові декларації.
За таких обставин, суд вважає, що рішення відповідача №0000172300/0 та №0000162300/0, від 18.10.2010 також є протиправними.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати винесені Вознесенською ОДПІ у Миколаївській області податкові повідомлення-рішення від 18.10.2010 №0000142300/0, №0000172300/0 та №0000162300/0 в повному обсязі.
3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Торг» (вул.Мічуріна, 1-В, с.Тімірязевка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56575) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 31 січня 2011 року.