Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
24.01.2011 р. Справа № 2а-7031/10/1470
м.Миколаїв
09:30
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Богзи Н.А.,
представника позивача: ОСОБА_1 дов. від 23.06.2010 (у судовому засіданні 21.01.2011),
представника відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача-2: ОСОБА_2 -дов. №7/9/10-023 від 04.01.2011 (у судовому засіданні 21.01.2011), ОСОБА_3 - дов. №4/9/10-023 від 04.01.2011,
відповідача-3: не з'явився,
відповідача-4: Долгошеї Ю.Я. (у судовому засіданні 21.01.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомПП "Кірандія", вул. Потьомкінська, 16, кв. 16,Миколаїв,54000
доДПІ у Березанському районі Миколаївської області, вул. Леніна, 80,Березанка,Березанський район, Миколаївська область,57400 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 Долгошея Ю.Я. Головний державний податковий інспектор-ревізор ДПА у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54009 Старший державний податковий ревізор-інспектор ДПА у Миколаївській області Романов К. Ю., вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54009
провизнання протиправним призначення 1-им відповідачем планової виїзної перевірки; визнання протиправним проведення 12.08.2010 3-м та 4-м відповідачем; визнання нечинним і скасування рішення 2-го відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 02.09.2010 №0023412350,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним призначення 1-м відповідачем планової виїзної перевірки; визнання протиправним проведення 12.08.2010 3-м та 4-м відповідачами перевірки; визнання нечинним і скасування рішення 2-го відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 02.09.2010 №0023412350.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на незаконність призначення та проведення перевірки, а також на те, що облік товарних запасів ведеться підприємством у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку; жодним нормативним актом України не визначено, що порушення порядку ведення книги обліку доходів та витрат є беззаперечним доказом порушення юридичною особою порядку обліку товарів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Відповідачі проти позовних вимог заперечують (а.с.32-35, 36, 37), вказуючи на те, що перевірка проведена у повній відповідності до приписів чинного законодавства; позивач в порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відобразив у книзі обліку доходів та витрат облік товарних запасів, то фінансові санкції до нього застосовані правомірно.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
24.01.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
12.08.2010 працівниками ДПІ у Березанському районі Миколаївської області була здійснена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці «кафетерій», який розташований за адресою Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблево, з/в Коблево, пр.Курортний, 51 та належить ПП «Кірандія», про що складено акт перевірки №00114/14/12/23/24057252 (а.с.13-16), яким встановлено, порушення п.1,2,9,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР), а саме:
- незабезпечення зберігання фіскального чеку Z-звіту №0076 у КОРО;
- не проведення через РРО покупки на суму 35,0 грн. та невидача розрахункового документу;
- не забезпечення відповідності суми коштів на місці проведення розрахунків; невідповідність склала 104,0 грн.;
- ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; у кафетерії здійснюється реалізація товарів на суму 14133,0 грн., які не обліковані у встановленому законом порядку; облік товарів (згідно додатку до акту) на місці продажу не ведеться; будь-яких документів щодо обліку товару не надано.
На підставі акту перевірки №00114/14/12/23/24057252 від 12.08.2010, Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва прийнято рішення №0023412350 від 02.09.2010 (а.с.11) про застосування до ПП «Кірандія»штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 29301,0 грн.
Позивач не погодившись з прийнятим рішенням оскаржив його до суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
1. Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі -Закон №265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Під час перевірки перевіряючими було зазначено, що позивачем не забезпечено зберігання фіскального звітного чеку (Z-звіту) №0076 у книзі обліку доходів та витрат, яка перевірялась. В оригіналі акту перевірки, який було надану суду для огляду, зроблено приписку «В книзі обліку розрахункових операцій».
Позивачем відсутність Z-звіту №0076 заперечується, в обґрунтування чого надано суду для огляду книгу обліку розрахункових операцій, яка містить вклеєний Z-звіт №0076 за 10.07.2010 (а.с.20).
За вказаних обставин, суд вважає безпідставним нарахування позивачу 340,0 грн. штрафних санкцій на підставі п.4 ст.17 Закону №265/95.
2. Згідно п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Факт продажу позивачем товару на загальну суму 35,0 грн. без проведення розрахункової операції через РРО та без видачі відповідного розрахункового документа зазначено перевіряючими у п.2.2.7 акту перевірки.
Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 (надалі -Порядок №327), акт -це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
При підписанні акту з боку позивача не було висловлено жодних зауважень щодо відсутності факту продажу товару на суму 35,0 грн. без проведення розрахункової операції через РРО та без видачі відповідного розрахункового документа. Навпаки, працівник позивача це факт визнав (а.с.40 зворотній бік).
За вказаних обставин, суд вважає правомірним застосування до позивача рішенням №0023412350 від 02.09.2010 штрафних фінансових санкцій у сумі 175,0 грн. (35,0 х 5).
3. Відповідно до п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Під час перевірки податківцями було встановлено факт порушення позивачем вказаних приписів закону, в підтвердження чого 2-й відповідач посилається на денний звіт від 12.08.2010, згідно якого по касі пройшло 108,0 грн., що не заперечується позивачем, а також опис готівкових коштів, складений та підписаний барменом ОСОБА_6 (а.с.40), згідно якого на місці проведення розрахунків позивача знаходилось 247,0 грн. готівки. Однак, враховуючи покупку товару на суму 35,0 грн. без проведення розрахункової операції через РРО, невідповідність склала 104,0 грн. (247,0 -108,0 -35,0).
Враховуючи викладене, суд вважає, що 2-м відповідачем правомірно, у відповідності до ст.22 Закону №265/95-ВР, застосовані до позивача штрафні санкції за порушення п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність, що склало 520,0 грн.
4. Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Відповідно до ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.
Позивач є юридичною особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Виходячи з ст.6 Закону №265/95 облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з врахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі -Закон №996-ХІV), а також наказами Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».
Згідно ст.1 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік -процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, визначає, що запаси -це активи, які зокрема, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Придбані (отримані) або перероблені запаси зараховуються на баланс підприємств за первісною вартістю.
Підставою для оприбуткування товарів є первинні документи. Основним документом, що складається в роздрібній торгівлі та дозволяє проконтролювати збереження і рух товарів, є товарний звіт, який складається матеріально відповідальними особами, з подальшим відображенням даних у регістрах аналітичного та синтетичного обліку.
Позивач зазначає, що облік товарних запасів здійснювався ПП «Кірандія»у відповідності до порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку законодавства України про бухгалтерський облік.
Акт перевірки не містить в собі відомостей щодо вивчення перевіряючими при проведенні перевірки питання обліку товарних запасів відповідно до порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку законодавства України про бухгалтерський облік.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №996-ХІV, суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Що стосується порядку ведення обліку товарних запасів суб'єктом господарювання, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, зокрема юридичною особою, то жодним нормативно-правовим актом України такий порядок не встановлений, в той час, як умовою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності в порядку, передбаченому ст.21 Закону №265/95 є порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.
Крім того, Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджені наказом ДПА України№534 від 12.08.2008; Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України №355 від 25.05.2008 та Алгоритм проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, що є додатком до наказу ДПА України №184 від 09.04.2009 не визначають такої методики проведення перевірки, як здійснення опису фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації, на які відсутні первинні документи.
Вказані керівні документи податкової служби передбачають контроль за фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), які розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи перевіряючими такий аналіз не проводився і відповідна відомість про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій №534 від 12.08.2008 не складалась.
Стосовно відсутності записів у книзі обліку доходів та витрат слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 (надалі -Постанова №1269) затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, пунктом 3 якого передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Відповідно до п.8 Наказу ДПА України №599 від 29.10.1999 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»(надалі -Порядок №599) для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 (надалі - Інструкція №12).
Згідно п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (додаток №10 до Інструкція №12) суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).
Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов'язок суб'єктів господарювання, що перебувають на спрощеній системі оподаткування здійснювати облік результатів власної підприємницької діяльності шляхом зазначення у книзі обліку лише відповідних сум доходів та витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28266,0 грн. за порушення п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР у розмірі передбаченому ст.21 Закону №265/95-ВР є безпідставним.
Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним на підставі акту перевірки №00114/14/12/23/24057252 від 12.08.2010 рішення №0023412350 від 02.09.2010 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 28606,0 грн. (340,0 + 28266,0).
5. Позовні вимоги про визнання протиправними дій 1-го відповідача по призначенню планової виїзної перевірки та визнання протиправним проведення 12.08.2010 3-м та 4-м відповідачем перевірки позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступних міркувань.
Доводи позивача про те, що підприємець не був повідомлений про проведення перевірки за 10 днів до початку перевірки, з посиланням на статтю 111 Закону України № 509-XII, судом відхиляються, оскільки, статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до ст.13 Закону України «Про систему оподаткування»справляються на території України. Закон України № 265/95-ВР не пов'язаний із нарахуванням та сплатою податків, таким чином дія ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», щодо порядку проведення перевірки, а саме щодо повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планової перевірки за 10 днів до її початку, не розповсюджується на здійснення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу.
Крім того, обставини, які на думку позивача свідчать про протиправність проведеної перевірки, могли бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право, передбачене ч.2 ст.112 Закону №509-ХІІ, та не допустити працівників ДПА у Миколаївській області до перевірки. Позивач допустив працівників ДПА Миколаївської області до проведення планової перевірки, що є додатковим підтвердженням правомірності її проведення.
З матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки перевіряючи діяли на підстави плану-графіка проведення перевірок на серпень 2010 року та належним чином оформлених направлень від 10.08.2010 №675/23-039 та №674/23-039.
Таким чином, підстави для визнання дій ДПІ у Березанському районі Миколаївської області, відповідачів Романова К.Ю. та Долгошеї К.Ю. при проведенні перевірки ПП «Кірандія»неправомірними відсутні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 02.09.2010 №0023412350 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 28606,0 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Відшкодувати ПП «Кірандія» (вул. Потьомкінська, 16, кв.16, м.Миколаїв, 54000) понесені судові витрати у сумі 3,20 грн. з Державного бюджету України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 31 січня 2011 року.