Справа № 2-а-1922/11
іменем України
03 червня 2011 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Дикого В.М.,
за участі секретаря с/з Герасимчук Н.Ю.,
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС роти ДПС м. Вінниці сержанта міліції Рибалка Ігоря Станіславовича про оскарження дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_2 подав до Носівського районного суду Чернігівської області адміністративний позов, у якому просив визнати дії інспектора ДПС роти ДПС м. Вінниці Рибалка І.В. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності неправомірними та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 квітня 2011 року о 10 год. 30 хв. він керував автомобілем «Тойота Камри», державний номерний знак НОМЕР_1, в с. Зозулинці по автодорозі Літин-Бердичів, і його (позивача) зупинив інспектор ДПС, повідомив, що він перевищив встановлену швидкість руху. На підтвердження своїх доводів інспектор ДПС показав позивачеві показники швидкості, зафіксовані приладом для вимірювання швидкості «Сокіл». Посилаючись на показники приладу для вимірювання швидкості, інспектор ДПС склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про накладення на нього (позивача) стягнення у виді штрафу в розмірі 260 гривень.
ОСОБА_2 просив визнати неправомірними дії інспектора ДПС роти ДПС м. Вінниці Рибалка Ігоря Станіславовича, які виразились у складанні протоколу та притягненні його до адміністративної відповідальності, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення й закрити справу.
У судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів, які викладені в позові. Пояснив, що рухався по автодорозі зі швидкістю 70-75 км/год., коли був зупинений інспектором ДПС, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив до суду заперечення проти позову ОСОБА_2, у якому зазначено, що обставини, викладені в даному позові, не відповідають дійсним обставинам справи. Інспектор ДПС склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, керуючись ПДР України, затвердженими Постановою КМУ №1306 від 10.10.2011 року, та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2011 року на ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 260 гривень. У постанові вказано, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем, перевищив встановлену швидкість на 26 км/год.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю 60 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів за годину.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення.
Відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджується поясненнями позивача, даними в судовому засіданні.
Доводи позивача не спростовані іншими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечення відповідача проти позову ОСОБА_2 суд вважає неналежним доказом винності ОСОБА_2, оскільки вони не підтверджені фото-, відеоматеріалами, показаннями свідків чи іншим, про те, що позивач 30 квітня 2011 року перевищив установлені обмеження швидкості руху.
Суд визнає неналежним доказом протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення серії АВ1 № 218098, оскільки відповідач не підтвердив факти зазначені в протоколі будь-якими іншими доказами.
Оцінивши всі докази, суд приходить до висновку, що відповідач не доказав правомірності свого рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, а тому його дії суд визнає неправомірними й скасовує постанову по справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 293 КУпАП, ст. ст. 158-163 КАС України,
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії інспектора ДПС роти ДПС м. Вінниці сержанта міліції Рибалка Ігоря Станіславовича про притягнення 30 квітня 2011 року ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2011 року про накладення на ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 гривень, провадження по справі закрити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Дикий