01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.06.2011 № 12/291
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представ- ників сторін:
від позивача: Калениченко П.А. - директор
від відповідача: ОСОБА_1., дов. № 04/06-10 від 27.10.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Всеукраїнської громадської організації „Автор”
на рішення
Господарського суду
м. Києва
від 06.10.2010 року
у справі № 12/291 (суддя: Прокопенко Л.В.)
за позовом Об'єднання підприємств „Український музичний альянс”
до Всеукраїнської громадської організації „Автор”
про укладення договору
В судовому засіданні 02.06.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі №12/291 позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача укласти договір №5/Р-ПК, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації “Автор” задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. у справі №12/291 скасовано, провадження у справі №12/291 припинено. Стягнуто з Об'єднання підприємств “Український музичний альянс” на користь Всеукраїнської громадської організації “Автор” 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 року касаційну скаргу Об'єднання підприємств „Український музичний альянс” задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року скасовано, справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Обґрунтовуючи підстави скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року, Вищий господарський суд зазначив, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що позов з даної справи спрямований не на захист порушених або оспорюваних прав фізичних осіб, якими передано майнові права в колективне управління Об'єднання, та те, що предмет даного спору не встановлює прав і обов'язків будь-яких інших осіб, крім позивача і відповідача (юридичних осіб - уповноваженої організації колективного управління і організації колективного управління), а тому, припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є неправомірним.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року та припинити провадження у справі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що під час вирішення даного спору було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:
- укладання визначеного в п.5 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” договору регулює цивільно-правові відносини з розподілом зібраних коштів винагороди Установою організаціям колективного управління між всіма організаціями колективного управління і не породжує господарські зобов'язання та не визначає діяльність позивача і відповідача у сфері суспільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, як це зазначено в ст. 3 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим посилання місцевого господарського суду на ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України є безпідставним;
- за твердженням позивача, він зібрав кошти винагороди творцям згідно з п.5 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, але згоди щодо їх розподілу з відповідачем досягнуто не було. Згідно з ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України;
- спори щодо розподілу зібраних позивачем коштів винагороди згідно з п.5 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, є цивільно-правовими і відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України непідвідомчі господарським судам;
- судом порушено ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та принцип верховенства права, оскільки суд не встановив: законність набутих позивачем статусу організації колективного управління і повноважень здійснювати функції уповноваженої організації колективного управління, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування; наявність у позивача правових підстав для здійснення збору коштів винагороди для творців та їх розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав; наявність у позивача правових підстав вимагати в примусовому порядку укладання з відповідачем договору №5/Р-ПК на запропонованих позивачем умовах;
- судом не було досліджено всі істотні умови запропонованого позивачем проекту договору №5/Р-ПК та додатків до нього.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року вказану вище апеляційну скаргу було призначено до розгляду на 12.05.2011 року.
10.05.2011 року від позивача надійшли пояснення по суті спору, в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року відкладено розгляд справи на 31.05.2011 року.
В судовому засіданні 31.05.2011 року представник відповідача надав письмові доповнення до апеляційної скарги, в яких просив:
- визнати даний спір таким, що не підлягає розгляду господарськими судами України;
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі №12/291 в повному обсязі;
- визнати діяльність позивача протизаконною та заборонити йому здійснювати функції організації колективного управління.
Також в судовому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 31.05.2011 року було оголошено перерву до 02.06.2011 року.
В судове засідання 02.06.2011 року з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 02.06.2011 року представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив визнати спір між позивачем та відповідачем цивільно-правовим, та припинити провадження у справі з підстав непідвідомчості даного спору господарському суду. Інших підстав для скасування оскаржуваного рішення та доводів в обґрунтування своїх вимог ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, відповідачем наведено не було.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Об'єднання підприємств “Український музичний альянс” звернулось до суду з позовом про зобов'язання Всеукраїнської громадської організації “Автор” укласти з позивачем Договір №5/Р-ПК щодо розподілу зібраних відрахувань (відсотків), сплачених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, проект якого додано до позовної заяви.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується відповідним Свідоцтвом від 20.12.2007р. №2/У.
Відповідач є організацією колективного управління, що перебуває на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. 25.04.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом №05-24/04/09, в якому запропонував укласти спірний договір №5/Р-ПК та надав два примірники цього договору, підписані позивачем. Оскільки відповідач на пропозицію позивача не відреагував, в добровільному порядку укласти договір не погодився, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача укласти Договір № 5/Р-ПК в примусовому порядку.
Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на тому, що встановлена законодавством винагорода (роялті) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав є винагородою винятково фізичних осіб (авторів, виконавців та виробників фонограм (відеограм)). Позивач є об'єднанням підприємств, тобто не є організацією колективного управління в розумінні ст. 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Окрім того, позивач не є уповноваженою організацією колективного управління, оскільки згідно з листом Міністерства освіти і науки України №1/11-1387 від 04.03.2010р. він, як центральний орган у сфері інтелектуальної власності, не приймав відповідного рішення і не видавав документів дозвільного характеру, а видання позивачу свідоцтва про визначення його уповноваженою організацією Державним департаментом інтелектуальної власності суперечило б положенням Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”. На думку відповідача, позивач не має належних повноважень для укладення договору, оскільки рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визначення позивача уповноваженою організацією та видання йому Свідоцтва №2/У від 20.12.2007р. є перевищенням наданих Департаменту повноважень і не відповідає вимогам Закону України “Про авторське право і суміжні права”, а Наказ Міністерства освіти і науки України про делегування Департаменту повноважень щодо обліку організацій колективного управління, а також визначення уповноважених організацій колективного управління є порушенням встановленого законодавством порядку в сфері державного управління.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Факт уповноваження позивача підтверджується Свідоцтвом про уповноваження організації, яка здійснюватиме збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах від 20 грудня 2007 р. № 2/У.
Також згідно з інформацією, викладеною в листі Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 16-07/4522 від 07.08.2009 р., позивач є єдиною організацією, уповноваженою здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
Відповідач є організацією колективного управління, що перебуває на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
25 квітня 2009 р. позивач надіслав відповідачу Лист № 05-24/04/09 з пропозицією укласти договір № 5/Р-ПК (стосовно розподілу зібраних відрахувань (відсотків), сплачених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах), а також два підписані позивачем примірники договору № 5/Р-ПК.
Відповідач на зазначений лист позивачеві не відповів, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача укласти Договір № 5/Р-ПК в примусовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України “Про авторське право і суміжні права” твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені статтею 42 цього Закону. Згідно з ч. 2 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках без згоди автора (авторів), виконавців, виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї є статті. Відповідно до ч. 4 цієї статті виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.
Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Частиною 5 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління.
На підставі ст. ст. 25, 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України “Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах” № 992 від 27 червня 2003 р. Міністерством освіти і науки України було затверджено наказ Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 року № 780/123/561 “Про затвердження Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах”, п. 10 якого визначає, що зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Департаменті, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління.
Отже, Закон України “Про авторське право і суміжні права” і прийняті на його виконання підзаконні нормативно-правові акти визначають обов'язковість укладення договору уповноваженою організацією колективного управління (позивача) з іншими організаціями колективного управління (зокрема, з відповідачем) з метою розподілу зібраних відрахувань (відсотків) між організаціями колективного управління.
Таким чином, твердження відповідача про те, що встановлена законодавством винагорода (роялті) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав є винагородою тільки фізичних осіб (авторів, виконавців та виробників фонограм (відеограм)), а позивач, як об'єднання підприємств, не є організацією колективного управління в розумінні ст. 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права” є необґрунтованим.
Чинне законодавство України не забороняє об'єднанням підприємств здійснювати збір і розподіл передбачених ч. 4 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” відрахувань в інтересах як юридичних, так і фізичних осіб, а ч. 2 ст. 47 Закону України “Про авторське право і суміжні права” вказує, що організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав, не обмежуючи перелік даних суб'єктів лише фізичними особами.
Належність позивача до організацій колективного управління підтверджується також і Свідоцтвом про облік організації колективного управління № 4/2003 від 22 серпня 2003 р. Окрім того, згідно з ч. 7 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права” зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Відповідно до ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” виробником фонограми (відеограми) є як фізична, так і юридична особа, яка взяла на себе ініціативу та несе відповідальність за перший звукозапис (відеозапис) виконання або будь-яких звуків (рухомих зображень). Тож зазначені відрахування можуть розподіляються як між фізичними, так і юридичними особами.
При цьому, посилання відповідача на те, що позивач не має належних повноважень для укладення договору, оскільки рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визначення позивача уповноваженою організацією та видання йому Свідоцтва № 2/У від 20 грудня 2007 р. є перевищенням наданих Департаменту повноважень і не відповідає вимогам Закону, на думку колегії суддів, вірно не взято до уваги місцевим господарським судом виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” Установа -центральній орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності. Відповідно до ч. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 р. № 1757, МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, науково-педагогічної діяльності, наукової діяльності у системі вищої освіти та інтелектуальної власності. Тож Міністерство освіти і науки України є Установою в контексті Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Згідно зі ст. 4 Закону України “Про авторське право і суміжні права” Установа доручає закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом.
Реалізуючи дану функцію, Міністерство освіти і науки України видало наказ “Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах” № 503 від 25 липня 2003 р., пунктом 2 якого поклало на Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України функцію визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
20 грудня 2007 р. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України визначив позивача як уповноважену організацію, яка здійснюватиме збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Відповідач не навів даних щодо оскарження або втрату чинності жодного з наведених нормативно-правових актів та правового акту індивідуальної дії. Тож посилання відповідача на відсутність у позивача належних повноважень для укладення договору і незаконність рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визначення позивача уповноваженою організацією не підтверджується обставинами справи.
Посилання відповідача на відомості, що містяться в листі Міністерства освіти і науки України від 04.03.2010 р. № 1/11-1387, де зазначено, що Міністерство освіти і науки України не надавало позивачу владних повноважень, не свідчать про відсутність у позивача статусу уповноваженої організації колективного управління, оскільки Міністерство освіти і науки України не могло визначити позивача уповноваженою організацією колективного управління, оскільки делегувало функцію з визначення уповноважених організацій колективного управління Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України відповідно до пункту 2 Наказу “Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах” № 503 від 25 липня 2003 р.
Крім того, право на збір і розподіл відрахувань, передбачених ч. 4 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, не є владним повноваженням і не закріплено за жодним органом державної влади або місцевого самоврядування.
В будь-якому випадку, якщо відповідач вважає незаконними дії Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуальної власності як суб'єктів владних повноважень, він може звернутися з відповідними позовами до вказаних установ.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо зобов'язання укласти договір є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, залишає оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року у справі № 12/291 залишити без змін, а апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації „Автор” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 12/291 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді