73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
02.06.2011 Справа № 5024/658/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Перепелко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного проектно-вишукувального і науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" в особі Київської філії, м. Київ,
до приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", м. Херсон,
про стягнення 100109 грн. 53 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 1 від 04.02.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2., начальник відділу претензійно-позовної роботи, дов. № 12юр-14 від 31.01.2011 р.
Державний проектно-вишукувальний і науково-дослідний інститут "Укренергомереж-проект" в особі Київської філії звернувся до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" про стягнення 75271 грн. 10 коп. основного боргу, 5042 грн. 13 коп. 3% річних та 19796 грн. 30 коп. інфляційних втрат, відповідно до умов договору на створення науково-технічної роботи № 189 від 07.03.2008 р. з додатками та додаткової угоди № 1 від 22.05.2008 р. до договору.
Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обгрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст.ст. 530, 629, 632, ЦК України, 193 ГК України, договірних зобов'язань.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позовну заяву заявлено неналежним позивачем, оскільки договір № 189 від 07.03.2008 р. укладено з Державним проектно-вишукувальним та науково-дослідним інститутом "Укренергомережпроект", а позовна заява заявлена Київською філією. Договір укладений неналежною стороною, умовами договору не передбачена оплата 3% річних та втрат від інфляції за неналежне виконання зобов'язань, додаткові угоди, протокол узгодження договірної ціни, акт здавання-приймання виконаних робіт підписані представником Київської філії. Всупереч Статуту з боку відповідача зазначені документи підписані не Головою правління.
Судом відхилені клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81, припинення провадження по справі за п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Судом відхилене клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки зазначеним клопотанням ним обгрунтовано перебіг строку виконання договірних зобов'язань та дії договору, а не строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який позивачем не пропущений.
Судом відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Судом здійснено заміну сторони Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" у правовідношенні на підставі ст. 25 ГПК України її правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" (а.с. 29, 34-38).
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
Ухвалою суду від 12.05.2011 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
07 березня 2008 року між Державним проектно-вишукувальним і науково-дослідним інститутом "Укренергомережпроект" в особі Київської філії (виконавець) та закритим акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" (замовник) був укладений договір № 189 на створення науково-технічної роботи, згідно з яким виконавець зообов'язується виконати та передати замовнику науково-технічну роботу за темою: Схема зовнішнього електропостачання ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод", а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її (п. 1.1).
Розділом 2 Договору передбачено, що вартість робіт за договором згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 2), який є невід'ємною частиною цього договору, становить: 88382 грн. 40 коп. (п. 2.1). Замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві аванс у розмірі, що становить 40 % від загальної вартості робіт (п. 2.2). Оплата за фактично виконані роботи даного договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту здавання-приймання виконаних робіт протягом 10 календарних днів після підписання акту замовником (п. 2.3). Зміна договірної ціни передбачена п. 2.4. Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору виконавець зобов'язується виконати всі передбачені даним договором роботи згідно з календарним планом (додаток № 3). Роботи вважаються виконаними з моменту підписання замовником акта здавання-приймання виконаних робіт (п. 3.3).
Відповідальність замовника у випадку затримання ним оплати виконавцю за виконані роботи встановлена в п. 6.2 договору як сплата виконавцю пені у розмірі 0,5 % від вартості виконаних робіт за договором за кожний день прострочки, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту виконання сторонами всіх своїх зобов'язань, зазначених в договорі, але не пізніше 31.12.2008 р. (п. 7.1) (а.с. 47-53).
Сторонами на підставі додатку №4 до договору - кошторис узгоджено види робіт та їх вартість (а.с. 54).
Додатковою угодою № 1 від 22.05.2008 р. до договору № 189 від 07.03.2008 р. на створення науково-технічної роботи у зв'язку із зміною індексу визначення вартості проектно-вишукувальних робіт відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 144 від 31.03.2008 р. та п. 2.4 Договору № 189 від 07.03.2008 р. сторонами змінено п. 2.1 Договору та викладено в такій редакції: "Вартість за даною додатковою угодою № 1 згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 2А) та відомістю перерахування вартості робіт (додаток № 5), які є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди, становить: 110624 грн. 06 коп. (п. 2). (а.с. 55-60).
Відповідно акту № 46 здавання-приймання виконання науково-технічної роботи до додаткової угоди від 22.05.2008 р. № 1 до договору від 07.03.2008 р. № 189, складеного 30.05.2008 р. та підписаного сторонами 18.11.2008 р. фактична вартість виконаних робіт складає 110624 грн. 06 коп., сума авансу перерахованого на виконання роботи - 35352 грн. 96 коп., сума, яка належить до перерахування за виконану роботу складає - 75271 грн. 10 коп.
Відповідно до п. 2.2 Договору відповідачем оплачено аванс в розмірі 40 % від загальної вартості робіт на загальну суму 35352 грн. 96 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 27.03.2008 р. (а.с. 69), розрахунком позивача (а.с. 40).
В порушення договірних зобов'язань відповідачем вартість виконаних робіт у повному обсязі та у строки передбачені договором виконавцю (позивачу) не перерахована.
08.01.2009 р. позивач листом за вих. № 14-04-04/6 звернувся з вимогою протягом 10 календарних днів погасити заборгованість в сумі 75271 грн. 10 коп., 26.01.2009 р. за вих. №14-04-04/65 повідомив про зміну банківських реквізитів. (а.с. 64-65)
Листами від 06.05.2009 р. за вих. № 8-3-65, від 05.08.09 №8-3-31 відповідач пропонував погасити заборгованість частинами (а.с. 63, 79).
Позивач листом від 11.06.2009 р. за вих. №14-04-04/419 повідомив відповідача про невиконання, запропонованого ним графіку погашення заборгованості. (а.с. 66).
23.06.2009 р. за вих. №14/04-446 позивач звернувся до відповідача з претензією та вимогою погасити заборгованість, яка отримана відповідачем 30.06.2009 р. (а.с. 67-68).
Позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" 75271 грн. 10 коп. основного боргу за договором на створення науково-технічної роботи, 5042 грн. 13 коп. 3 % річних та 19796 грн. 30 коп. інфляційних втрат стали предметом судового розгляду у даній справі.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 892-894 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.
Обов'язки сторін передбачені ст.ст. 897, 898 ЦК України, зокрема, виконавець зобов'язується виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення 75271 грн. 10 коп. заборгованості, однак, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем 31.07.2009 р. здійснено часткову оплату за виконані роботи згідно договору № 189 від 07.03.2008 р. та додаткової угоди до договору № 1 від 22.05.2008 р. в сумі 10000 грн., що підтверджується випискою позивача з розрахункового рахунку (а.с. 70). Внаслідок чого заборгованість відповідача з оплати виконаних робіт на момент звернення позивача до суду становить 65271 грн. 10 коп.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на створення науково-технічної роботи є доведеними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 65271 грн. 10 коп. Заборгованість в сумі 10000 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5042 грн. 13 коп. 3 % річних та 19796 грн. 30 коп. інфляційних втрат.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 65271 грн. 10 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, суд задовольняє ці вимоги в сумі 4572 грн. 82 коп. 3% річних та 17909 грн. 95 коп. інфляційних втрат. 3 % річних в сумі 469 грн. 31 коп. та інфляційні втрати в сумі 1886 грн. 35 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.
Посилання відповідача на підписання договору директором Київської філії інституту Гармашовим Ю.К. судом до уваги не береться, оскільки довіреністю, виданою директором ДПВ НДІ "Укренергомереж проект", положенням про філію (п.4.3.2) передбачено право виконавчого директора філії укладати від імені інституту підписувати господарські договори (а.с. 19-21, 26). Відповідно до п. 1.1. Положення про Київський філіал, він є структурним підрозділом інституту, що спростовує посилання відповідача на особисте здійснення виконавцем науково-дослідних робіт.
Вищім арбітражним судом України в роз'ясненні від 28.07.1994 № 02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб", зазначено, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.
Судом враховується, що відповідно п. 3.4.1 “Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів”, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, чинним на момент заповнення реквізитів документів, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника, а тому твердження відповідача про недійсність документів, підписаних не головою правління Микитюком Р.В. безпідставне. До того ж для встановлення ідентичності підпису особи на документах необхідні спеціальні знання.
За ч. 2 ст. 207, 218 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Тому, посилання відповідача на недійсність договору №189 від 07.03.2008 р., висловлена ним в судовому засіданні, оскільки підпис повноважної особи замовника на договорі скріплений печаткою філії, а не юридичної особи не грунтується на правових нормах.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України зі сплати державного мита відповідно до суми задоволених позовних вимог та витрати зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", ідентифікаційний код - 34785383, адреса: буд. 52, вул. Нафтовиків, м. Херсон, р/рахунок - № 2600011087 в ХОД АППБ "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 352093 на користь державного проектно-вишукувального і науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект", ідентифікаційний код - 00114092, адреса: буд. 2, Червоношкільна Набережна, м. Харків, р/рахунок - № 2600101319736 в ПАТ "АКБ Базіс", МФО 351760, 65271 грн. 10 коп. основного боргу, 17909 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 4572 грн. 82 коп. 3 % річних, 876 грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита та 206 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 10000 грн. основного боргу, 469 грн. 31 коп. 3 % річних та 1886 грн. 35 коп. інфляційних втрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Т.А. Остапенко
Повне рішення складено 06.06.2011 р.