"27" квітня 2011 р.Справа № 15/84-1284
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", вул. Живова, 11, м. Тернопіль, 46008
до Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44
про визнання незаконним і скасування рішення 34 сесії Тернопільської міської ради від 30 квітня 2010 року в частині, що стосується приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення за адресою майдан Перемоги, 4, м. Тернопіль, на користь ТзОВ "Аскор - Україна" та визнати незаконним і скасувати рішення 32 сесії Тернопільської міської ради п'ятого скликання від 05.02.2010 року № 5/23/11
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: заступник начальника управління правового забезпечення ОСОБА_1, довіреність № 1240/01 від 16.03.11р.;
третьої особи: юрист Вербицький Олег Романович, довіреність від 11.05.10р..
Суть справи:
Приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль", вул. Живова, 11, м. Тернопіль звернулося до господарського суду з позовом до Тернопільської міської ради вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль про визнання незаконним і скасування рішення 34 сесії Тернопільської міської ради від 30 квітня 2010 року в частині, що стосується приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення за адресою майдан Перемоги, 4, м. Тернопіль, на користь ТзОВ "Аскор - Україна" та визнати незаконним і скасувати рішення 32 сесії Тернопільської міської ради п'ятого скликання від 05.02.2010 року № 5/23/11.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Клопотанням про виправлення описок та уточнення № 195-юр від 24.09.2010р. позивач у зв'язку з допущеною опискою в описовій та прохальній частині позовної заяви щодо номеру оскаржуваного рішення, зокрема замість № 5/32/11 зазначено 5/23/11, просить суд визнати незаконним і скасувати рішення 34 сесії Тернопільської міської ради від 30 квітня 2010 року в частині, що стосується приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення за адресою майдан Перемоги, 4, м. Тернопіль, на користь ТзОВ "Аскор - Україна" та визнати незаконним і скасувати рішення 32 сесії Тернопільської міської ради п'ятого скликання від 05.02.2010 року № 5/32/11.
Суд, розглянувши клопотання, приймає його, так як подане у відповідності до ст. 22 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 27.04.2011р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Так як, ухвала суду направлена позивачу за адресою вказаній ним в позовній заяві, а тому вважається, що останній повідомлений належним чином про розгляд справи.
Тернопільська міська рада у відзиві на позовну заяву від 06.10.2010р. та її представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що договір оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996р., згідно якого ПП "Торговий дім Тернопіль" орендувало приміщення комунальної власності площею 1.475,4 кв.м за адресою майдан Перемоги, 4, м. Тернопіль, припинив свою дію 31.12.2006 року. Відмова позивача повернути орендоване майно стала підставою для зверненням Управління комунального майна Тернопільської міської ради з позовом до ПП "Торговий дім Тернопіль" про звільнення орендованого приміщення комунальної власності. За наслідками розгляду даної справи, ухвалою від 14.09.2009р. у справі № 11/140-3082 (10/195-І5)(14/86-2391) припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору, оскільки відповідач ПП "Торговий дім Тернопіль" самостійно звільнив спірні приміщення. Постановою ВГС України у справі № 10/195-3485 (14/86-2391) встановлено, що договір № 7012 з урахуванням всіх змін до нього було укладено строком до 31 грудня 2006 року. Аналогічні висновки, були зроблені Вищим господарським судом України в справах № 2/46-749 постанова від 13.04.2010р., № 2/47-750 постанова від 20.05.2010р., № 5/84-1578 постанова від 03.06.2010р., справа № 7/83-1552 постанова від 25.08.2010р., № 7/87-1557 постанова 25.08.2010р., № 17/33-773 постанова від 25.08.2010р., № 17/29-696 постанова від 25.08.2010р,. 17/30-698 постанова від 16.09.2010р.; № 18/1-9 від 30.09.2010р.. В зазначених справах Вищий господарський суд України встановив та визначив як доведений факт припинення з 01.01.2007р. дії Договору оренди № 7012 від 05.01.1996 р. між ПП "Торговий дім Тернопіль" та Фондом комунального майна м. Тернополя, з урахуванням Додатку до цього договору від 2006p.. котрим було продовжено термін дії договору оренди № 7012 до 31.12.2006р.. Оскільки ПП "Торговий дім Тернопіль" не являється орендарем спірного приміщення і не являвся таким на момент прийняття оспорюваного рішення, а тому вважає, що у Позивача відсутнє право на його оскарження, так як останнє не впливає його інтереси. Щодо твердження позивача, що рішенням у справі № 9/150-3402продовжено дію договору на наступний строк зауважив, що дане рішення жодним чином не стосується міської ради, оскільки ні Департамент, ні міська рада взагалі не були стороною по даній справі, а предметом спору по ній є стягнення заборгованості з підприємця Курило М.В. за використання торгового місця, а в резолютивній частині рішення жодним чином не відображено питання чинності договору № 7012 після 31.12.2006р.. Також звертає увагу суду на те, що посилання позивача на пролонгацію договору постановою ВГС України по справі № 13/47-876 не відповідають дійсності.
Також зазначив, що ухвалою господарського суду по справі № 2/170-3467 від 27.07.2009р. залишено без розгляду позов ПП "Торговий дім Тернопіль" до управління комунальної власності Тернопільської міської ради про визнання переважного права на укладення договору та зобов'язання укласти договір оренди на приміщення за адресою майдан Перемоги, 4 на новий строк. Просить суд в позові відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" у відзиві на позов від 06.10.2010р. та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ПП "Торговий дім Тернопіль" не являється орендарем нежитлового приміщення за адресою майдан Перемоги, 4, м. Тернопіль, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. у справі № 18/1-9, на яку посилається позивач у позовній заяві, як на підставу продовження дії договору оренди № 7012 від 05.01.1996р. до 2016р. скасована Вищим господарським судом України. Просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, зареєстроване 29.03.2005р. Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та є юридичною особою, що підтверджується довідкою головного управління статистики у Тернопільській області № 22-29 від 21.09.2004р. та свідоцтвом про державну реєстрацію, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.07.2009р. № 1018 "Про укладення договору оренди" доручено Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном укласти договір оренди на нежитлові приміщення за адресою майдан Перемоги, 4 площею 1.475,4 кв.м. та орієнтовно закріпленою земельною ділянкою площею 1.838,37 кв.м. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" для організації ринку продовольчими та непродовольчими товарами, кафетерію (без здійснення продажу товарів підакцизної групи), перукарні, складів, встановлення банкомату, пункту обміну валюти (п. 2 рішення).
На виконання даного рішення, 29.07.2009р. між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, як уповноваженим органом по укладенню договорів оренди (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 7115, у відповідності до умов якого Орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.07.2009р. № 1018 передає, а Орендар 29.07.2009р. приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно (нежитлове приміщення) комунальної власності (далі майно), площею 1.475,4 кв.м., розміщене за адресою м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4 на 1 поверсі, що знаходиться на балансі КЖЕП "Фаворит" вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/висновком про вартість майна станом на 31.06.2009р. і становить за незалежною оцінкою 3.951.060 грн.. Майно передається в оренду з метою організації ринку з торгівлі продовольчими та промисловими товарами (п. 1.1. договору).
Рішенням 32 сесії п'ятого скликання Тернопільської міської ради від 05.02.2010р. № 5/32/11 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності" затверджено перелік об'єктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, згідно з додатком № 4 (п. 1.4. рішення).
Рішенням 34 сесії п'ятого скликання Тернопільської міської ради № 5/34/5 від 30 квітня 2010 року "Про затвердження умов продажу об'єкта приватизації" затверджено додаткові умови продажу об'єкта приватизації -приміщення орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор -Україна", за адресою майдан Перемоги, 4, площею 1456,8 кв.м., що підлягає приватизації шляхом викупу орендарем, а саме: використання об'єкта приватизації під торговий (ринковий) комплекс протягом десяти років з моменту приватизації та збереження торгових місць суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю на об'єкті приватизації на момент підписання договору купівлі-продажу, за умови дотримання ними умов договору та чинного законодавства (п. 1.1.-1.2. п. 1. Рішення).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема, посилається на те, що у нього, як орендаря, є всі правові підстави для подання заяви про включення приміщення площею 1.475,4 кв.м. адресою майдан Перемоги, 4, м. Тернопіль до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, а тому прийняття спірних рішень порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, на підтвердження заявлених вимог та заперечень прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
При цьому суд виходив з наступного.
У відповідності до ст. 19 Конституції України та ст.ст. 24, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (із змінами та доповненнями) органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, приймають рішення у межах наданих їм повноважень.
Пунктом 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Як визначено ст.ст. 10, 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування", виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено форму актів, які приймаються радою, порядок прийняття нею актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначено відповідними законодавчими актами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб, майна що є комунальною власністю.
Правовий механізм приватизації об'єкта малої приватизації (нежилі будівлі, приміщення), шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі -продажу, встановлено Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про державну програму приватизації" та іншими нормативними актами прийнятими на їх виконання.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", визначені способи малої приватизації, до яких, поряд із іншими, віднесено викуп.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 даного нормативно -правового акта, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом, на аукціоні та шляхом викупу.
Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій статті 7 Закону про малу приватизацію, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.
Згідно п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття рішення про затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів, комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів комунальної власності, є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.
Згідно з п. 1 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки (далі - Програма), затвердженої Законом України від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ "Про Державну програму приватизації" Програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Відповідно до п. 51 Програми встановлено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Отже, вказана норма передбачає два випадки, коли орендар одержує право на викуп майна, що ним орендується: 1) прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відповідної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення); 2) у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Обов'язковою передумовою набуття орендарем права на викуп орендованого об'єкта нерухомості законодавцем чітко визначено наявність рішення власника на приватизацію об'єкта оренди; здійснення орендарем за згодою орендодавця невідокремлюваних поліпшень вартістю не менш як 25 % залікової вартості орендованого майна.
Як стверджує позивач, під час дії договору оренди № 7012, протягом 2002-2004р. ним здійснено ряд покращень орендованого майна, зокрема здійснено реконструкцію та перебудову майнового комплексу, відновлено усі інженерні комунікації, здійснено покращення внутрішнього приміщення та фасаду. Вартість здійснених покращень значно перевищує 25 % від ринкової вартості комплексу, що надало йому право на викуп приміщення у відповідності до ст. 51 Закону України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р..
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як зазначає ПП "Торговий дім "Тернопіль", підставою правомірності користування нежитловими приміщеннями за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, є Договір оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996р, укладений між ним та уповноваженим Тернопільською міською радою органом -Фондом комунального майна у м. Тернополі, правонаступником якого було Управління комунального майна міста Тернополя, а в послідуючому - Управління обліку і контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки Тернопільської міської ради, Управління комунальної власності Тернопільської міської ради; Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватному підприємству "Торговий дім Тернопіль" нежитлові приміщення за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі передані в оренду на підставі патенту № 24 від 05.01.1996р., договору купівлі-продажу № 10 від 16.03.1998 року патенту на право оренди будівлі № 24 від 05.01.1996 р., Додатку від 30.03.1998року до договору оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996р., яким внесено зміни в договір і в якому зазначено Орендарем ПП "Торговий дім Тернопіль".
Строк дії Договору оренди № 7012 встановлено до 03 січня 2006 року, а згідно Додатку від 25.01.2006р. до договору було продовжено дію договору до 31.12.2006 року.
22.01.2007 року Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради направлено ПП "Торговий дім Тернопіль" лист-претензію за № 83-у (опис вкладення в цінний лист від 22.01.2007р.) та повторно повідомлено про ненадання згоди на продовження терміну дії Договору оренди № 7012 від 05.01.96 р. та вимогу в 15-денний термін звільнити приміщення за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі.
У відповідності до ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пунктом 1 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Беручи до уваги наведені вище правові норми, суд вважає, що договір оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996 року припинив свою дію з 01.01.2007 року, так як Орендодавець використав надане йому право та протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору оренди № 7012 повідомив Орендаря про ненадання згоди на продовження строку дії договору.
Наведене, також підтверджується ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.09.2009р., прийнятою за результатами розгляду справи № 11/140-3082(10/195-3485(14/86-2391) за позовом Управління комунальної власності Тернопільської міської ради до ПП "Торговий дім Тернопіль" про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення комунальної власності за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, якою припинено провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору, так як дане приміщення не використовується ПП "Торговий дім Тернопіль" і ним не зайняте.
Щодо посилання позивача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року у справі № 9/150-3402, де, як зазначає останній, встановлено факт продовження дії договору оренди № 7012 від 05.01.1996р. на наступний термін (10 років) тобто до 2016 року, господарський суд зазначає наступне.
Предметом спору у справі № 9/150-3420 є стягнення орендної плати, а тому висновки щодо продовження дії договору оренди між Тернопільською міською радою та ПП "Торговий дім Тернопіль", здійснені на підставі оцінки доказів не є фактами в розумінні ч. 4 ст. 35 ГПК України, які у даній справі мають преюдиційне значення.
Разом з тим, рішенням господарського суду від 23.03.2010р. у справі № 18/1-9 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" м. Тернопіль, вул. Поліська, 14 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор -Україна" м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44; Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Коперника, 1; Виконавчого комітету Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення на майд. Перемоги, 4 у м. Тернополі від 29.07.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор -Україна" та Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, та про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскор -Україна", Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, Виконавчому комітету Тернопільської міської ради чинити будь -які перешкоди приватному підприємству "Торговий дім Тернопіль" у володінні та користуванні нежитловими приміщеннями ринку на майд. Перемоги, 4 у м. Тернополі -відмовлено.
В частині позовної вимоги про скасування рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.07.2009р. № 1018 провадження у справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року касаційну скаргу ТзОВ "Аскор-Україна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. у справі № 18/1-9 задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. у справі № 18/1-9 скасовано. Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.03.2010р. у справі № 18/1-9 залишено в силі.
Зазначеними судовими актами встановлено неправомірність зайняття Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, приміщення комунальної власності за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, а також з 01.01.2007 року припинення дії договору оренди № 7012 від 05.01.1996р., що не дає суду можливості застосувати преюдицію вищезазначеного судового акта (рішення у справі № 9/150-3402) відповідно до ст. 35 ГПК України.
Таким чином, Приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль" на час прийняття оспорюваних рішень не було орендарем нежитлового приміщення за адресою майдан Волі, 4, м. Тернопіль, а тому рішення 34 сесії Тернопільської міської ради від 30 квітня 2010 року в частині, що стосується приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення за адресою майдан Перемоги, 4, м. Тернопіль, на користь ТзОВ "Аскор - Україна" та рішення 32 сесії Тернопільської міської ради п'ятого скликання від 05.02.2010 року № 5/32/11 в частині затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарями не порушують його прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його майнових прав та інтересів оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, Господарський суд
1.В позові відмовити.
2.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "31" травня 2011 року через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська