Іменем України
01 червня 2011 року справа № 5020-595/2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(97565, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кольцо ЛТД”
(99046, м. Севастополь, вул. Мельника, будинок 9, кВ. 7,
ідентифікаційний код 20702661)
про стягнення 127893,48 грн.
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
Позивач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Сімферопольським РВ ГУ МВС України в Криму від 11.08.1998;
Відповідач (ТОВ „Кольцо ЛТД”) -не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кольцо ЛТД” про стягнення 127893,48 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по поставці товару, передплата за який позивачем була внесена позивачем.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.04.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 05.05.2011.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
У судові засідання відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Суд звертає увагу, що поштова кореспонденція ТОВ «Кольцо ЛТД», яка направлялась судом на адресу, вказану позивачем, а також зазначену в наявних у справи документах, зокрема у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк.с. 19), а саме: 99046, м. Севастополь, вул. Мельника, будинок 9, кВ. 7, поверталась на адресу відправника з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з «закінченням терміну зберігання».
В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, вказаних в ньому.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, суд -
01.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольцо ЛТД»(продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений Договір №7 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити аміачну селітру (товар) на суму 326400,00 грн (п. 1.1 Договору).
Розділом 2 врегульований порядок розрахунків між сторонами, а саме: покупець зобов'язався здійснити оплату товару в сумі 391680,00 грн. в наступному порядку: 30% суми - передплата (117504 грн.), 70% суми (27416 грн.) трьома рівними частками протягом наступних 3-х місяців за фактом відправлення, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до пункту 2.1.1 оплата вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Згідно з пунктом 8.1 Договору, поставка товару здійснюється за умовами Інтеркомс-2000, постачальник інформує Покупця про відвантаження товару.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, продавець зобов'язується здійснити поставку товару при надходженні передплати відповідно до пункту 2.1 договору.
У розділі 8 Договору зазначено, що усі спори, які виникають за договором передаються на розгляд до Господарського суду міста Севастополя.
У виконання розділу 2 Договору відповідачем 02.02.2010 був виставлений рахунок №2 на суму 117504,00 грн.(арк.с. 8).
У виконання умов Договору позивачем на користь відповідача було перераховано 117000 грн., (09.02.2010 -100000 грн., 12.02.2010 -17000,00 грн.) що підтверджується випискою з банківського рахунку (арк.с. 9-10), а також податковою накладною від 09.02.2010 на суму 117000,00 грн. (арк.с. 11).
Листом №7 від 22.09.2010 ТОВ «Кольцо ЛТД»повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що умови договору №4 від 01.02.2010 не були виконані з поважних причин, а також гарантував виконання обов'язків в строк до 20.11.2010 (арк.с. 12).
21.03.2011 позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом 7 днів здійснити поставку товару відповідно до умов Договору купівлі-продажу №7 від 01.02.2010 (арк.с. 13).
Невиконання зобов'язань по поставці товару і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача суми внесеної передплати у розмірі 117000,00 грн., а також 3% річних та інфляційних витрат від означеної суми.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми внесеної передплати, яка була отримана відповідачем за договором купівлі-продажу, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Фактичні обставини даної справи свідчать що сторони, дійшли згоди про купівлю-продажу товару на умовах часткової передплати. Проте, відповідач, одержавши суму передплати, прийняті зобов'язання з поставки товару не виконав, а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
За цих обставин з огляду на правила статті 693 ЦК України позовні вимоги в частині повернення передплати відповідають фактичним обставинам справи, нормам чинного законодавства і підлягають задоволенню в сумі 117000,00 грн.
Також позивач, посилаючись на норми статті 625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 3% річних від суми передплати та інфляційні витрати за час прострочення виконання зобов'язання.
Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідача існували господарські зобов'язання щодо поставки товару, а не грошові зобов'язання відповідача. Тому порушеним є зобов'язання щодо поставки товару, а не грошове зобовязання
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача стягується 117000 грн. 00 коп. передплати за договором №7 від 01.02.2010, в решті вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню державне мито в сумі 1169 грн. 97 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215 грн. 89 коп.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кольцо ЛТД” (99046, м. Севастополь, вул. Мельника, будинок 9, кВ. 7, ідентифікаційний код 20702661) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97565, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 117000,00 грн. (сто сімнадцять тисяч грн. 00 коп.).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кольцо ЛТД” (99046, м. Севастополь, вул. Мельника, будинок 9, кВ. 7, ідентифікаційний код 20702661) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97565, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 1169,97 грн. (одна тисяча сто шістдесят дев'ять грн. 97 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215,89 грн. (двісті п'ятнадцять грн. 89 коп.).
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 06.06.2011