79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.11 Справа№ 5015/2257/11
За позовом: Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі ЛКП «Залізничнетеплоенерго», м. Львів
до відповідача: Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА», м. Львів
про стягнення 24384,44 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Стасів І.І.
Представники:
Від прокуратури: не з»явився
від позивача: Охріменко В.В.-представник
від відповідача: Грабінський І.Г.-директор
Суть спору: Позов заявлено заступником прокурором міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства ”Залізничнетеплоенерго” до Державного житлово-комунального підприємства “ЛОРТА”про стягнення 24094 грн.13 коп. основного боргу , 51 грн. 93 коп. пені, 49 грн. 14 коп. -3 % річних, 189 грн. 24 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 22.04.11р. порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 22.05.2011р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в зазначеній ухвалі.
Прокуратура в судове засідання 25.05.11р. не з”явилась, причини неявки суду не відомі. Заявлені вимоги прокурор не уточнював.
Представник позивача в судове засідання з”явився. В канцелярію господарського суду позивачем 24.05.11р. подано супровідний лист за вх.№111672/11 з документами, які витребовував суд, а саме: копією довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звіт про оплату отриманої теплової енергії в гарячій воді боржником -відповідачем , копіями рахунків, копіями актів реалізації теплової енергії, копіями актів звірки взаємних розрахунків, доказами надіслання актів звірки івдповідачу для підписання, повідомлення про відсутність судового провадження з того ж предмету, між тими ж сторонами.
В канцелярію господарського суду 24.05.11р. відповідачем подане клопотання не проводити по справі стягнення пені, у зв”язку з важким фінансовим становищем на підприємстві ( докази: фінансові звіти, баланси додаються).
Представник відповідача в судове з”явився, стверджує про часткове погашення боргу.
За таких обставин, з метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, у зв”язку з неявкою в судове засідання прокурора, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 25.05.11р. розгляд справи відкладався на 01.06.2011р.
В канцелярію суду 01.06.2011р. за вих. № 10-573 від 31.05.2011р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої , у зв»язку з частковою оплатою 23.04.2011р. на суму 3200,00 грн, 24.04.11р. на суму 2286,00грн.заборгованості, просить стягнути з відповідача 18608,13 грн. основного боргу, 51,93 грн.-пені , 49,14 грн.-3% річних та 189,24 грн. - інфляційних втрат.
В судове засідання 01.06.2011р. прокуратура повторно явку повноважного представника не забезпечила, позовні вимоги прокурором не уточненні, причини неявки суду не повідомлено.
Судове засідання 01.06.2011р. відбулося за участю представника позивача та керівника ДЖКП ДК «ЛОРТА».
Позивач позовні вимоги згідно заяви про уточнення позовних вимог підтримує та просить позов задоволити.
Відповідач основний борг в сумі 18608,13 грн., інфляційні в розмірі 189,24 грн., та 3% річних в сумі 49,19 грн. визнає. В стягнення пені в сумі 51,93 грн. просить відмовити.
Прокурор заявлені ним у позовній заяві вимоги не уточнив.
Відповідно до ч.ч.4,5,6ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов»язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.
Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
Господарський суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог особою, яка звернулась до суду за захистом порушених чи оспорюваних прав та законних інтересів. В даному випадку -розглядає вимоги , заявлені прокурором у позовній заяві. Суд не наділений правом змінити заявлені вимоги з власної ініціативи, чи спонукати особу, яка звернулась з позовом до суду , до уточнення заявлених вимог.
Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:
01.10.2002 року між ДЖКП “ЛОРТА” (відповідач по справі) та Львівським комунальним підприємством “Залізничнетеплоенерго”(позивач по справі) був укладений Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2151.
За умовами договору енергопостачальна організація (позивач) здійснює постачання покупцеві (відповідачу) теплової енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов”язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Теплова енергія (п.п.2.1) постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби : опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гаряче водопостачання -протягом року згідно з графіком, затвердженим органами влади. Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідним органом влади ( п.2 договору).
Покупець має право , зокрема : на вибір постачальника теплової енергії; отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, умов та режимів споживання ( п.п.3.1.1 ; 3.1.2 договору).
Покупець теплової енергії зобов”язується, зокрема, додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку №1 до даного договору, не допускаючи їх перевищення ( п.п.3.2.1); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором ( п.п.3.2.2).
Енергопостачальна організація зобов”язується ( п.п.4.2.1) забезпечити постачання теплової енергії покупцю в обсягах згідно з даним договором.
В п.5.1 договору сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності -розрахунковим способом. Відповідно до умов в п.5.3 договору -покупець, що має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії.
Відповідно до п.6.1 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць ( п.6.2); покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії ( п.6.3 договору).
У розділі 7 договору сторони передбачили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання сторонами зобов”язань за договором. Покупець несе, зокрема, відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
До договору №2151 від 01.10.2002 року сторони підписали Додаток № 1 “Обсяги постачання теплової енергії”, у якому погодили, що енергопостачальна організація постачає в термін дії даного договору теплову енергію в гарячій воді до об”єкту Покупця “ гуртожиток ДККП “ЛОРТА” по вул.Каховська,33” з теплопостачання з максимальним тепловим навантаженням об”єкта 0,161 Гкал/год. Сторонами Договору підписано також Додаток №2 до договору “Схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між енергопостачальною організацією та покупцем”; Додаток № 3 “Умови припинення подачі теплової енергії”.
Всупереч умовам договору відповідач у період з 01.05.2010 р. до 01.03.2011 р. не здійснював розрахунки з позивачем за надану теплову енергію в повному обсязі та у встановлені договором строки, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 24 094,13 грн., яка мала місце на момент подання прокурором позовної заяви до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача оцінивши докази в їх сукупності, суд при прийняття рішення виходив з наступного.
У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є право відношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України , цивільні права та обов”язки виникають, зокрема із договорів та інших правочинів. Згідно вимог ч.1 ст.14 цього Кодексу цивільні обов”язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір №2151 від 01.10.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч.1 ст.530 ЦК України).
Одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається ( ч.7 ст.193 ГК України).
Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб”єктами підприємницької діяльності.
Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
В ході розгляду даної справи суд дійшов висновку, що таке порушення існувало на момент подання до господарського суду позовної заяви прокурором. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ( зокрема договором №2151 від 01.10.2002 р, актом звірки взаємних розрахунків станом на 27.04.11 р, виписками з банківських документів про здійснені відповідачем платежі, актами реалізації теплової енергії за спірний період, рахунками на оплату що виставляв позивач відповідачу), позивачем відповідно до умов договору №2151 від 01.10.2002 року в період з 01.05.2011 р до 01.03.11 року надано відповідачу теплову енергію вартістю 24 094,13 грн. Відповідач не здійснив оплати за надані послуги в повному обсязі. Лише в ході розгляду даної справи відбулось часткове погашення заборгованості , а саме : 23.04.2011 р на суму 3200,00 грн та 24.04.2011 р -на суму 2286,00 грн. Відтак, основний борг станом на час вирішення спору по суті складає 18608,13 грн . що підтвердив позивач і відповідач.
Відповідно до ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Із заявами в порядку ст.22 ГПК України, зокрема щодо зменшення розміру позовних вимог ( зокрема , в частині основного боргу) прокурор до суду не звертався. Суму основного боргу заявлену до стягнення у позовній заяві, прокурор до моменту прийняття рішення у справі не змінював в порядку ст.22 ГПК України.
Господарський суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог особою, яка звернулась до суду за захистом порушених чи оспорюваних прав та законних інтересів. В даному випадку -розглядає вимоги , заявлені прокурором у позовній заяві. Суд не наділений правом змінити заявлені вимоги з власної ініціативи, чи спонукати особу, яка звернулась з позовом до суду , до уточнення заявлених вимог.
Враховуючи вище наведене , здійснені 23.04.11р. на суму 3200,00 грн., та 2286,0 грн. - 24.04.11р. відповідачем проплати, беручи до уваги, що прокурор не уточнив позовні вимоги в частині основного боргу і вимога у позовній заяві заявлена про стягнення 24094,13 грн. основного боргу, однак така сума боргу не підтверджується на час розгляду спору по суті, суд дійшов висновку, що в частині вимоги про стягнення 5486,00 грн.оснолвного боргу прокурору слід відмовити. В решті суми, 18608,13 грн. основного боргу, заявлену прокурором вимогу про стягнення основного боргу задоволити.
При цьому , суд не приймає до уваги Заяву позивача від 31.05.2011 р №10-573 про уточнення позовних вимог ( в порядку ст.22 ГПК України), оскільки не позивач звернувся з даним позовом до суду , а прокурор і позов ним заявлено в інтересах держави. Окрім того, заміна позивача нормами ГПК України не допускається.
Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач суму основного боргу в розмірі 18608,00 грн. визнає, доказів погашення основного боргу в сумі 18608,13 грн не надано, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 608,13 грн. підлягають до задоволення.
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.2. ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час протермінування, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення ст.625 ЦК України, здійснені позивачем розрахунки, вимоги прокурора про стягнення 189,24 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних в сумі 49,14 грн. підлягають задоволенню. Відповідач письмово засвідчив свою згоду щодо зазначених вимог та проведених по них розрахунках.
У п.п.7.2.3 договору сторони передбачили, що покупець ( тобто, відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разу порушення боржником зобов”язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов”язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Прокурором правомірно, відповідно до умов договору №2151 від 01.10.2002 р, , зокрема п.п.7.2.3 договору, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію. Пеня розрахована за період з 01.05.2010 р по 28.02.2011 р. в розмірі 51,93 грн.
Відповідальність у вигляді пені передбачена умовами договору, наявність боргу підтверджується матеріалами справи, пеня розрахована за період з 01.02.09 р по 31.05.09 р, прокурор від позовних вимог про стягнення пені не відмовився.
Однак, суд враховує клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, бере до уваги, що підприємство відповідача є державним підприємством, що оплата постачання теплової енергії в гарячій воді залежить від оплати мешканців гуртожитку, який є об»єктом до якого за умовами договору №2151 від 01.10.2002 р постачається те6плова енергія в гарячій воді, фінансовий стан державного підприємства (2007,2008,2009,2010 роки) і вбачає за можливе та доцільне скористатись правом господарського суду, яким його наділено ст..83 ГПК України при прийнятті рішення та зменшити розмір неустойки ( пені) , яка підлягають стягненню з відповідача, який порушив зобов”язання за договором , до 20 грн.
Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача: стягненню в доход державного бюджету України підлягає державне мито в сумі 188,98 грн та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,21,22,32,33,34,36,43,44,49,75,78, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд,-
Вирішив :
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну “ЛОРТА” (76040, м.Львів, вул.. Каховська,33, код ЄДРПОУ -22375887):
а) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”(79054, м.Львів, вул.Ст.Петлюри, 4а, код ЄДРПОУ -20784943) 18 608,13 грн. основного боргу; 20,00 грн пені, 49,14 грн - 3% річних, 189,24 грн. інфляційних.
б) в доход державного бюджету 188,98 грн. держмита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті сум по заявлених вимогах про стягнення основного боргу та пені -відмовити.
4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 01.06..2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення із врахуванням вихідних 04.06.11-05.06.11р. складено 06.06.2011 року.
Суддя Кітаєва С.Б.