79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.05.11 Справа№ 5015/2293/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства «Сидор», м. Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтоназбуд», м. Львів
про: стягнення 69549 грн. 37 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: ОСОБА_1 -представник на підставі довіреності б/н від 18.04.2011 року;
відповідача: ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності б/н від 23.05.2011 року;
Суть спору:
Ухвалою господарського суду від 26.04.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 22.04.2011 року про стягнення грошових коштів на суму 69549 грн. 37 грн., з яких: 57000 грн. 00 коп. основний борг, 3087 грн. 37 коп. -річні та 9462 грн. 00 коп. втрати від інфляції, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 19.05.2011 року. З огляду на неявку представника відповідача розгляд справи було відкладено на 24.05.2011 року. В судовому засіданні 24.05.2011 року судом оголошувалась перерва до 26.05.2011 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.
Представникам сторін роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
В судовому засіданні 26.05.04.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.
Представник відповідача позов не заперечує, подав заяву про розстрочку виконання рішення з огляду на важке фінансове становище.
В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, додатку до договору, накладної).
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.
26.05.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2011 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Приватне підприємство «Сидор»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Закритого акціонерного товариства «Фірма «Нафтоназбуд», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтоназбуд»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 69549 грн. 37 грн. боргу, з яких: 57000 грн. 00 коп. основний борг, 3087 грн. 37 коп. -річні та 9462 грн. 00 коп. втрати від інфляції. Позивач вказує, що відповідач не повністю розрахувався за поставлений йому товар, тому станом на 26.05.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 69549 грн. 37 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 15 травня 2009р. між Приватним підприємством «Сидор»та Закритим акціонерним товариством фірма «Нафтогазбуд»було укладено Договір № 05/15-02 та Додаток № 1 до нього. Відповідно до Договору та Додатку до нього, позивач (виконавець за договором) зобов'язався здійснити поставку відповідачу (замовнику за договором) обладнання для побудови локальних комп'ютерних та телефонних мереж та їх експлуатації.
19.05.2009 р. між позивачем та відповідачем досягнута домовленість про поставку одного комплекту обладнання на суму 95773 грн.92 коп. Пунктом 2.4. Договору передбачено, що відповідач здійснює попередню оплату у сумі 70 % (сімдесят відсотків) від вартості обладнання. Згідно до п. 2.5. договору, решта 30 % від вартості обладнання сплачується замовником не пізніше ніж через 5 (п'ять) банківських днів після отримання обладнання. Датою отримання обладнання вважається дата підписання сторонами накладних прийому-передачі обладнання.
19.05.2009 р. відповідач здійснив часткову оплату на суму 38773.92 грн., що підтверджено банківською випискою по рахунку № 26004586427001 за період з 01.05.2009 р. по 29.05.2009 р. від 04.12.2009 р. 24 червня 2009 р. позивач здійснив поставку одного комплекту обладнання на суму 95773.92 грн., що підтверджується накладною С-06/24-01 від 24.06.2009р. Таким чином, відповідач зобов'язаний був доплатити позивачу -57000 грн. вартості поставленого товару (95773.92грн. -38773.92грн.=57000 грн.). Станом на 20.04.2011р. відповідач свого обов'язку по оплаті товару не виконав, чим порушив договірні зобов'язання, що стало підставою звернення позивача до суду із позовом.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2. ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 3. ст. 692 Цивільного Кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. У відповідності до ч.2. ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивачем нараховано 3 % річних, що становить 3087 грн. 37 коп. та 9462 грн. 00 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 69549 грн. 37 грн.
В задоволенні клопотання відповідача від 26.05.2011 року про розстрочку виконання рішення терміном на шість місяців, суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини відповідача
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задоволити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтоназбуд», м. Львів, вул. Стрийська, 144 (код ЄДРПОУ 01293961) на користь Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтоназбуд», м. Львів, вул.Козельницька, 1-а (код ЄДРПОУ 32127340) 57000 грн. 00 коп. основного боргу, 3087 грн. 37 коп. -річних, 9462 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 695 грн. 50 коп. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.