ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/4530.05.11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
третя особа ОСОБА_2
про стягнення 24 916, 56 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача ОСОБА_1;
від відповідача не з'явився;
від третьої особи не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення грошової суми у розмірі 24 916, 56 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного з ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»договору на відступлення права вимоги, позивач набув право вимоги до відповідача, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої було пошкоджено застрахований ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»транспортний засіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року було порушено провадження у справі та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного в ДТП Жолтоновського Станіслава Костянтиновича. Розгляд справи призначено на 12.04.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача 11.04.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними у зв'язку із тим, що наданим позивачем до матеріалів справи договором уступки вимоги страховик не уповноважив позивача здійснити частину його страхової діяльності, зокрема реалізувати право регресу; із змісту вказаного договору не вбачається розмір набутого права вимоги та конкретних підстав його виникнення, тобто позивачем не надано належних доказів на підтвердження права вимоги виконання зобов'язань відповідача, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди при ДТП; потерпіла особа та позивач в установленому діючим законодавством порядку не зверталися до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку із чим позивач на момент звернення до суду не набув права на отримання страхового відшкодування від відповідача, відповідно відповідач не набув обов'язку щодо сплати страхового відшкодування. В судовому засіданні 12.04.2011 року відповідач підтримав викладені у відзиві заперечення та подав копію полісу № ВА / 6862963.
Представник третьої особи у судове засідання 12.04.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.03.2011 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 12.04.2011 року розгляд справи відкладено на 16.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав витребувані ухвалою суду документи, зокрема копію облікової картки АМТ, виданої УДАІ МВС України в м. Києві від 14.04.2011 року та докази одержання ВАТ НАСК «Оранта»заяви позивача про страхове відшкодування.
Представник третьої особи у судовому засіданні 16.05.2011 року надав пояснення по справі.
Представник відповідача у судове засідання 16.05.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 16.05.2011 року відкладено розгляд справи на 30.05.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2011 року позов підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 30.05.2011 року не з'явилися, про поважні причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки ВДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29.05.2008 року та постанови Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 3-25221/08 від 05.06.2008 року вбачається, що 29.05.2008 року приблизно о 09 год. 00 хв. гр. ОСОБА_2, керуючи автомобілем Деу, д/н НОМЕР_1 в м. Києві на вул. Зоологічна при повороті ліворуч не дав дорогу автомобілю Кіа, д/н, НОМЕР_2 який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення, тим самим порушив п. 10.4 ПДР України.
Шевченківським районним судом міста Києва по справі № 3-25221/08 від 05.06.2008 року гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 68, 00 грн.
Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Кіа, д/н, НОМЕР_2 був застрахований на підставі договору № 01/37-091-00330 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) від 19.01.2007 року, укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»та гр. ОСОБА_3
Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»20.06.2008 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження, (Звіт № 0750 про оцінку автомобіля Кіа, д/н, НОМЕР_2 від 20.06.2008 року) матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Кіа, д/н, НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 30 365, 88 грн.
Як вбачається із страхового акту № 3227/08 від 03.07.2008 року ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 24 916, 56 грн.
ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 24 916, 56 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи наявні платіжні доручення № 5803 від 22.07.2008 року та № 6360 від 20.08.2008 року
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм гр. ОСОБА_2, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між гр. ОСОБА_2 та ВАТ «НАСК «Оранта»укладено поліс № ВВ / 6862963 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого ВАТ «НАСК «Оранта»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль Деу, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000, 00 грн., франшиза -0, 00 грн.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Закону, договором І типу є договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Таким чином, згідно полісу № ВВ / 6862963 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.
Довідкою ВДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29.05.2008 року та постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 3-25221/08 від 05.06.2008 року не встановлено факту керування гр. ОСОБА_2 транспортним засобом Деу, д/н НОМЕР_1 не на законних підставах.
Так, ВАТ «НАСК «Оранта», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_2), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну власнику автомобіля Кіа, д/н, НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»виникло право вимоги до ВАТ «НАСК «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 24 916, 56 грн.
Поряд з тим, позивачем до позову наданий укладений між ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»(цедент) та ФОП ОСОБА_1. (цесіонарій) договір № 2/12-10 уступки вимоги (цесії) від 12.10.2009 року.
Відповідно до п. 1 ст. 513, п. 1 ст. 516 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що реалізація страховиком права регресної вимоги є частиною страхової діяльності страховика, а оскільки наданим позивачем до матеріалів справи договором уступки вимоги страховик не уповноважив позивача здійснити частину його страхової діяльності, зокрема реалізувати право регресу, до позивача не перейшло право регресної вимоги до відповідача.
Відповідно до п. 1 ст. 352 ГК України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.
Із положень ст. 1 закону України «Про страхування»вбачається, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. (ст. 2 зазначеного закону).
Відповідно до ст. 8 зазначеного закону, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 закону України «Про страхування»).
Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Таким чином, з зазначеного вище вбачається, що страхова діяльність це страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, а здійснення страхового відшкодування - це наслідок настання страхового випадку.
Тому суд вважає безпідставною позицію відповідача відносно того, що реалізація страховиком права регресної вимоги є частиною страхової діяльності страховика.
У своєму відзиві відповідач також зазначив, що із змісту договору уступки вимоги не вбачається розміру набутого права вимоги та конкретних підстав його виникнення, тобто позивачем не надано належних доказів на підтвердження права вимоги виконання зобов'язань відповідача, яка виникла внаслідок заподіяння шкоди при ДТП.
З зазначеним твердженням відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З предмету договору (п. 1) вбачається, що цедент передає цесіонареві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цесіонареві і стає кредитором щодо стягнення заборгованості (страхового відшкодування) з третіх осіб, винних у вчиненні дорожньо-транспортних пригод (їх страховиків згідно договорів цивільно-правової відповідальності) за договорами страхування, укладеними між цедентом та страхувальниками, а також іншої заборгованості, що утворилася внаслідок страхового відшкодування цедентом та / або порушення умов договору страхування страхувальником за усіма наявними у цедента страховими справами по яким цедент сплативши суму страхового відшкодування отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (її страховика).
Таким чином, розмір набутого права вимоги врегульований законом, підстави його виникнення встановлені в договорі.
Як було встановлено вище, ЗАТ «Страхова компанія «Галактика»сплативши суму страхового відшкодування отримало право вимоги до ВАТ «НАСК «Оранта», у розмірі 24 916, 56 грн.
Тому, на підставі ст. 514 ЦК України у ФОП ОСОБА_1 наявне право вимоги до ВАТ «НАСК «Оранта»на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків, у розмірі 24 916, 56 грн.
У своєму запереченні позивач також зазначив, що потерпіла особа та позивач в установленому діючим законодавством порядку не зверталися до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку із чим позивач на момент звернення до суду не набув права на отримання страхового відшкодування від відповідача, відповідно відповідач не набув обов'язку щодо сплати страхового відшкодування.
Згідно п. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2011 року відповідачем була одержана складена ФОП ОСОБА_1. відповідна заява із доданими документами.
Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Так, оскільки строк для виплати страхового відшкодування сплив 14.05.2011 року та відповідач виплати страхового відшкодування до зазначеної дати не здійснив, станом на день прийняття рішення по справі права позивача порушені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.
Враховуючи зазначене, суд визнає пред'явлення даного позову до ВАТ «НАСК «Оранта»правомірним, та у зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 916, 56 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) 24 916 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 56 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 16 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання 03.05.2011 року