ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/8330.05.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»
до відповідачів 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»
2) приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
3) товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім»
про стягнення 67 314,53 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № ГО-11/4 від 05.01.2011 року;
від відповідачів: 1) ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 631-12/10 від 27.12.2010 р.;
2) ОСОБА_3. -представник за довіреністю № 0312 від 16.05.2011 року
3) ОСОБА_4 -представник за довіреністю б/н від 23.05.2011 року.
встановив :
Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-сервісної компанії «Еско-Північ».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.09.2007 року у м. Києві по вул. пр-т Московський, 30 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6.
18 травня 2007 року між ОСОБА_6 та приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № ДСНТ-21 0068373422, яким застрахований транспортний засіб марки Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2.
Вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2 становить 67 314,53 грн., що підтверджується звітами № 3194 від 19.10.2007 року та № 3289 від 12.10.2007 року, актом № 449 здачі-прийняття робіт.
Згідно платіжних доручень № 7496 від 14 листопада 2007 року та б/н від 04 грудня 2007 року позивач виплатив страхове відшкодування.
З постанови Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2007 року у справі № 3-43938/2007 вбачається, що ОСОБА_5 піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 (шість) місяців та ОСОБА_6 піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 (шість) місяців.
Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 67 314,53 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/83, розгляд справи призначено на 28.03.2011 року.
У судовому засіданні 28.03.2011 року оголошена перерва до 11.04.2011 року у зв'язку із клопотанням представника позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року розгляд справи відкладено на 16.05.2011 року у зв'язку із заміною неналежного відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-сервісної компанії «Еско-Північ»на належних - товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»та їх залученням до участі у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2011 року залучено до участі у справі у якості відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Стрім», розгляд справи відкладено на 30.05.2011 року.
У судовому засіданні 30.05.2011 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 30.05.2011 року, відповідно до якої просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім»8 667 грн. 26 коп. та з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»24 990 грн. 00 коп.
Виступ представника позивача, відповідно до якого позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Виступ представника відповідача 1, відповідно до якого заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Виступ представника відповідача 2, відповідно до якого визнав позовні вимоги.
Представник відповідача 3 проти позову заперечував, просив у позові відмовити, застосувавши строки позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
З розгорнутої довідки відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАЇ ГУМВС України в м. Києві № 10/55898 від 28.09.2007 року вбачається, що 27.09.2007 року у м. Києві по вул. пр-т Московський, 30 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2007 року у справі № 3-43938/2007 ОСОБА_5 піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 (шість) місяців та ОСОБА_6 піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 (шість) місяців.
Пошкоджений автомобіль марки Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2 був застрахований ОСОБА_6 та приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу ДСНТ-21 0068373422 від 18 травня 2007 року.
Відповідно до звітів № 3194 від 19.10.2007 та №3289 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2 матеріальний збиток завданий власнику автомобіля Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження складає 56 703,70 грн. та 7 164,37 грн. відповідно.
Відповідно до страхового акту № 398 від 28.11.2007 року сума страхового відшкодування становить 15 006 грн. 53 коп. та страхового акту № 44518 сума страхового відшкодування становить 52 308 грн. 00 коп.
На підставі вищезазначених страхових актів приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»14 листопада 2007 року та 04 грудня 2007 року виплатило страхове відшкодування у розмірі 52 308 грн. 00 коп. та 15 006 грн. 53 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Факт перебування гр. ОСОБА_5 у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім»відповідачами не заперечувався.
Транспортний засіб, яким скоєно ДТП, що спричинив нанесення шкоди автомобілю Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2, належить товаристві з обмеженою відповідальністю «Інфокс». Остання уклала з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»поліс № ВА/2205139 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.12.2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Стрім»укладений договір оренди автотранспорту.
Відповідно п. 1.1. договору оренди автотранспорту від 01 серпня 2007 року орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування автотранспортні засоби згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.
У додатку № 1 договору оренди автотранспорту від 01 серпня 2007 року серед автомобілів, переданих в оренду ТОВ «Стрім»зазначається Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1.
Таким чином, на час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 27.09.2007 року у м. Києві по вул. пр-т Московський, 30 транспортним засобом Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1 користувалось товариство з обмеженою відповідальністю «Стрім».
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вимогами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Відповідно п. п. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Остання виплата по даному страховому випадку здійсненна 04 грудня 2007 року (підтверджено матеріалами справи).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрім»ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року залучено до участі у справі у якості відповідача.
Таким чином, позивач звернувся до відповідача 3 після закінчення трирічного строку, тому вимога позивача щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім»8 667 грн. 26 коп. є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Вимога позивача про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»24 990 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Пункт 2 полісу № ВА/2205139 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.12.2006 року передбачає франшизу у розмірі 510,00 грн., то ліміт відповідальності страховика становить 24 990, 00 грн.
Відповідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Таким чином, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем заява про уточнення позовних вимог від 30.05.2011 року, відносно відповідача 2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з останього у розмірі 24 990, 00 грн. підлягає задоволенню.
Оскільки, відповідачі не довели факт того, що шкоду транспортному засобу Toyota RAV 4, д.н. НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надали доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 423 грн. 28 коп., на відповідача 2 -249 грн. 87 коп.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 148 грн. 40 коп., на відповідача 2 -87 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312, р/р 26508001334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, р/р 26500422 в ВАТ «Райффайзен Банк Авль», МФО 300335) основний борг в розмірі 24 990, 00 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 87 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 60 коп.
3. У іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 06.06.2011 року.