ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/14101.06.11
За позовомФізичної особи -підприємець ОСОБА_1
до
третя особа -Приватного підприємства «Тандем»
ОСОБА_2
простягнення 10 535,45 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_3, представник за дов. 5185 від 16.11.2010;
від відповідача -
від третьої особи -не з'явився;
не з'явився.
У березні 2011 Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач або ОСОБА_1) звернулась до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Тандем»(далі -позивач або Підприємство) про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної його працівником в сумі 10 535,45 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору страхування №01/37-091-00303 від 02.10.2007, укладеного між ОСОБА_4 (Страхувальник) та ЗАТ СК «Галактика»(Страховик), було застраховано транспортний засіб -Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 (далі -Хонда).
З вини ОСОБА_2, водія Підприємства стався страховий випадок 18.04.2008 по вул. Дніпровська-Набережна в м. Києві, де він керуючи автобусом «СПВ-17»д.н.з. НОМЕР_2 (далі -СПВ-17) порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з застрахованим ТЗ.
В результаті страхового випадку Страхувальнику було завдано майнової шкоди на суму 10 535,45 грн., яку Страховик виплатив 02.07.2008 та 23.07.2008 у повному обсязі.
12.10.2009 між Страховиком та позивачем було укладено договір уступки вимоги (цесії) №2/12-10 від 12.10.2009 (далі -Договір), за умовами якого позивач набув права вимоги, належне Страховикові і став кредитором щодо стягнення заборгованості (страхового відшкодування) з винної особи у вчиненні ДТП.
Ухвалою суду від 04.04.2011 було порушено провадження у справі №34/141 та призначено розгляд справи на 20.04.2011.
Ухвалою суду від 20.04.2011 розгляд справи відкладено на 18.05.2011 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.
У ході проведення судового засідання 18.05.2011 третя особа пояснила, що її відповідальність була застрахована, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВС/6211591 у НАСК «Оранта».
У зв'язку з неявкою представника позивача та відповідача у судове засідання 18.05.2011, суд відклав розгляд справи на 01.06.2011.
На призначене судове засідання 01.06.2011 представник відповідача втретє не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином.
Як слідує з матеріалів справи, ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, б.43-А.
Проте, поштова кореспонденція поверталась на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку «за зазначеною адресою не значиться».
Юридична адреса відповідача підтверджуються наданими позивачем оригіналами: Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.02.2011 та довідки з Головного управління статистики у м. Києві за вих. №13-464 від 29.04.2011.
Статтею 64 ГПК України визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з довідки відділення оформлення ДТП з обслуговування Дарницького району підпорядкованого УДАІ УМВС України в м. Києві, 18.04.2008 о 10 год. 10 хв. на вул. Дніпровська Набережна в м. Києві була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля Хонда під керуванням водія ОСОБА_4 та СПВ-17, під керуванням водія ОСОБА_2
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною довідкою та постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі №-21356/08 від 21.04.2008, якою ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.
Свою вину ОСОБА_2 визнав.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Хонда.
02.10.2007 між ОСОБА_4 та ЗАТ «Галактика»було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) №01/37-091-00303 (далі -Договір страхування), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси Страхувальника та/або Вигодонабувача, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Хонда.
Пунктом 4.1 Договору страхування визначено, що страховим ризиком, зокрема є пошкодження чи знищення ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (збиток внаслідок ДТП).
При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Страховик, на підставі страхового акта №2912/08 від 18.06.2008, доплати до страхового акта №3432/08 від 14.07.2008, заяви про виплату страхового відшкодування вх. №01-5/6960 від 17.06.2008 та Акта здачі-приймання виконаних робіт №РН-0000904 від 21.06.2008 та калькуляції-заказу на ремонт автомобіля №0000000945 виплатив Страхувальнику, ОСОБА_4 страхове відшкодування у сумі 7 022,47 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №659289 та 3 512,98 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №659529.
Розглядаючи спір по суті судом враховано, що з метою здійснення поточного ремонту автомобіля Хонда, були придбані матеріали та здійснений ремонт, пов'язаний з пошкодженням заднього бамперу зліва та потертостями лівого крила, що відповідає опису пошкоджень, зазначеному в довідці відділення оформлення ДТП з обслуговування Дарницького району підпорядкового УДАІ УМВС України в м. Києві.
Калькуляція-замовлення на ремонт автомобіля Хонда №0000000945 була складена ТОВ «Автотехнік», яке розпочало ремонт цього ТЗ -16.05.2008.
Абзацами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з постанови Дарницького районного суду м. Києва у справі №3-21356/08 від 21.04.2008, автомобіль СПВ-17, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Хонда, 18.04.2008 знаходився під керуванням водія Підприємства.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем ОСОБА_2, що належить Підприємству та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.
Відтак, Підприємство є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Хонда, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страховою компанією «Галактика»(Цедент) та ФОП ОСОБА_1 (Цесіонарій) укладено Договір, за умовами якого Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором щодо стягнення заборгованості (страхового відшкодування) з третіх осіб винних у вчиненні дорожньо-транспортних пригод (їх страховиків згідно договорів цивільно-правової відповідальності), за договором страхування укладеним між Цедентом та Страхувальниками, а також іншої заборгованості, що утворилась внаслідок страхового відшкодування Цедентом та/або порушенням умов договору страхування Страхувальником за усіма наявними у Цедента страховими справами по яким Цедент сплативши суму страхового відшкодування отримав право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки (її Страховика) (далі -Боржник).
Пунктом 2 Договору визначено, що за цим договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов'язань: право вимог в межах сплаченого страхового відшкодування. До Цесіонарія переходять усі права, які забезпечують зобов'язання Боржника.
Згідно з п.10 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 516 ЦК України).
Тобто, укладений між ЗАТ «СК «Галактика»та ФОП ОСОБА_1 Договір за свою правовою природою є договором відступлення права вимоги.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відтак, враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд стягує з Підприємства 10 535,4 5грн. збитків.
Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Підприємство не довело факту того, що шкоду автомобілю Хонда було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надало доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Тандем»(03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд.43-А; ідентифікаційний код 30302479) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (юридична адреса); АДРЕСА_2 (фактична адреса); ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 10 535 (десять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 45 коп. збитків, 105 (сто п'ять) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
СуддяСташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 06.06.2011.