ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/15431.05.11
За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі:
1) Київської міської державної адміністрації
2) Олександрівської клінічної лікарні м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології автомобільних мийок"
третя особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Піонер МК”
про розірвання договору оренди комунального майна № 417 від 19.04.10
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін :
від прокуратури: Цюкало Ю.В. - за посвідченням;
від позивача 1: ОСОБА_1 - за довіреністю № 001-132 від 25.01.11;
від позивача 2: не з'явився.
від відповідача: Філевський О.В. - керівник,
ОСОБА_2 - за довіреністю № 17 від 05.05.11;
від третьої особи: Виговський О.А.- керівник.
В судовому засіданні 31.05.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Олександрівської клінічної лікарні м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології автомобільних мийок" про розірвання договору оренди комунального майна № 417 від 19.04.10 .
В ході проведеної прокурором перевірки встановлено, що розпорядженням КМДА від 15.03.10 р. №146 "Про питання оренди майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва" Відповідачу надано дозвіл на укладення договору оренди нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень в блоці допоміжних відділень, загальною площею 241,02 кв.м, по вул. Шовковичній, 39/1 у м. Києві, для розміщення автосервісу. Власником вказаних приміщень є територіальна громада м. Києва, право оперативного управління зазначеним нерухомим майном закріплено за Олександрівською клінічною лікарнею м. Києва відповідно до рішення Київської міської ради від 25.10.07 №1076/3909. На виконання зазначено розпорядження КМДА між Позивачем-2 та Відповідачем укладено договір оренди № 417 нежилих приміщень, загальною площею 241,02 кв.м, по вул. Шовковичній, 39/1 у м. Києві. Прокуратура стверджує, що з моменту укладення договору оренди і по сьогоднішній день Позивачами не надавався Відповідачу дозвіл на передачу орендованого нерухомого комунального майна в суборенду. В той же час, перевіркою встановлено, що фактично зазначені нежилі приміщення займає автомийка, що належить Третій особі. Зважаючи на викладене, у зв'язку із укладенням договору суборенди №2/8 від 01.08.10 відбувся юридичний факт, який у відповідності до вимог ч.2 ст.651, ч.1 ст.783 ЦК України, п.4.7, п.8.7 договору оренди являє собою підставу для розірвання договору оренди на вимогу Позивача -2 у судовому порядку.
Ухвалою суду від 21.04.11 порушено провадження у справі № 40/154 та призначено до розгляду на 17.05.11. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Піонер МК”.
У судове засідання, призначене на 17.05.11, представники Відповідача та Третьої особи з'явилися, вимоги ухвали суду виконали.
Представник Позивача-2 через службу діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також пояснення по суті спору, відповідно до яких повідомив, що на даний час відповідач виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди від 19.04.10 № 417, своєчасно та у повному обсязі здійснює орендні платежі. Крім того, відповідач та позивач-2 у досудовому порядку вирішили питання щодо виконання договору оренди, що підтверджується відповідними листами позивача-2 на адресу Начальника Головного управління охорони здоров'я м. Києва та на адресу Прокурора м. Києва. Таким чином, підстав для розірвання договору оренди від 19.04.10 № 417 немає, а відповідно немає потреби у представництві Прокуратурою м. Києва інтересів лікарні з зазначеного питання.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти всіх вимог, вважає вимоги прокуратури незаконними та необґрунтованими, з наступних підстав. Договір суборенди № 2/08 від 01.08.10 сторонами не виконувався, у зв'язку з чим, 30.08.10 між відповідачем та третьою особою була укладена угода про розірвання з 01.08.10 - з дати укладення -договору суборенди як такого, що не реалізований. За твердженням відповідача, позивачем не доведено факт приховання іншого правочину (договору найму (суборенди) при укладенні договору аутсорсингу № П-01 від 16.08.10, у зв'язку з чим до договору аутсорсингу не можуть застосовуватись положення про найм (суборенду), а, отже, немає підстав для розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
Третя особа без самостійних вимог надала письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначила, що договір суборенди № 2/08 від 01.08.10 був укладений помилково, не відповідав дійсним намірам сторін та суті правовідносин між ними, у зв'язку з чим не був виконаний сторонами. Договір аутсорсингу № П-01 за своєю правовою природою наближається до договору про надання послуг, у зв'язку з чим взагалі не може розглядатись як договір найму (суборенди).
Позивач-1 та Прокуратура не забезпечили явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.
Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 31.05.11 у зв'язку з неявкою в судове засідання представників органу Прокуратури та Позивача-1.
У судове засідання 31.05.11 представники прокуратури, позивача-1, відповідача та третьої особи з'явились, надали пояснення по суті спору, відповідно до яких представники прокуратури та позивача-1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представники відповідача проти заявлених позовних вимог заперечували, представник третьої особи підтримав позицію відповідача.
Судом заслухані пояснення представників учасників процесу, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.03.2010 № 146 „Про питання оренди майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва” товариству з обмеженою відповідальністю „Сучасні технології автомобільних мийок” (відповідач) надано дозвіл на укладення договору оренди нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень в блоці допоміжних відділень, загальною площею 241,02 кв.м. по вул.. Шовковичній, 39/1 у м. Києві для розміщення автосервісу (технічного обслуговування, мийки та ремонту автомобілів).
На виконання вказаного розпорядження, 19.04.2010 року між Олександрівською клінічною лікарнею м. Києва (орендодавець) та ТОВ „Сучасні технології автомобільних мийок” (орендар) було укладено договір № 417 про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних комунальної власності міста Києва (далі -договір).
Відповідно до умов договору оренди № 417 від 19.04.10 об'єктом оренди є приміщення в блоці допоміжних відділень, загальною площею 241,02 кв.м. по вул.. Шовковичній, 39/1 у м. Києві.
Згідно з п. 7.1 договір діє з 19.04.10 по 17.04.13.
Орендар має право здавати майно в суборенду за письмовою згодою власника або уповноваженого ним органу (п.4.7 договору).
Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін . На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.8.7 договору).
В результаті перевірки щодо дотримання вимог чинного законодавства при користуванні нерухомим майном, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, прокуратурою м. Києва було встановлено, що 01.08.2010 між відповідачем (орендар) та ТОВ „Піонер МК” (суборендар) було укладено договір суборенди № 2/08, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове, платне користування приміщення для авто мийки, яка розташована за адресою: м. Київ, вул.. Шовковична, 39/1, загальною площею 200 кв.м. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до березня 2013 року.
Крім того, 16.08.10 між відповідачем (замовник) та третьою особою (виконавець) було укладено договір № П-01 про надання послуг аутсорсингу на автомийці по вул.. Шовковична, 39/1 (Мечникова, 5а), предметом якого є передача замовником виконавцю функцій в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Перелік функцій, що передаються замовником виконавцю, міститься в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок виконувати в інтересах замовника передані йому за цим договором функції замовника відповідно до Переліку функцій.
Відповідно до додатку № 1 до договору № П-01 про надання послуг аутсорсингу на автомийці по вул. Мечникова, 5а, замовником передаються виконавцю наступні функції: управління персоналом, бізнес-планування та оптимізація процесів, пошук та підбір кадрів, РR та рекламні послуги, адміністративна підтримка та інші послуги, закупівля та облік товарно-матеріальних цінностей (миючих засобів, витратних матеріалів), необхідних для роботи миючого комплексу.
Оцінюючи подані учасниками процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
В матеріалах справи наявні виписки з рахунку відповідача за період з 01.08.10 по 01.05.11, з яких вбачається, що плата за користування майном за договором суборенди № 2/08 від 01.08.10. третьою особою на рахунок не перераховувалась, тобто відсутнє виконання договору з боку суборендаря.
Крім того, як вбачається з пояснень відповідача та третьої особи, договір суборенди № 2/08 від 01.08.10 був підписаний ними помилково, не відповідав дійсним намірам сторін, ними не виконувався.
В матеріалах справи наявна Угода від 30.08.10 про розірвання договору суборенди № 2/08 від 01.08.10, відповідно до умов якої відповідач та третя особа дійшли згоди з 01.08.2010 року припинити дію договору суборенди № 2/08 від 01.08.10 як такого, що не реалізований, та анулювати усі додатки до нього, включаючи акт прийому-передачі від 01.08.10.
Відповідно до ч.3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 214 ЦК України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок підписання договору суборенди № 2/08 від 01.08.10 правовідносин суборенди між відповідачем та третьою особою не виникло, з боку відповідача та третьої особи фактичних дій на виконання договору суборенди здійснено не було, договір припинив свою дію з 01.08.10.
Стосовно тверджень прокуратури про те, що укладений відповідачем та третьою особою договір аутсорсингу № П-01 від 16.08.10 є удаваним, тобто таким, що укладено з метою приховати договір суборенди № 2/8 від 01.08.10, суд зазначає наступне.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч.1 ст. 6 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Дослідивши умови договору аутсорсингу № П-01 від 16.08.10, суд дійшов висновку, що договір укладений між відповідачем та третьою особою відповідає вимогам чинного законодавства і не містить ознак, передбачених ч. 1 ст. 235 ЦК України, яка визначає удаваний правочин як такий, що вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 статті 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, законодавством встановлено, що право розірвати договір в судовому порядку існує у сторони договору у разі істотного порушення іншою стороною договору його вимог. Крім того, основною умовою для розірвання договору через істотне його порушення є завдання цим порушенням шкоди, при якій друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч.4 статті 188 ГК України передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Крім того, судом взято до уваги позицію позивача-2, який є стороною спірного договору оренди № 427 від 19.04.10, та в своїх поясненнях зазначив, що відповідач (орендар) виконує свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для розірвання договору оренди № 427 від 19.04.10 відсутні.
Прокуратурою та позивачами не надано суду доказів направлення орендодавцем на адресу відповідача пропозиції про розірвання договору оренди № 417 від 19.04.10, таким чином не було дотримано встановленого законодавством порядку зміни господарських договорів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладеного, через недоведеність позивачами та пркуратурою встановлених законодавством підстав для розірвання Договору в судовому порядку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про розірвання Договору.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 06.06.2011 р.