Справа № 2-а-2301/11
Іменем України
26 квітня 2011 року м. Очаків
Суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Рак Л. М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними, про стягнення грошових коштів та про зобов'язання вчинити певні дії, -
21 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із зазначеним адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він належить до соціальної категорії “дитина війни” та, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004р. (далі -Закон № 2195-IV), має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що виплати підвищення до пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено Законом № 2195-IV розмірі, просив визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому 30% надбавки до пенсії як особі, яка має статус “дитина війни”, стягнути на його користь зазначену вище надбавку до пенсії, а також нараховувати і виплачувати її в подальшому.
Ухвалою судді від 22 березня 2011 року позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії з 01 січня 2006 року по 20 вересня 2010 року залишено без розгляду.
Відповідач у встановлений законом строк надав заперечення, в яких послався на відсутність законодавчого врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати за статусом “діти війни” та відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі, оскільки відповідно до норм чинного законодавства виплата подібної доплати до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду України до Державного бюджету України не включені. При цьому відповідач не оспорював факт наявності у позивача статусу “дитина війни”. Посилаючись на те, що позивачеві у за період з 21 вересня 2010 по 21 березня 2011 року щомісячно виплачувалася соціальна допомога в розмірі 49 грн. 80 коп., просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши письмові докази, що є у справі, суд дійшов наступного.
Позивач має статус “дитина війни” відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону № 2195-IV, що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому.
Згідно ст. 6 Закону № 2195-IV (в редакції до 28.12.2007р.), “дітям війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону № 2195-IV було призупинено п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону № 2195-IV визнані неконституційними.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону № 2195-IV та ч. 1 ст. 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008р. положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо внесення змін до ст. 6 Закону № 2195-IV ( в редакції від 28.12.2007р.) визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону № 2195-IV (в редакції від 18.11.2004р.), поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати особи зі статусом “дітей війни” мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. З Закону № 2195-IV, відповідно до якої державні соціальні гарантії “дітям війни”, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Заперечення відповідача проти позову щодо законодавчого неврегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, що підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування суддя визнає невмотивованими, оскільки відсутність механізму не може бути підставою для позбавлення можливості реалізації громадянином прав, що передбачені законами України.
Посилання відповідача на те, що позивачеві доплата до пенсії нараховується та сплачується відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” визнані суддею такими, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, крім того, вказаний підзаконний акт взагалі не містить посилань на Закон № 2195-IV, у зв'язку з чим передбачена ним доплата не замінює собою доплат, встановлених законом.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитина війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121\2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом № 2195-IV, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачеві 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин, а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві 30% надбавки до пенсії як особі, яка має статус “дитина війни”є незаконною.
Таким чином, дійшла висновку, що позов слід задовольнити частково, оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми підвищення пенсії в конкретно визначеному розмірі не підлягають задоволенню, оскільки питання про розрахунок розміру такого роду виплат відносяться до компетенції відповідача. Натомість відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу без визначення судом конкретного розміру доплат, що встановлені ст. 6 Закону № 2195-IV за період з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2011 року з урахуванням виплачених сум.
Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача в подальшому проводити виплати з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягає, оскільки суд позбавлений можливості вирішувати спір на майбутнє.
Відповідно до вимог статті 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню 03 грн. 40 коп. в рахунок судового збору, оплата якого позивачем підтверджується відповідною квитанцією.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-12, 15, 158-163, 183-2 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними, про стягнення грошових коштів та про зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області по невиконанню з 21 вересня 2010 року приписів статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області провести нарахування та сплатити суму підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”, відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2011 року включно, з зарахуванням раніше виплачених сум вказаного підвищення до пенсії за цей період.
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1-03 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий: