справа №2-5502/11
22 квітня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді -Браги А.В.,
при секретарі -Лозовому О.М.,
за участю позивача -ОСОБА_1,
представник третьої особи -Голик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа -орган опіки та піклування Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, про надання постійного дозволу на виїзд за кордон -
25 серпня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві та в судовому засіданні послалась на наступне. У сторін у справі від шлюбу є спільна дитина -донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка наразі проживає з позивачем після розірвання зазначеного шлюбу. Позивач задля піклування за дитиною, її оздоровлення та навчання має потребу виїжджати з дитиною періодично за кордон, однак здійснити наразі цього не може, оскільки діюче законодавство передбачає обов'язковість отримання згоди обох батьків на виїзд за кордон дитини віком до 16 років. Отримати таку згоду позивач не має можливості, оскільки протягом останніх чотирьох років не має відомостей щодо місцезнаходження колишнього чоловіка та відповідача у справі, який участі у вихованні та утримання спільної дитини не приймає. За таких обставин позивач звернулась до суду з метою отримання постійного дозволу на виїзд дитини за кордон.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі, зазначила, що місце знаходження відповідача їй не відомо і досі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 27 березня 1999 року між сторонами у справі укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, про що зроблено актовий запис №168. Від даного шлюбу у сторін є спільна дитина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Викладені обставини підтверджуються копією свідоцтва про одруження, копією паспорту позивача, копією свідоцтва про народження.
Також судом встановлено, що укладений сторонами у справі шлюб розірвано 10 серпня 2005 року, про що відповідним органом реєстрації актів цивільного стану зроблено актовий запис №396. Спільна дитина позивача та відповідача після розірвання шлюбу мешкає разом із позивачем, знаходячись на її вихованні та утриманні, відповідач участі у вихованні та утриманні дитини не приймає. Оскільки в позивача відсутній будь-який зв'язок із відповідачем, фактичне місце його знаходження не відоме, позивач позбавлена можливості отримати згоду відповідача на виїзд дитини за кордон для оздоровлення, відпочинку, навчання. Зазначені обставини справи підтверджуються поясненнями позивача, копією свідоцтва про розірвання шлюбу, копією характеристики на дитину із навчального закладу. Крім того, відповідач до суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, виявивши тим самим байдужість до дитини та пов'язаних з нею обставин.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами Цивільного кодексу України, нормами Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», положеннями Постанови КМУ «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення».
Так, відповідно до ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Нормою ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»визначено, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Проїзний документ на дитину оформляється терміном на три роки або до досягнення нею 18-річного віку.
Аналогічну статті 4 вказаного закону норму містить п.18 Постанови КМУ «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», в якому зазначено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, -того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті. На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що виїзд дитини за межі України відповідає її інтересам та є доцільним з точки зору її виховання та розвитку, а також приймаючи до уваги, що неможливість отримання необхідної для цього згоди батька створює перешкоди в оформленні належних документів для виїзду дитини за кордон, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 8,5 гривні та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.313 ЦК України, ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянина України», ст.ст.10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 223-233 ЦПК України, суд -
Позов -задовольнити.
Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, дозвіл на оформлення проїзних документів, а також дозвіл на постійний виїзд за кордон України малолітньої дитини, дочці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька дитини, - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Судові витрати у справі покласти на відповідача.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційного порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя А.В. Брага