№ 2 - 6310
2011 рік
12 травня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення страхових виплат, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, стягнення сум та витрат, -
ОСОБА_1 26 листопада 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача НАСК «Оранта»про стягнення страхових виплат, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, стягнення сум та витрат; позовні вимоги змінювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові, а його представник в судовому засіданні посилались на те, що 10 лютого2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу завдано значну матеріальну шкоду, понесено витрати. Позивач тривалий час був без своєї машини, поніс витрати утримання автомобіля та життєздатність, завдана моральна шкода. Страхова компанія як відповідач шкоду в повному обсязі не виплатила. В добровільному порядку відповідач не погоджується виплачувати будь-яку шкоду, вважає такі дії відповідача неправильними і просив стягнути з них завдану йому матеріальну шкоду, судові витрати та моральну шкоду, задовольнивши позов у повному обсязі.
Представник відповідача НАСК «Оранта»в судовому засіданні уточнений позов визнав, підтвердивши викладені в ньому обставини і не заперечував проти задоволення позову по суті цих вимог.
Треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних третіх осіб згідно ст. 169 ЦПК України.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні погодився з позовними вимогами і поясненнями представника позивача і просив уточнений позов задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що 10 лютого 2010 року о 16 години 20 хвилин на 386 км. + 800 м. автошляху Бориспіль -Запоріжжя в Дніпропетровській області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле Авео»державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1 (позивач) на праві власності, під керуванням її чоловіка ОСОБА_4 (третя особа) та автомобіля «ГАЗ 2705»державний номер НОМЕР_5, що належить на праві власності ОСОБА_2 (третя особа) під керуванням водія ОСОБА_3 (третя особа). Внаслідок цієї ДТП позивачці заподіяно майнову шкоду, пов?язану з пошкодженням її автомобіля «Шевроле Авео», який отримав наступні механічні пошкодження: розбитий передній бампер автомобіля, розбита права фара головного світла, деформовано праве переднє крило, розбитий правий передній повторювач повороту, частково деформований капот, частково деформоване праве заднє крило та праві задні двері автомобіля, пошкоджено лакофарбове покриття на правих передніх дверях. В результаті ДТП пошкоджений транспортний засіб втратив здатність руху і був доставлений на евакуаторі до фірмового СТО компанії ВАТ «Дніпропетровськ-Авто», в автосалоні якої автомобіль був придбаний і перебуває на гарантійному обслуговуванні.
ДТП сталася з вини третьої особи ОСОБА_3, який при зміні напрямку руху (поворот ліворуч) не переконався в безпеці маневру, не зайняв відповідне крайнє (ліве) положення для повороту ліворуч, здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле Авео», який рухався позаду зліва в попутному напрямку. Вина ОСОБА_3 встановлена постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2010 року, яка набрала законної сили.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються у судах при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов?язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Автомобіль «ГАЗ 2705» д/н НОМЕР_3 належить на праві приватної власності ПП ОСОБА_2 В момент ДТП в кабіні цього транспортного засобу, керованого ОСОБА_5, знаходився ОСОБА_6, на якого ОСОБА_2 виписана довіреність на право керування забезпеченим ТЗ. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров?ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого автомобіля будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (в тому числі і водієм ОСОБА_3) застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6296117 від 16 листопада 2009 року що діяла до 17 листопада 2010 року, договір І типу (поліс). Страховиком є НАСК «Оранта»(за п. 1 полісу - Дніпропетровська обласна дирекція, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 1/3), страхувальником є ОСОБА_2
Після настання страхового випадку, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були виконані вимоги, передбачені пунктом 1 полісу та ст. ст. 33, 35 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року в повному обсязі. Безпосередньо з місця ДТП за вказаним в полісі номером телефону страховика було повідомлено про настання страхового випадку. 11 лютого 2010 року позивачем відповідачу було подано заяву про виплату страхового відшкодування. Крім заяви згодом подані копії наступних документів: поліс, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія ОСОБА_4 і талон до нього, довідка ДАІ з місця ДТП, рахунок на ремонт автомобіля, калькуляція вартості ремонтних робіт на СТО ВАТ «Дніпропетровськ-Авто», підтвердження витрат, пов?язаних з евакуацією пошкодженого транспортного засобу з місця ДТП, постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2010 року, акт виконаних робіт на СТО ВАТ «Дніпропетровськ-Авто».
Відповідно до рахунку № 1729 від 16 лютого 2010 року, виданого СТО ВАТ «Дніпропетровськ-Авто», попередня вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 24994 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев?яносто чотири) грн. 04 коп. Згідно акту виконаних робіт № ЗА-0040615 від 27 березня 2010 року, вартість виконаних робіт з ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 23959 (двадцять три тисячі дев'ятсот п?ятдесят дев?ять) грн. 04 коп.
Всі документи подані відповідачу з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов полісу, відповідають дійсності, є законними, не мають протиріч один одному, на підставі них можливо визначити всі обставини страхового випадку та розмір збитків в повній мірі. Огляд пошкодженого транспортного засобу був зроблений аварійним комісаром відповідача двічі: 11 лютого 2010 року -зовнішній та 16 лютого 2010 року -внутрішній, після розібрання транспортного засобу.
Таким чином, позивачем було надано відповідачу всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи та сам автомобіль надано для огляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону та п. 2. полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 25 500 грн. 00 коп. Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування»від 07 березня 1996 року, «франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування». Відповідно до ст. 12 Закону та п. 2 полісу, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Франшиза складає 510 грн. 00 коп. Згідно п. 5 ст. 37 Закону України «Про страхування»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про страхування»після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. Відповідачем до сьогодні не направлено позивачу письмове повідомлення про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування, чим порушено права позивача, умови полісу та вимоги Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України.
15 квітня 2010 року позивачем було подано повторну заяву про виплату страхового відшкодування (вх. № 2166), на яку відповідачем було надіслано відповідь (вих. № 268 від 19.05.2010р.), в якій зазначалося, що станом на 14 травня 2010 року ОСОБА_3 надано лише посвідчення водія і не надано жодного документа, який би засвідчував законність підстав керування забезпеченим ТЗ на момент ДТП. Тому відповідач був позбавлений можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення про визнання або невизнання події страховим випадком, що унеможливлює задоволення законних вимог позивача про відшкодування збитків. Після отримання всіх необхідних документів відповідач гарантує здійснення виплати страхового відшкодування.
15 червня 2010 року позивачем було надіслано претензію на бездіяльність та затягування розгляду справи з вимогою виплати страхового відшкодування та пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини відповідача на ім?я голови правління НАСК «Оранта». Однак у відповідь було отримано лист (вих.. № 09-02-11/15444 від 23.07.2010р.), в якому зазначено, що НАСК «Оранта»не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб. Але відповідач незаконно посилається на відсутність підтвердження підстав експлуатації забезпеченого ТЗ ОСОБА_3 і робить це лише з метою безпідставного затягування розгляду страхового випадку. Відповідно до п. 2.2. діючих Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.
Оскільки в момент ДТП в кабіні забезпеченого ТЗ, керованого ОСОБА_5, знаходився ОСОБА_6, на якого ОСОБА_2 виписана довіреність на право керування забезпеченим ТЗ, то факт керування забезпеченим ТЗ ОСОБА_5 не протирічить вимогам п.2.2. Правил дорожнього руху, тобто є законним. Власник транспортного засобу, ОСОБА_2, не звертався до органів внутрішніх справ про викрадення його автомобіля або інше протиправне заволодіння автомобілем. Крім того, листом на ім?я директора ВАТ НАСК «Оранта»ПП ОСОБА_2 підтверджує той факт, що ОСОБА_5 керував забезпеченим ТЗ на законних підставах. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок -це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 6 Закону та умов полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України діяльність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу, є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов?язків.
Згідно ст. 22.1. Закону України «Про страхування»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону встановлено: у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно ч.1 ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Згідно ст. 28 Закону України «Про страхування»до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, включається і шкода, пов'язана з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Отже, відшкодування потерпілому втрат, пов?язаних з евакуацією пошкодженого ТЗ до місця відновлювального ремонту, є складовою відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого (ст. 28, 29 Закону). Відповідно, розмір відшкодування витрат по евакуації пошкодженого ТЗ до місця відновлювального ремонту зараховується до загального розміру страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого. Послуги евакуатора складають 890 грн., 00 коп. (підтверджуючі документи подані відповідачу).
09 вересня 2010 року відповідач здійснив переказ на банківську картку позивача в сумі 14 757 грн., 06 коп., призначення платежу -виплата страхового відшкодування за договором. 14 вересня 2010 року відповідач здійснив переказ на банківську картку позивача в сумі 1019 грн., 84 коп., призначення платежу -виплата пені за прострочення сплати страхового відшкодування за договором. Сума страхового відшкодування складає (23 959 грн. 04 коп. + 890 грн. 00коп.) -510 грн. 00коп. = 24 339 грн., 04 коп., тому заборгованість зі сплати страхового відшкодування станом на 12 травня 2011 року складає: 24339.04 грн. -14757.06 грн. = 9581.98 грн. Згідно ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Згідно п. 2 ст. 37 Закону України «Про страхування»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Враховуючи, що останній необхідний для виплати страхового відшкодування документ було отримано відповідачем 28 березня 2010 року (Акт виконаних робіт № ЗА-0040615 від 27 березня 2010 року), то граничним строком здійснення виплати страхового відшкодування є 28 квітня 2010 року.
14 вересня 2010 року відповідачем було сплачено пеню в розмірі 1019.85 грн., отже 1611.04 грн. -1019.85 грн. = 591.20 грн., розмір пені складає: 591.20 грн. + 996.92 грн. = 1588.12 грн. Отже, вимоги щодо стягнення страхового відшкодування та пені станом на 12 травня 2011 року наступні: 9581.98 грн. -сума страхового відшкодування; 1588.12 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язання.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до положень Конституції, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства фізичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав та законних інтересів. Згідно Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я: «Здоров'я -це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів». В свою чергу Конституція України також зазначає, що людина, її життя і здоров'я визнаються в нашій державі найвищими соціальними цінностями (ст. 3) і те, що кожна людина (ст. 27) має право на охорону здоров'я.
Протиправність діяння ОСОБА_3 та його вина підтверджується Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2010 року, яка набрала законної сили. Моральна шкода позивачки полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_3 щодо її чоловіка ОСОБА_4 під час керування ТЗ та у зв'язку з неможливістю безпечного та повноцінного використання автомобіля протягом тривалого часу, припиненням професійної діяльності чоловіком позивачки, припиненням повноцінного спілкування з родичами, порушенням звичного життя родини через неможливість експлуатації пошкодженого автомобіля в період відновлювального ремонту. Зазначені негативні наслідки дорожньо-транспортної пригоди є тривалими й істотними для позивачки, а тому моральну шкоду вона оцінює в розмірі 1275 грн. 00 коп.
Згідно п. 3. ст. 22 Закону України «Про страхування»страховиком потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного в п. 9.3 статті 9 Закону (не більше 1275 грн.00коп.).
Було встановлено винних осіб, пригода сторонами була визнана страховим випадком.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по укладанню договору страхування, завдання шкоди було, страхове відшкодування не виплачене, факт завдання шкоди доведено, відповідач не довів зворотнього, можливе твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріального збитку 9581 грн., моральну шкоду 1275 грн., пеню за просрочення виконання зобов'язання в розмірі 1588 грн. 12 коп., судовий збір в сумі 281 грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 12845 грн. 28 коп.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів страхового відшкодування ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 16, 22, 23, 979, 980, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 9, 12, п. 15.1. ст. 15, ст. ст. 16, 22, 27, 28, 29, п. 37.5. ст. 37 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріального збитку 9581 грн., моральну шкоду 1275 грн., пеню за просрочення виконання зобов'язання в розмірі 1588 грн. 12 коп., судовий збір в сумі 281 грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., а всього 12845 грн. 28 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -