Іменем України
04.05.11 місто СевастопольСправа №2а-962/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді Прохорчук О.В.;
секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, довіреність № 264 від 22.03.2011,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про визнання розпорядження № 1571 від 09.10.1997 втратившим силу частково,
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом про визнання розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1571 від 09.10.1997 в частині передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 втратившим силу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 не скористалась правом приватизації земельної ділянки, державний акт на землю не отримала.
Ухвалою суду Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.04.2011 відкрито провадження в адміністративній справі. Іншою ухвалою суду від 13.04.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.04.2011 до 04.05.2011.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1571 від 09.10.1997 земельна ділянка по АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті спадщину на домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 успадкував її син -ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2. Просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача 27.04.2011 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
04.05.2011 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив,
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з положеннями статей 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, що діяв на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Судом встановлено, що розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1571 від 09.10.1997 земельна ділянка площею 0,0663 га по АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_3.
Пунктами 2.1, 2.2 вказаного розпорядження ОСОБА_3 була зобов'язана у двохмісячний строк надати до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя паспорт або документ, що його замінює, для внесення відповідної відмітки про безоплатну передачу земельної ділянки в приватну власність; в трьохмісячний термін виконати через відповідну землевпорядкувальну організацію встановлення та уточнення меж в натурі (на місцевості), а також інші узгодження для отримання державного акту на право приватної власності на землю.
Вказані умови розпорядження ОСОБА_3 не виконала, державний акт на право власності зазначеної земельної ділянки не отримала. Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після її смерті спадщину на домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_1 успадкував її син -ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом 2-ої севастопольської державної нотаріальної контори 23.07.2002. Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після його смерті спадщину на домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 успадкувала позивачка -ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 15.09.2010.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 15.09.2010 по теперішній час володіє вказаним домоволодінням та має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1571 від 09.10.1997 силу не втратило, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.
Згідно з листом Головного управління Держкомзему у місті Севастополі № 8-2.1-1/31920 від 26.04.2011 за даними автоматизованої інформаційно-довідникової системи державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,0663 га по АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації місті Севастополя надана у власність ОСОБА_3 та на підставі свідоцтва про право на спадкування від 28.08.2002 № 2062/5-М-01 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4. Інформація щодо реєстрації права власності (користування) на вказану земельну ділянку в автоматизованій інформаційно-довідниковій системі відсутня.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули права власності на земельну ділянку площею 0,0663 га по АДРЕСА_1, в цій частині вказане розпорядження підлягає визнанню таким, що втратило чинність.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1571 від 09.10.1997 втратившим силу в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0663 га за адресою: місто Севастополь, вулиця Даші Севастопольської, 12.
3. Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_2 (99023, АДРЕСА_1, інших реквізитів в матеріалах справи немає) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО.В. Прохорчук
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 10 травня 2011 року.