Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"04" травня 2011 р. № 2-а-2037/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного
адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної
державної адміністрації
про внесення змін до наказу про звільнення ,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративному суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, в якому просив суд Внести зміни до наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 21.01.2011 р. № 14, доповнивши пункт 1 наступними словами «та ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»у зв'язку з достроковим виходом на пенсію»; визнати неправомірною вимову Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.
В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 має право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановлено законодавством строку. Використання нею такої додаткової гарантії не може бути підставою для позбавлення її інших належних їй соціальних гарантій, в тому числі і права на встановлену статтею 37 Закону України «Про державну службу»грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до Позивачки положень Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», адже, вона не входить в коло суб'єктів на яких розповсюджується даний Закон.
Судом встановлено, що наказом виконуючого обов'язки начальника Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 25.10.2010 р. № 596 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу соціальної адресної допомоги за пунктом 2 частин 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) для виходу на пенсію за станом здоров'я.
Підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частин 1 статті 40 КЗпП України стала наявність у неї хвороб, які перешкоджали продовженню роботи на займаній посаді, що підтверджувалось довідкою ВКК№ 2943/1 від 29.09.2010 р. та випискою з історії хвороби ОСОБА_1 №441.
Після отримання трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області з проханням взяти її на облік та призначити пенсію за віком.
З 26.10.2010 р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, як державному службовцю, у розмірі 1187,81 грн., що підтверджується довідкою № 4035 від 14.12.2010 p., виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області.
ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації було видано посвідчення ветерана праці серія НОМЕР_1.
27.12.2010 р. ОСОБА_1 звернулась до начальника Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації с заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти посадових окладів.
31.01.2010 р. ОСОБА_1 отримала копію наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 21.01.2011 р. № 14, згідно з яким наказ № 596 від 25.10.2010 р. було»викладено в новій редакції: «Звільнити ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу соціальної адресної допомоги 25 жовтня 2010 року у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України)».
Одночасно ОСОБА_1 було вручено лист Управління праці та соціального захисту населення № 390 від 28.01.2011 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Також позивачем було отримано лист Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації від 28.01.2011 року № ж-94/04-44/25 у якому зазначено, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»передбачено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівників обійманій посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають потрібний трудовий стаж, у тому числі на пільгових умовах.
Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами позивача остаточно звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я тобто за ініціативою власника.
Згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу»на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі-стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають неменше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - не залежно від місця роботи на час досягнення пенсійного-віку.
Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу»державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Виходячи з аналізу положень ст. 37 Закону України «Про державну службу»суд зазначає, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав за якими державний службовець має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 мінімальних посадових окладів, а саме : вихід на пенсію; наявність стажу державної служби не менше 10 років.
Як було встановлено судом позивач має стажу державної служби більш, як 10 років.
Крім того суд аналізуючи положення ч.1 ст.. 37 Закону України "Про державну службу", якою визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок
- не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,
- у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, отже суд зазначає, що законодавець право на отримання грошової допомоги пов'язує з самим фактом одержання пенсії державного службовця, а не тільки з підставами виходу на пенсію.
Як було встановлено судом та не заперечується відповідачем по справі, позивач отримує пенсію державного службовця.
Крім того, суд зазначає, що Закон України "Про державну службу" вичерпного переліку підстав виходу на пенсію, а лише визначає, що особи які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, в свою чергу Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»передбачено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівників обійманій-посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають потрібний трудовий стаж, у тому числі на пільгових умовах, а отже в даному випадку, оскільки позивач є ветераном праці, то суд приходить до висновку, що позивач згідно законодавства України вийшла на пенсію державного службовця.
Отже суд приходить, що посилання відповідача на ту обставину, що звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України не є підстава для виходу на пенсію, є безпідставним як вже зазначалось судом вище.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що Управлінням праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації було порушено право позивача передбачене ст. 37 Закону України "Про державну службу", а також неправомірно не зазначено у наказі про звільнення підставу, а саме: ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»у зв'язку з достроковим виходом на пенсію».
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про унесення змін до наказу про звільнення - задовольнити у повному обсязі.
Внести зміни до наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 21.01.2011 р. № 14, доповнивши пункт 1 наступними словами «та ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»у зв'язку з достроковим виходом на пенсію».
Визнати неправомірною вимову Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 травня 2011 року.
Суддя Спірідонов М.О.