Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
12 травня 2011 р. № 2-а- 5327/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.В.
при секретарі судового засідання Глянь О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області
до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2
про видворення у примусовому порядку за межі України ,
Позивач, Ленінський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2, в яком просить суд видворити за межі України у примусовому порядку громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., незаконно перебуваючого на території України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Балакан, Республіка Азербайджан, паспортний документ НОМЕР_1, виданий МВС Республіки Азербайджан 09.07.2010 терміном дії до 08.07.2020 року, прибув на територію України, м. Харків, 17.07.2010 потягом через КПП „Червона Могила” в гості до знайомого громадянина України ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Останній мав реєстрацію за даною адресою терміном дії до 21.03.2011. Близьких родичів громадян України не має. Згідно до ст. 4 Закону України „Про імміграцію” від 07.06.2001, де визначаються категорії іммігрантів, яким надається дозвіл на імміграцію в Україні, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 не має підстав для отримання громадянства України та посвідки на постійне проживання в Україні. До кримінальної відповідальності даний громадянин не притягувався, у розшуку не перебуває. До Управління міграційної служби у Харківській області з заявою щодо надання статусу біженця - не звертався.
У зв'язку з тим, що громадянин ОСОБА_2 працює на ринку м. Харкова вантажником без дозволу на те відповідних органів, 06.12.2010 УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області було прийнято рішення про скорочення терміну перебування в Україні до 12.12.2010, але ОСОБА_2 з території України не виїхав і 13.12.2010 відносно нього у СГІРФО Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст.203 КУпАП № 012435.
Громадянин ОСОБА_2 з питання працевлаштування до компетентних органів не звертався. Юридичні особи, які запросили його в Україну - відсутні, в зв'язку з чим 14.12.2010 УГІРФО ГУ МВСУ в Харківській області було прийнято рішення про видворення за межі України гр-на Р. Азербайджан ОСОБА_2, але до теперішнього часу ОСОБА_2 територію України не покинув.
04.05.2011 на ЦКР м. Харкова співробітниками СГІРФО Ленінського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області ОСОБА_2 був затриманий як іноземний громадянин, який грубо порушує правила перебування іноземних громадян в Україні, бо не виїхав з території України у встановлений строк ( до 14.12.2010).
За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Окрім того, представником позивача до позову надано клопотання про терміновий розгляд справу у зв'язку з тим, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 не має постійного місця проживання та джерел для існування, у зв'язку з чим позивачем вжиті заходи щодо придбання йому квитка для виїзду з України.
Відповідно до ч. 3 ст. 110 Кодексу адміністративного судочинства України, за обґрунтованим клопотанням позивача суддя вживає заходи щодо невідкладного розгляду і вирішення справи. У такому разі виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур'єра, телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу.
В судове засідання представник позивача не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій вказав що позов підтримує в повному обсязі та просив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій вказав що позов визнає в повному обсязі, з України не виїхав за браком коштів на квіток, просить видворити його за межі України та розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали, справи проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідач - громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 має правовий статус іноземця.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. При цьому, в силу ч.5 ст.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на іноземців, а отже і на відповідача, покладено обов'язок поважати та дотримуватись Конституції та законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Згідно ст. 27 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Аналізуючи положення наведених норм права, суд доходить висновку, що приписи Правил в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію (затверджено постановою КМУ від 29.12.1995р. №1074; далі за текстом - Правила), як частина національного законодавства України, мають бути неухильно дотриманні кожним іноземцем і саме в цьому полягає правовий порядок, до створення та забезпечення якого має безпосередній інтерес Держава Україна в особі компетентних органів.
Згідно з п.19 Правил іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами (абз.1 п.19).
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності (абз.2 п.19).
Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Балакан, Республіка Азербайджан, паспортний документ НОМЕР_1, виданий МВС Республіки Азербайджан 09.07.2010 терміном дії до 08.07.2020 року, прибув на територію України, м. Харків, 17.07.2010 потягом через КПП „Червона Могила” в гості до знайомого громадянина України ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1. останній мав реєстрацію за вказаною адресою терміном дії до 21.03.2011. Близьких родичів - громадян України відповідач не має.
Згідно ст. 4 Закону України „Про імміграцію” від 07.06.2001, де визначаються категорії іммігрантів, яким надається дозвіл на імміграцію в Україні, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 на теперішній час не має підстав для отримання громадянства України та посвідки на постійне проживання в Україні.
За матеріалами справи, громадянин ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебуває. До Управління міграційної служби у Харківській області з заявою щодо надання статусу біженця - не звертався.
Враховуючи, що громадянин ОСОБА_2 працює на ринку м. Харкова вантажником без дозволу на те відповідних органів, 06.12.2010 УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області було прийнято рішення про скорочення йому терміну перебування в Україні до 12.12.2010 року, проте ОСОБА_2 з території України не виїхав і 13.12.2010 відносно нього СГІРФО Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст.203 КУпАП № 012435.
Громадянин ОСОБА_2 з питання працевлаштування до компетентних органів не звертався. Юридичні особи, які запросили його в Україну -відсутні, у зв'язку з чим 14.12.2010 УГІРФО ГУ МВСУ в Харківській області було прийнято рішення про видворення за межі України гр-на Р. Азербайджан ОСОБА_2, однак до даного часу ОСОБА_2 територію України не покинув.
04.05.2011 на ЦКР м. Харкова співробітниками СГІРФО Ленінського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області ОСОБА_2 був затриманий як іноземний громадянин, який грубо порушує правила перебування іноземних громадян в Україні, оскільки не виїхав з території України у встановлений строк ( до 14.12.2010р.).
Як вбачається з письмових пояснень відповідача, останній своєчасно виїхати за межі України не зміг тому, що немає коштів на квиток.
Таким чином, продовжуючи порушувати законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 в добровільному порядку зобов'язання щодо виїзду з території України не виконав.
Оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач не відповідає ознакам біженця згідно з законом, правового статусу біженця не має, за отриманням такого статусу на дату розгляду справи по суті не звертався, в процедурі отримання статусу біженця не перебуває.
Частиною 1 ст.26 Конституції України указано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Оскільки, як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, у відповідача законна підстава для знаходження на території України відсутня, внаслідок власної недобросовісної правової поведінки жодних дій на набуття такої підстави не вчинив, наміру дотримуватись вимог національного законодавства України і залишати територію України не має, то він підлягає примусовому видворенню з України.
Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
За таких обставин, заявлена позивачем вимога щодо примусового видворення визнається судом такою, що підлягає задоволенню, оскільки її обґрунтованість доведена матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В ході розгляду справи судом не виявлено доказів, які б доводили, що заявлені по справі вимоги порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача у сфері публічно-правових відносин.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 про видворення у примусовому порядку за межі України - задовольнити.
Видворити в примусовому порядку за межі України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3 , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Панченко