Категорія №14
Іменем України
05 травня 2011 року Справа № 2а-2434/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі судді Лагутіна А.А.,
за участю
секретаря судового засідання Кашкарової Г.Є.,
та
представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Відділу освіти Кіровської міської ради Луганської області до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №6 від 17.01.2011 та №26 від 17.01.2011.
23 березня 2011 року Відділ освіти Кіровської міської ради Луганської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області, в якому зазначив, що 17.01.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області винесено рішення № 6 та № 26 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, а саме про стягнення штрафу в розмірі 22322,26 грн. та пені 446,44 грн..
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.02.2011 року № 882/09-10 оскаржуване рішення залишено без змін.
Згідно ч.10 розділу УІІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2011 року, визнано такими, що втратили чинність з 01.01.2011 року ч. 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заробітна платат за листопада 2010 року фінансувалась частково, тобто 30.11.2010 року профінансовано 15% заробітної плати; 01.12.2010 року профінансовано 25% заробітної плати та останнє фінансування 22.12.2010 року. Дані обставини виникли внаслідок несвоєчасного фінансування Кіровським фінансовим управління. Заявка на фінансування заробітної плати за листопад цієї установи була надана 29.11.2010 року.
Державний бюджет на 2011 рік був прийнятий 30.11.2010 року, тобто кошти на оплату штрафних санкцій та пені у 2011 році не передбачалися, дефіцит бюджету по захищеним статтям видатків склав 9%.
Таким чином, управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області рішення № 6 від 17.01.2011 року та № 26 від 17.01.2011 року винесене на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставним та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, від нього надійшли заперечення, в яких він посилається на таке. Оскільки Відділ освіти виконавчого комітету Кіровської міської ради не сплатив до 20 грудня 2010 року страхові внески за листопад 2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровську луганської області правомірно та на законних підставах винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 17.01.2011 року № 6 на суму 20982,73 грн. та нарахування пені у сумі 419,65 грн.та № 26 на суму фінансових санкцій 1339,53 грн. та нарахування пені на суму 26,79 грн. Посилання позивача на те, що з 01.01.2011 року положення ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратило чинність не відповідають фактичним обставинам справи. Порушення строків сплати страхових внесків з боку позивача допущено в 2010 році, тому фінансові санкції застосовано згідно з законодавством, яке було дійсним на час скоєння порушення. Інші доводи, наведені в позовній заяві, не спростовують підстав для застосування фінансових санкцій та нарахування пені. Просив провести розгляд спарви без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 14,15,17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання - є страхувальниками та платниками страхових внесків до солідарної системи, які зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Страхувальники, згідно п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно абз.2 ч.6 ст.20 Закону України № 1058 базовим звітним періодом для скаржника є календарний місяць.
У відповідності до п.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перерахував страхові внески з порушенням строку, встановленого законом.
Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно несплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в міністерстві юстиції України 16.01.2004 № 64/8663 розрахунок зазначеної фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до ч.6 ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення щодо їх сплати.
Як свідчать дані картки особового рахунку платника нараховані за рішеннями від 17.01.2011 року №6 та № 26 фінансові санкції та пеня, були застосовані до відповідача, у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків у період з 20.12.2010 року по 22.12.2010 року у розмірі 10% несвоєчасно сплачених сум та нарахована пеня у розмірі 0,1% зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Щодо посилання позивача на те, що на підставі ч. 10 розділу VІІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.01.2010 № 2464-VІ, який набрав чинності з 01.01.2011 року, ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV було виключено.
Порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, а саме несвоєчасну сплату страхових внесків було допущено відповідачем у період з 20.12.2010 року по 22.12.2010 року, тобто у період дії п.9 ст.106 Закону України № 1058-ІV.
Крім того, відповідно до абз. 4 п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.01.2010 № 2464-VІ суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Також, відповідно до абз. 5 п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.01.2010 № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що обставини щодо правомірності застосування до відповідача рішення № 6 від 17.01.2011 року та рішення № 26 від 17.01.2011 року, винесених на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду є законними та обґрунтованими, та такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 70, 71, 87, 94, 98, 158 - 161,162, 163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Відділу освіти Кіровської міської ради Луганської області до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №6 від 17.01.2011 та №26 від 17.01.2011 за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 травня 2011 року.
Суддя А.А. Лагутін